Чому Україна відстала від Молдови на шляху до ЄС і де саме у нас стався провал

Оприлюднений Єврокомісією традиційний щорічний звіт про прогрес країн-кандидаток у їхньому наближенні до ЄС – це завжди привід для оцінки того, що ми встигли (або ні) зробити протягом року.

Європейська комісія розглядає поступ у 33 розділах, що відповідають різним сферам політики – від соціальної до кліматичної – і згруповані у шість кластерів. До уваги береться, наскільки українська законодавча база стала ближчою до права ЄС за рік.

Єврокомісія визначає дві оцінки для кожного з 33 розділів – щодо стану наближення і прогресу у реформах. Зокрема, від одного до пʼяти для наближеності і від нуля до чотирьох для прогресу. 

Про те, де є успіх за останній рік, а де є просідання темпів реформ і що робити – в статті асоційованої партнерки Civitta, експертки EasyBusiness Юлії Шаіпової "Залік" з найнижчим балом. Як Єврокомісія показала серйозну проблему на шляху України до ЄС. Далі – стислий її виклад.

Для України минулий рік міг бути кращим стосовно темпів швидкості реформ у багатьох сферах.

У найболючіших для Києва сферах верховенства права, антикорупції та реформи правоохоронних органів прогрес оцінили на 2 з 4. Це як торік. Не провал, але і не прорив.

Загалом у девʼяти розділах ми маємо "обмежений прогрес", тобто найнижчу можливу оцінку щодо темпу реформ, а минулого року мали найнижчу оцінку у п’яти розділах. Уповільнення темпів реформ зафіксували щонайменше у восьми сферах.

Але є й гарні новини.

Хоча за вісьмома главами маємо підтверджене Брюсселем сповільнення реформ, є шість глав, за якими там констатували більший прогрес. Це сфери публічних закупівель, вільної торгівлі товарами (не в останню чергу завдяки двом законам, прийнятим Верховною Радою для наближення так званого промислового безвізу), а також у сферах фінансових послуг, медіа, енергетики та безпекової політики. 

Якщо дивитись по стану наближення, то поступ, безумовно, є. 

Загальна оцінка готовності до вступу за всіма розділами наразі складає 2,5 порівняно з 2,36 у 2025 році та 2,27 у 2023. Тобто прогрес є. І заяви посадовців зараз концентруються саме на цьому: що ми продовжуємо рух вперед, що регресу немає.

Але це – не те, чого достатньо, щоби пишатися.

Бо для повної відсутності прогресу довелося б розвернути реформи. По суті, ми ніби вантажимо програму на компʼютер. Стан завантаження, в ідеалі, не може піти у зворотний бік – від року до року може ставати лише більшим або зависати. 

Тож для нас питання виключно у темпі. І навряд чи хтось візьметься називати його достатнім. Зараз ми додатково збавили темпи змін – і відстали від інших держав-кандидаток. 

Ще торік Україна випала з трійки лідерів серед країн-кандидатів. Ми наразі четверті з девʼяти після Чорногорії, Албанії та Молдови за темпами. А за станом готовності – шості: після вже загаданої трійки, а також Північної Македонії та Сербії.

Особливо важливо, що Україна суттєво відстає від Молдови і за рівнем готовності до вступу, і за прогресом, тобто темпами просування.

Невеличке випередження України Молдовою, яке виникло у 2025 році, зараз абсолютно очікувано трансформується у розрив.

Перша і найголовніша проблема – загальна патова ситуація в парламенті. 

Верховна Рада місяцями не може ухвалити потрібні закони.

Друга проблема – євроінтеграційні реформи або болючі, або доволі "нудні". Вони часто зачіпають багато груп інтересів, та не завжди дають миттєві результати, якими політики можуть похвалитися. 

Третя – безумовно, війна і величезна кількість викликів, які стоять перед усім державним апаратом.

Більше про це і про те, що конкретно треба робити для отримання кращих результатів наступної осені, у звіті Єврокомісії з розширення-2027, – в матеріалі Юлії Шаіпової "Залік" з найнижчим балом. Як Єврокомісія показала серйозну проблему на шляху України до ЄС.