Більше не вороги? Як влада Грузії зробила крок до відновлення відносин з РФ

Прем'єр-міністр Іраклій Кобахідзе "вирушив туди, де вирішується і планується майбутнє Грузії". Так віцеспікер грузинського парламенту Георгій Вольський прокоментував нещодавню поїздку очільника уряду.

Як виявилося, майбутнє Грузії "вирішується і планується" не в Брюсселі і не у Вашингтоні, як можна було припустити. Кобахідзе вирушив до Ашгабата, де відбувся Міжнародний форум миру і довіри, присвячений 30-річчю нейтралітету Туркменістану.

Участь у з'їзді авторитарних лідерів уже сама по собі виглядає як ляпас грузинському суспільству.

Однак цим не обмежилося. Спільне фото, на якому Кобахідзе позує біля Владіміра Путіна, дало поштовх новим протестам у Грузії.

А разом з тим – підозрам, що все рухається до відновлення дипломатичних відносин із країною, яка окупувала близько 20% Грузії.

Фото з Путіним

Для початку варто нагадати: абсолютна більшість населення Грузії виступає за євроатлантичну інтеграцію, і конституція недвозначно підтверджує це прагнення.

Причому цей показник залишається стабільно високим – понад 80% – усі останні роки, всупереч усім спробам керівної партії "Грузинська мрія" дискредитувати прозахідний курс країни.

Утім, це не завадило прем'єру Грузії приїхати на форум, що просуває ідею нейтралітету. На форум у країну, яку ніяк не можна назвати хоч скільки-небудь демократичною. І на який приїхали здебільшого лідери країн, які не є демократіями, або ж де демократичні інституції зазнають постійних атак (єдиним лідером з ЄС, який приїхав до Ашгабата, виявився угорський прем'єр Віктор Орбан).

А водночас уперше після війни 2008 року лідери Грузії та Росії провели особисту зустріч, що викликало неоднозначну реакцію як усередині країни, так і за її межами.

Зокрема, візит викликав "шквал критики" з боку опозиції – чи, радше, тієї її частини, яка ще не перебуває у в'язниці. В опозиції трактують цей крок не просто як шкоду національним інтересам, а й як спробу остаточно повернути країну в сферу російського впливу.

Своєю чергою

грузинська влада старанно вдає, що нічого екстраординарного не сталося.

Наприклад, на запитання грузинських журналістів, чому Кобахідзе приїхав на форум, знаючи, що головним гостем буде Путін, і чи можливо говорити з Путіним про мир, спікер Шалва Папуашвілі відповів, що "присутність російського президента в Туркменістані важлива, оскільки розмова піде про важливість миру, суверенітету, територіальної цілісності та міжнародного права".

Не уточнюючи, чий саме суверенітет і територіальну цілісність планувалося обговорювати з Путіним.

Курс на нейтралітет?

Безумовно, готовність їхати на форуми з авторитарними лідерами може мати і значно простіше пояснення.

Грузинська влада страждає від нестачі легітимності і розраховує заповнити її участю в міжнародних форумах. А оскільки до країн ЄС (звісно ж, за винятком Угорщини) Кобахідзе вже не кличуть, доводиться приймати запрошення і такого штибу.

Водночас сама участь у "форумі з нейтралітету" може бути натяком на те, що "Грузинська мрія" серйозно замислюється над цим питанням.

В умовах, коли вже не залишається жодних сумнівів у тому, що якщо "Грузинська мрія" залишиться при владі, всі шанси Грузії на європейську та євроатлантичну інтеграцію будуть зведені нанівець, не виключено, що уряд розгляне ідею "нейтралітету" як альтернативу європейській інтеграції.

Однак цей крок може виявитися досить ризикованим, враховуючи, що більшість грузинського суспільства навіть чути про це не хоче.

Тим паче, що тема "нейтралітету" зовсім не нова для грузинського політичного порядку денного.

Раніше різні проросійські сили періодично порушували це питання, однак щоразу це викликало різку реакцію громадськості.

Утім, "Грузинська мрія" вже не раз демонструвала готовність іти всупереч суспільній думці. Особливо в ситуації, коли планові парламентські вибори мають відбутися лише в жовтні 2028 року.

І майже за три роки, що залишилися до цих виборів, влада планує зробити все можливе, щоб виключити найменший шанс для опозиції.

Наприклад, уже зараз вносять зміни до виборчого кодексу, що позбавляють громадян Грузії, які проживають за кордоном, можливості голосувати.

Смертельно небезпечна "хімічна реакція"

Ще один фактор, що впливає на стратегію грузинської влади, – розслідування BBC про використання хімічної зброї для розгону торішніх прозахідних мітингів.

Попри те, що уряд всього лиш через п'ять днів після початку скандалу оголосив розслідування завершеним і справу закритою, суспільство така заява явно не заспокоїла.

У світлі суперечливих заяв, зроблених партією "Грузинська мрія" в цей період, питань стало ще більше, починаючи від колишніх і нинішніх міністрів внутрішніх справ і закінчуючи прем'єр-міністром. Їхні заяви жодним чином не збігалися, ба більше, часто суперечили одна одній.

Тому "Грузинська мрія" визнала закриття справи оптимальним рішенням у такій ситуації і вчинила саме так.

Тут залишається ще одна вельми підозріла деталь: якщо в перші години скандалу режим погрожував подати до суду на BBC, то останнім часом він уникає розмов про це і обмежується вимогою вибачень від британського мовника.

Схоже, цей скандал не на жарт налякав грузинську владу. Настільки, що вона почала відчайдушно робити кроки в різні боки у пошуках зовнішньої підтримки.

Форум в Ашгабаті, фото з Путіним, але одночасно – участь у форумі в Гаазі та підтримка створення репараційного механізму для України.

"Грузинська мрія" все менше виглядає як партія, що контролює ситуацію.

Настільки, що в разі заморозки війни в Україні Грузія ризикує стати наступною – і дуже легкою – здобиччю Кремля. Особливо в ситуації, коли грузинська влада раніше сама виконала за Путіна всю роботу з розвалу союзу із Заходом.

* * * * *

Реакція з РФ не забарилася.

"Ми прагнемо стабільних відносин із Грузією. Тбілісі демонструє здоровий прагматизм, тенденцію до багатовекторного підходу в зовнішній політиці. Грузія не приєдналася до антиросійської санкційної коаліції і відмовилася прийняти нав'язані ззовні нерозважливі сценарії відкриття "другого фронту" проти Росії", – заявив директор Четвертого відділу з питань країн СНД у МЗС Росії Михаїл Калугін.

За його словами, "в економічному плані Європейський Союз не виправдав очікувань Грузії", а тому "якби 2022 року уряд Грузії обрав курс на Захід і, відповідно, шлях конфронтації з Росією, то всього цього позитиву не було б, і грузинська економіка не зросла б на цілих 40%".

На тлі погіршення відносин з ЄС російський ринок стає ключовим для Грузії.

І схоже, що в РФ, розуміючи це, вже не приховують: час напівзаходів закінчується, і "Грузинській мрії" треба визначатися, в якому геополітичному таборі вона хоче бути.

Автори:

Аміран Хевцуріані, професор Грузинського технічного університету, засновник Грузинсько-Українського центру, з Тбілісі,

Юрій Панченко, редактор "Європейської правди"