Новий фаворит Кремля та угода з Україною: головне про вибори у Болгарії
19 квітня у Болгарії відбудуться позачергові парламентські вибори, і їхнім результатом може стати проросійський розворот, вкрай небезпечний для України.
Адже однозначним фаворитом цих виборів є нова партія "Прогресивна Болгарія", створена колишнім президентом Руменом Радевим. Як передбачають багато політологів, саме він має стати новою ставкою Кремля у боротьбі за Болгарію.
Які шанси на те, що проросійські сили прийдуть до влади у Болгарії? Які шанси у "друзів України" і чому проєвропейські сили ніяк не можуть створити коаліцію, навіть маючи математичну більшість?
Чим усе це загрожує Україні? Зокрема – нашій військовій співпраці з Болгарією?
На ці питання "Європейської правди" відповідає заступник виконавчого директора центру "Українська призма" Сергій Герасимчук. Далі – його пряма мова.
Також радимо подивитися відеоверсію розмови про передвиборчі розклади у Болгарії та їхній вплив на Україну.
Безпекова угода та військові контракти з Україною
Нещодавній візит в Україну голови болгарського уряду Андрея Гюрова приніс сенсацію – була підписана безпекова угода з Україною.
Історія з цією угодою триває вже досить довго, її планували підписати ще у 2024 році, коли Україна підписувала низку аналогічних угод з іншими державами Європейського Союзу. Проте у випадку Болгарії швидкого підписання не вийшло – тому що у болгарському парламенті не було політичної єдності, а також розуміння, якою має бути ця угода.
Тому її відклали – майже на два роки.
Натомість її підписали зараз, і при цьому зробив це голова технічного уряду.
Нагадаю, коаліція в Болгарії розпалася, незабаром пройдуть дострокові вибори, тож був призначений новий технічний прем'єр-міністр, і саме він підписав угоду з Україною.
Саме тому в парламенті піднявся справжній скандал через це рішення. Очікувано, що зачинателем скандалу стала партія "Відродження" Костадина Костадинова. Її можна назвати "злом у чистому вигляді", адже це абсолютно проросійська сила, яка цього й не приховує.
Проте заклики "Відродження" підтримали болгарські соціалісти. Це, в принципі, теж не здивувало, оскільки болгарські соціалісти традиційно є також доволі проросійською політичною силою, хоча останнім часом вони почали коливатися, шукати якихось прагматичних кроків і навіть були в попередній прозахідній урядовій коаліції.
Неприємним сюрпризом стало те, що цю ініціативу підтримала партія ГЕРБ колишнього прем'єра Бойко Борисова, яка зазвичай була дуже прагматичною і навіть, можна сказати, позитивно налаштованою щодо України.
І тут у мене є припущення, що свою роль відіграє виборча кампанія.
Бойко Борисов зрозумів, що його противники зараз будуть усіляко використовувати цей скандал для мобілізації електорату, ймовірно, використовуючи тези, які зараз ми бачимо у виборчій кампанії в Угорщині.
Зокрема, тезу, що підписання такої угоди є втягуванням Болгарії у війну, а це лякає пересічного виборця. Саме тому, щоб не втрачати ці голоси, Борисов приєднався до критиків угоди з Україною.
Як наслідок, зараз у болгарському парламенті буде "розбір польотів", але хай там як, угоду вже підписано, її не скасують до виборів, а головне – я не переконаний, що ця історія переживе вибори.
Адже, якщо аналізували цю угоду, то видно, що вона має доволі рамковий характер. В принципі, як і більшість подібних угод. Тобто там просто немає чого скасовувати.
Тим більше, що військова співпраця з Україною є вигідною для самої Болгарії, яка має потужне виробництво амуніції і боєприпасів і непогано заробляє на цьому. Їхній експорт боєприпасів з 2022 року зріс просто космічними масштабами, зокрема вже у 2023 році темпи зростання склали 200%.
Тому я не думаю, що ця співпраця буде припинена, незалежно від результатів виборів 19 квітня.
Інша справа – Україна заходить у болгарський електоральний процес, причому як об'єкт, який використовують у своїх інтересах різні політичні сили. І це довготривалий процес, тому що вибори 19 квітня – це лише початок.
Восени в Болгарії мають відбутися ще й президентські вибори, тому я думаю, що до того часу питання України залишатиметься на порядку денному.
Від крісла президента – до нової надії Кремля
Нинішні парламентські вибори вже називають особливими, оскільки у політичних перегонах з'явився надзвичайно потужний гравець. Йдеться про колишнього президента Румена Радева, який нещодавно подав у відставку саме для того, щоб взяти участь у цих виборах.
І цей крок сприймають як заміну на проросійському фланзі. Досі роль "головного друга РФ" займав Костадин Костадинов – проте ця фігура дедалі більше стає токсичною для болгарського виборця.
Щодо Радева, то очевидно, що він має погляди більш проросійські, ніж проєвропейські. А разом із тим – і відверто антиукраїнські. Це він не раз доводив своєю поведінкою, недружніми заявами, які відповідають російським наративам, блокуванням візитів урядовців до України.
Напередодні цих виборів дійсно була інтрига, як же вчинить Радев, чи буде він приєднуватись до існуючих політичних сил, чи буде створювати свою. Нагадаю, що він є вихідцем з болгарських соціалістів, тобто міг повернутися до них.
Але він цього не зробив, і так само не об'єднався з Костадиновим (із ним взагалі відносини зараз дуже напружені, ймовірно – через доступ до російського фінансування).
Замість цього Радев створив власну політичну силу "Прогресивна Болгарія" і з нею йде на вибори.
І така стратегія має сенс – у Болгарії постійно відбуваються дострокові вибори, парламент постійно не може сформувати довгострокову коаліцію, люди втомилися від постійних політичних криз.
Натомість Радев увесь цей час був ніби над конфліктом.
І тепер він – таке собі "старе нове" обличчя, а також чи не єдиний політик у Болгарії, який має позитивний баланс сприйняття у суспільстві.
Саме тому опитування свідчать, що партія Радева може стати переможцем цих виборів, здобувши голоси близько 30% болгар.
Інше питання – чи буде цього достатньо, щоб залучити союзників та сформувати коаліцію.
Конфлікт між проєвропейськими силами
Опонентами Радева можна назвати дві політичні сили.
По-перше, вже згадану партію ГЕРБ Бойко Борисова. А по-друге, блок з двох проєвропейських партій "Продовжуємо зміни" та "Демократична Болгарія" ("ПП-ДБ").
Проте між цими політичними силами є глибокий конфлікт. Ключова проблема полягає в особі лідера ГЕРБ Бойко Борисова, який абсолютно неприйнятний як парнер для блоку "ПП-ДБ".
Проблема полягає в тому, що у лідера ГЕРБ є чималий корупційний шлейф ще з часів його прем'єрства, тож якби Борисов вирішив відійти від керівництва партією, це зняло би ключову проблему, що заважає створенню проєвропейської коаліції. Щоправда, тоді був би інший ризик – а чи не викличе відставка Борисова розколу ГЕРБ.
А на додачу ситуація ускладнилася співпрацею Борисова з дуже специфічною політичною силою – ДПС, партією олігарха Деляна Пеєвського, якого називають "головним мафіозі Болгарії".
Блок "ПП-ДБ" наполягає, що між проєвропейськими силами і Пеєвським має існувати певний "санітарний кордон" – тобто бути відсутня будь-яка співпраця.
Проте такий "санітарний кордон" так і не був створений, у тому числі й через те, що сформований ГЕРБ уряд був надто різношерстим, що там були і популісти, і соціалісти, і євроатлантисти. Тобто постійно хтось відмовлявся голосувати за урядові ініціативи, і тоді рятівним колом були голоси від партії Пеєвського.
І проєвропейські сили не можуть пробачити Бойко Борисову цю співпрацю.
Між ГЕРБ і "ПП-ДБ" є ще одна світоглядна різниця.
Бойко Борисов починав свій політичний шлях як щирий друг Росії.
Інша річ, що він досить прагматично налаштований і тому зараз схиляється до європейського вектора. А відповідно – мусить рухатися у питаннях допомоги України у фарватері тієї політики, яку проповідує Брюссель.
Тобто проукраїнськість Борисова значною мірою є вимушеною, тоді як у лідерів "ПП-ДБ" вона є більш природною.
Вибори без шансів на вихід з кризи
Якщо подивитися на поточні розклади, то можна припустити, що близько 30% болгарських виборців проголосують за партію експрезидента Радева, близько 20% – за ГЕРБ, і ще близько 10% – за "ПП-ДБ".
Також цілком імовірно, що у новий парламент пройдуть соціалісти, вже згадувана ДПС Деляна Пеєвського та, можливо, "Відродження".
За таких розкладів створити коаліцію буде дуже складно.
Це погано, з одного боку, оскільки немає підстав сподіватися на проєвропейську коаліцію.
Але з іншого боку – так само мало причин очікувати стійкої проросійської коаліції.
Тому можна очікувати розвиток подій, який вже став стандартним для Болгарії. Це означає, що Іляна Йотова, яка після відставки Радева виконує обов’язки президента, спочатку надасть мандат на формування уряду переможцю виборів – тобто самому Радеву.
Більшість він може створити лише у разі створення коаліції із соціалістами та з "Відродженням" – якщо ті пройдуть до парламенту з відносно добрим результатом. Однак такий альянс не виглядає ймовірним і точно не буде стійким.
А якщо стане очевидно, що переможець не може сформувати більшість, мандат на формування уряду отримає ГЕРБ. Тут формування більшості можливе лише у разі альянсу з "ПП-ДБ" та ДПС, що виглядає ще більш фантастично.
Тож коли і ГЕРБ не впорається із цією місією, Йотова на свій розсуд призначить технічний уряд, який буде керувати країною, яка піде на нові позачергові вибори.
Можливо, ситуація зміниться вже після президентських виборів, які пройдуть восени. Залежно від того, хто стане новим президентом, посилиться та партія, яка висунула переможця. І тоді буде більш зрозумілим, який курс обере Болгарія – проєвропейський чи проросійський.
Наразі ми знаємо лише одну учасницю цих виборів – це виконувачка обов’язків президента Іляна Йотова, яку підтримали соціалісти та, очевидно, підтримає партія Радева.
Проте очевидно, що і ГЕРБ, і "ПП-ДБ" матимуть своїх кандидатів, а також можливо, що на виборах з’явиться якась "темна конячка".
Тож зараз прогнозувати результат президентських виборів просто неможливо. І на жаль, так само неможливо прогнозувати, який шлях врешті-решт обере Болгарія.
Чим це загрожує Україні?
По-перше, Україні загрожує те, що підписана безпекова угода ще деякий час перебуватиме у підвішеному стані.
Небезпечним для України є також тренд на появу навколо нас поясу держав, які блокують надання нам європейських коштів, відмовляють у наданні нам подальшої підтримки і заявляють про необхідність послаблення санкцій проти РФ.
Потенційно Болгарія може скласти компанію Угорщині (якщо Віктор Орбан утримає владу) та Словаччині.
Ми знаємо, що Болгарія була стовідсотково залежною від російської нафти, відмова від неї була дуже непростою і переможець виборів може використовувати риторику Орбана: мовляв, чому наші громадяни мають переплачувати за відмову від російських енергоносіїв.
А якщо Орбан виграє, це може подати негативний приклад тому же Радеву – можна конфліктувати з ЄС та всіма провідними кранами Європи, але при цьому зберігати владу.
Спілкувався Юрій Панченко,
редактор "Європейської правди"