"Вибори з окупантами": чому з’явилася заява посла Німеччини та як має реагувати Україна

Середа, 8 лютого 2017, 12:37 - Сергій Сидоренко, Європейська правда

Вівторок 7 лютого перетворився на "день жаху" для посольства Німеччини.

Цього дня дипмісія мала спокійно готуватися до урочистої події – святкування 25-річчя роботи дипмісії в Києві. Натомість дипломати весь день гасили пожежу у двосторонніх стосунках, яка розгорілася через інтерв’ю посла Ернста Райхеля.

Скасована прес-конференція посла, оголошений політиками бойкот, урочисте прийняття без багатьох запрошених... Нарешті – публічний виклик посла до МЗС з вимогою пояснити його слова.

Це – лише частина видимих наслідків.

Та попри весь резонанс, посол, за нашими даними, так і не зрозумів, у чому полягала його помилка.

Наразі є всі підстави для висновку, який точно не сподобається посольству: події, що відбулися у вівторок, могли статися навіть раніше, адже заяви такого ґатунку лунають від посла не вперше. Існують червоні лінії, і посол їх перетнув, а отже, Україна мала дати свою відповідь.

Та, як не дивно, одночасно є і протилежний висновок.

Заяви посла, звичайно, важливі, адже його слова збігаються з позицією частини німецьких політиків. Частини – але далеко не всіх. Тож реагуючи на дії дипломата, важливо мимохідь не зіпсувати відносини з Німеччиною в цілому. І у вівторок Україна сама небезпечно наблизилася до цієї червоної лінії – хоча й не перетнула її. 

Отже, "Європейська правда" з’ясувала деталі скандалу та причини заяви німецького посла.

Лінія Райхеля

Посол Німеччини Ернст Райхель – досить новий гравець у дипломатичному корпусі України. Дипломат розпочав роботу в Києві в серпні минулого року і, як годиться, деякий час утримувався від публічних заяв.

Однак вже перші його виступи викликали подив у експертній та дипломатичній спільноті.

Найпомітнішим (але серед експертів, а не серед журналістів) став виступ посла в грудні, на презентації дослідження "Аудит зовнішньої політики". Тоді зала залишилася обурена його словами про те, що Україна не повинна шукати фінансову підтримку у західних партнерів, а натомість має виходити на комерційний ринок запозичень.

На цій зустрічі від посла також пролунали думки про вибори на Донбасі, та вони лишилися в тіні заяв про "план Маршалла". Мабуть, саме тому дипломат навіть не замислився, що його позиція про вибори здатна викликати такий резонанс – адже він її вже висловлював (просто іншими словами та для іншої аудиторії) і "нічого не сталося".

І саме тому в посольстві, як свідчать джерела, не чекали такого резонансу від інтерв’ю Райхеля для "РБК-Україна".

Більше того, посол лишився переконаним, що він став об’єктом атаки українських ЗМІ.

Таку інформацію ЄП підтвердили одразу кілька поінформованих джерел.

Складно сказати, що та в яких виразах Ернсту Райхелю пояснювали на зустрічі в МЗС та чи змогли українські колеги переконати представника Німеччини. Офіційне повідомлення з Михайлівської площі про проведену зустріч – досить сухе, як і годиться для заяв дипломатів.

На ранок до суперечки підключився також німецький МЗС, але його пояснення додали не надто багато – у Берліні уникнули коментаря по суті конфлікту. Тому не буде зайвим ще раз наголосити (щонайменше, для німецького посольства) на тому, що саме стало проблемою.

Лінія України

ЄвроПравда поспілкувалася з усіма учасниками процесу, включно з редакцією "РБК-Україна" та політиками, які активно коментували конфлікт, і має підстави стверджувати: медіа-атаки на посла не було і близько. Натомість була природна реакція на заяви.

Так, жорстку та часом надміру емоційну реакцію української спільноти справді можна називати природною. Адже посол у своїх заявах явно перетнув "червоні лінії", які Україна вже не раз демонструвала. А ще – не врахував події останніх років.

Україна вже мала досвід псевдореферендуму в Криму, який пройшов під дулами російських автоматів, а також фейкових "виборів" у так званих "ДНР" та "ЛНР", і вдячна світові за те, що їхні результати ніким не були визнані. Принаймні в цьому питання світ без вагань став на наш бік.

Тому пропозиції із Заходу про нові вибори такого ґатунку – навіть на частково окупованих територіях, навіть за "неповного виводу російських військ", про яке згадав посол у своєму інтерв’ю, – не могли бути сприйняті в Києві нейтрально.

Слова мають вагу. Особливо – слова дипломата. Тим більше – посла. Іншої реакції на них просто не могло бути.

І тому вівторковий скандал може піти на користь стосункам України та світу, адже саме зараз український МЗС, політики та ЗМІ чітко позначили, що

перетин "червоних ліній" є неприпустимим. За жодних обставин, з боку жодної особи.

Україна нині лише почала рух до суб’єктності у міжнародних відносинах. Ми лише відпрацьовуємо правила дій у випадках, коли прохання та навіть наполягання міжнародних партнерів Києва суперечать інтересам держави.

Жодних сумнівів, що у цього пошуку будуть і помилки, і перегиби, до того ж, в обидві сторони.

Так, міжнародна політика вимагає компромісів, але є питання, щодо яких межа такого компромісу вже досягнута. Це маємо розуміти і ми самі, і міжнародні партнери.

Одна деталь: є відмінність між відстоюванням позиції і спалюванням мостів.

Посольство - не місце для бойкоту

Заява посла Німеччини, безумовно, заслуговувала на адекватну реакцію. Слово "адекватну" тут є ключовим.

До прикладу, вказуючи на помилку дипломата, в жодному разі не можна переходити до образ (а низка політиків цього разу перетнула цю межу). Так само сумнівними є заклики до бойкоту, що пролунали у вівторок у Верховній раді.

Прибічники цього підходу проводили аналогію між заявою Ернста Райхеля і сумновідомою статтею олігарха Віктора Пінчука. Остання, як відомо, стала приводом для бойкоту однієї з подій, організованих його фондом, а саме – українського сніданку в Давосі.

Однак між послом та олігархом є суттєва відмінність. Пінчук представляє лише себе. Як максимум – фонд свого імені. Натомість Райхель є представником держави. Дружньої держави.

Нам можуть не подобатися певні дії або ідеї Берліна. Наше право – заперечувати їх. Та попри це, Німеччина є одним з найвідданіших партнерів України у протидії агресору.

Не зважати на цей факт і оголошувати посла Райхеля "другом Кремля" – нерозумно та нелогічно.

"Європейська правда" вчора намагалася зрозуміти, якою мірою заяви посла відбивають позицію офіційного Берліна, та ми не знайшли жодних доказів того, що політика Німеччини щодо України змінилася.

Так, в Берліні, зокрема в МЗС, є "путінферштеєри", і досі схильні до ідеї умиротворення агресора. Але є й ті, хто розуміє небезпеку домовленостей з Кремлем. І в оточенні канцлера Меркель більше других. 

Так, послу Райхелю, схоже, часом бракує розуміння українських реалій та відчуття "червоних ліній" для українського суспільства.

Але найкраща політика – пояснювати та доводити.

Сподіваємося, події вівторка стануть для нього уроком. А ми згодом отримаємо ще одного друга України в особі посла Німеччини.

Автор: Сергій Сидоренко, 

редактор "Європейської правди"