Торгові війни

Cпецпроект за підтримки Юридичної фірми "Ілляшев та партнери"

"Торгові війни" – цей термін став надпопулярним в останні роки. Торгові конфлікти між США та Китаєм, між США та ЄС, і це не кажучи про блокаду українського експорту з боку РФ – все це показує, що світ надовго увійшов у нову фазу боротьби за ринки.

Відповідно до офіційної статистики СОТ, у світі в 2018 році було застосовано:

- 203 антидемпінгових заходи, з них Україною – 3, США – 41, Туреччиною – 10, Пакистаном – 19, Індією – 37, Китаєм – 23.

- 28 компенсаційних (антисубсидиційних) заходів, з них Україною – 0, США – 18, Канадою – 6, ЄС – 1.

- 7 спеціальних заходів, з них Україною – 1, США – 2, Індією – 1.

Тож не дивно, що провідні економіки світу поступово модернізують та вдосконалюють інструменти захисту своїх ринків. Зокрема, не стоїть осторонь і Європейський Союз, який нещодавно реформував інструменти торгового захисту.

А що Україна? Чи готові ми у нових умовах захищати своїх виробників?

На жаль, відповідь поки що невтішна.

Попри те, що кількість торговельних розслідувань зросла, наразі рівень захисту українських виробників набагато слабший, аніж в інших країнах, а нове законодавство не прийняте.

Зауважимо, що йдеться не про звичний для української політики протекціонізм, а про "легальні" інструменти торговельного захисту, дозволені умовами членства у Світовій організації торгівлі та Угодою про асоціацію з ЄС.

Отже, спробуємо розібратися, чого не вистачає Україні для ефективного захисту свого ринку.

Попередні заходи

Минулого року, у відповідь на рішення США щодо встановлення мит на алюміній і сталь, Єврокомісія миттєво відреагувала та застосувала попередні заходи проти металевої продукції з третіх країн (в тому числі й України), щоб не допустити обвалу власного внутрішнього ринку у зв’язку з надмірним імпортом.

Чи може Україна так швидко відреагувати на загрози національному виробництву? Адже заходи застосовуються за результатами розслідувань, що тривають в середньому близько року, а часто захист національним виробникам потрібен негайно.

Теоретично, може, адже законодавство України і угоди СОТ це дозволяють. Але на практиці попередні антидемпінгові, компенсаційні та спеціальні мита не застосовуються.

Як не дивно, причина цього надзвичайно проста: якщо за результатами розслідування не буде знайдено підстав для введення остаточних заходів, держава має повернути імпортерам суми сплачених митних платежів, що були встановлені попередніми заходами.

Однак механізм повернення коштів українським законодавством не встановлений.

Саме тому держава, щоб не мати потенційних судів з імпортерами, уникає застосування попередніх заходів.

Як наслідок, у такій ситуації "крайніми" виявляються українські виробники, які не мають шансів отримати швидке реагування держави на порушення конкуренції з боку інших іноземних виробників.

Методологія розрахунку антидемпінгових мит

Ця проблема загострилась в Україні зовсім нещодавно – після поразки України в СОТ у справі щодо імпорту аміачної селітри в суперечці проти РФ.

Одна з причин цієї поразки – методологія розрахунку антидемпінгових мит, що дозволяла нараховувати вищий рівень мита за рахунок використання сурогатних цін без належного обґрунтування неможливості використання цін в країні експорту.

Оскільки Україна програла справу, то виникла необхідність негайно змінювати підходи у розрахунках мит і створювати нові методики, що покращать захист ринку.

Окрім цього, Україна не має методики розрахунку антидемпінгових мит для країн з неринковою економікою. Це унеможливлює нарахування справедливого рівня мита на імпортовану продукцію, що виробляється іноземними компаніями, які мають неринкові механізми підтримки виробництва.

Ці опції, втім, поки недоступні українському бізнесу.

Нагляд за ринком

Найкращий спосіб захистити ринок – це превентивні дії. Втім, для цього необхідно надати Мінекономіки доступ до митної статистики, яка є закритою.

Отримати такі дані наразі можливо лише після початку розслідування.

Доходить до кумедного: отримуючи скаргу від бізнесу про необхідність порушення розслідування, Мінекономіки не завжди має можливість повністю оцінити підстави для початку процесу.

Варто створити спрощені умови доступу до застосування інструментів торговельного захисту для малих та середніх підприємств та скоротити строки проведення процедури розслідування.

В цьому випадку варто врахувати досвід ЄС та створити систему нагляду за ринком, щоб мати можливість вчасно реагувати за ініціативою держави, а не бізнесу. До речі, законодавством дозволено порушувати спеціальні розслідування за власною ініціативою Мінекономіки, однак на практиці Україна жодного разу не застосувала заходи за ініціативою держави.

Це виключило б ризики помсти на зовнішніх ринках українським компаніям – ініціаторам розслідувань.

Антисубсидиційні розслідування

На перший погляд, з цим в Україні все добре. Адже відповідне законодавство було приведено у відповідність до вимог СОТ більш ніж 10 років тому – одночасно з нашим вступом до цієї організації.

Втім, правила СОТ теж змінюються. Ухвалений понад 10 років тому закон "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту" не приведений у відповідність до чинної редакції Угоди про субсидії та компенсаційні заходи (СОТ), що унеможливлює правильне застосування свого права на захист національним виробником.

Статистика свідчить, що за всі роки існування цього закону лише один раз Україна застосувала в 2016 році антисубсидиційні заходи щодо імпорту автомобілів з РФ, що не може бути показовим, бо рішення було прийнято в період загострення міждержавних відносин між Україною та РФ та за наявності паралельного застосування торговельного ембарго, а отже, має політичний підтекст.

І, нарешті, остання проблема. Втім, не остання за значенням.

Вплив політичних факторів на торгові розслідування

Політичні фактори особливо помітні у відносинах із країнами, які не є членами СОТ. Наприклад, із Узбекистаном чи Білоруссю.

Держави інколи вдаються до обговорень процедур розслідувань у рамках двосторонніх робочих груп чи міждержавних візитів. Що, відповідно, підриває можливості прозорого розслідування, роблячи їх заручниками політичних домовленостей.

Як бачимо, проблем більш ніж багато.

Адже вільна торгівля може розвивати бізнес та створювати робочі місця, однак на умовах чесної конкуренції між вітчизняними та іноземними виробниками.

На жаль, дуже часто іноземні виробники у боротьбі за ринки йдуть на порушення конкуренції, а можливості для повноцінного захисту внутрішнього ринку обмежені.

Можливо, у нового уряду з’явиться бажання провести такі реформи. Тож варто обговорити всі необхідні зміни – поговоримо про це на конференції "Торгові війни: мистецтво захисту", яка відбудеться 7 листопада.




Захищатися не лише митами: якої підтримки бракує українському бізнесу

"Росія-динозавр" та "покарання за Brexit": новини з конференції про торгові війни

Про проект

Як торгові війни впливають на світову, а головне – на українську економіку? Чи готова Україна до посилення конкуренції на світових ринках?

А головне – чи мають українські товаровиробники достатню підтримку для захисту від недоброчесного імпорту?

Відповіді на ці питання "Європейська правда" спробує знайти у спецпроєкті "Торгові війни", який виходить за підтримки юридичної фірми "Ілляшев та Партнери".

© 2014 - 2019, Європейська правда, eurointegration.com.ua

Використання новин з сайту дозволено лише за умови посилання (гіперпосилання) на Європейську правду, www.eurointegration.com.ua. Републікація повного тексту статей, інтерв'ю та колонок - заборонена.