Без грошей і позаду Молдови. Як Україна випускає легку можливість для зближення з ЄС

Єдина зона платежів у євро (SEPA) – це спільний платіжний простір, у межах якого перекази між країнами-учасницями здійснюються за уніфікованими правилами майже так само швидко, дешево й передбачувано, як внутрішні платежі. 

Для внутрішнього ринку Євросоюзу SEPA – це одна з базових інфраструктур, яка знижує транзакційні витрати, полегшує торгівлю товарами й послугами та прибирає вплив державних кордонів на розрахунки. 

Україна може приєднатися до SEPA ще до набуття членства в ЄС.

Понад те, ЄС заохочує Київ це зробити. Впровадження відповідних норм є вимогою до України як до держави-кандидатки у процесі розширення, про це йдеться у переговорній главі №4 ("Вільний рух капіталу"), а у Звіті про розширення Єврокомісія щороку нагадує про це зобов’язання. 

Молдова, "напарниця" нашої держави у процесі вступу, це вже зробила. Україна – не має на це політичної волі.

Для вступу в SEPA держава-кандидатка має наблизити законодавство, зокрема у сфері фінансового моніторингу, до європейських стандартів. Наразі ключовим кроком, який Україна не зважилася зробити, є створення централізованого Реєстру рахунків і сейфів. Він не міститиме інформації про залишки коштів, рух за рахунками чи вміст сейфів, але дасть уповноваженим органам змогу оперативно встановити власника рахунку. 

Відповідний законопроєкт знову застряг у Раді.

І якщо у найближчі місяці це не вирішити, звіт ЄС щодо держав кандидатів наприкінці 2026 року підтвердить першість Молдови, яка, на відміну від нас, вже досягла значного прогресу за цим напрямком.

Скільки коштів втрачає Україна

Політична та воєнна ситуація в Україні та світі змінюється на очах, штучний інтелект перебудовує цілі галузі, занепадають та утворюються міжнародні союзи. А в Україні тим часом доводиться знову піднімати питання того, що наша держава ніяк не використає можливість, надану Євросоюзом, щодо приєднання до SEPA. 

Цього не сталося навіть попри регіональну конкуренцію – адже Молдова приєдналася до SEPA в жовтні минулого року. Між тим, її досвід за цей час дає певні уявлення про наслідки цього кроку.

Тобто – про втрачену вигоду для України. 

За перші дев’ять місяців участі Молдови в Єдиній зоні платежів у євро середня вартість переказу коштів до контрагентів у ЄС знизилася з 20 до 1.11 євро – майже у вісімнадцять разів. А отже 11.6 млн євро, які раніше пішли б на комісії банкам-посередникам, залишилися в реальному секторі економіки країни. Якщо темпи перших дев’яти місяців збережуться, річна економія сягне приблизно 15 млн євро. 

Зауважимо, що населення Молдови менше за населення Києва та області. 

Оцінки втрат України лише на комісію – від 70 до 200 млн євро на рік.

Тобто наш виграш може бути більш ніж вдесятеро більшим.

Хоча питання не лише в економії додаткових пари сотень мільйонів. 

Досвід Молдови доводить, опосередковані ефекти від пожвавлення торгівлі з ЄС – також цілком реальні. Так, навіть за ці 9 місяців дешеві міжнародні перекази та запровадження у Молдові спільних для Європи правил створили додаткові стимули для міжнародного бізнесу та торгівлі: кількість транскордонних платежів у євро зросла на 77%, їхня загальна сума – на 59%. 

Отже, скільки втрачає Україна, поки законопроєкт лежить в залі? 

Відштовхуючись від вже озвучених цифр – від 6 до 17 млн євро за кожен місяць. Для підприємця, який робить п'ять переказів до ЄС на місяць по 1000 євро, економія на комісіях може сягати 3000 євро на рік за грубими підрахунками. За оцінкою Міністерства фінансів, близько 120 тисяч українських малих і середніх підприємств, які активно торгують з ЄС, можуть заощаджувати на переказах до 4 тисяч євро на рік.  

Чотири місяці без прогресу 

Від створення згаданого Реєстру рахунків і сейфів нас відділяє один закон. 

Перша урядова спроба переконати Раду ухвалити його відбулася ще у квітні 2025 року. Законопроєкт ще до винесення у залу спричинив значний суспільний резонанс, але після зміни уряду влітку він був відкликаний. 

Уряд Свириденко вніс новий законопроєкт 23 грудня 2025 року під номером 14327. У лютому податковий комітет після критики запропонованого посилення фінансового моніторингу фактично зняв текст з розгляду і доручив створити робочу групу для підготовки доопрацьованої версії.  

ЄвроПравда розповідала про це у статті "Чому Україна зволікає з фінансовим безвізом"

6 квітня комітет схвалив компромісний проєкт 14327-д, зареєстрований від імені депутатів, і рекомендував залу прийняти його за основу, а у травні євроінтеграційний комітет підтвердив, що текст відповідає зобов'язанням України перед ЄС. А оскільки улітку, після відставки Кабміну, урядову версію знову автоматично відкликали, то варіант 14327-д залишився єдиним.

Але навіть статус компромісного – не дозволив йому дійти до розгляду.

Попри позитивний висновок ключових комітетів, його статус лишається незмінним – "очікує розгляду". 

У вересні проєкт, що є головною передумовою інтеграції до SEPA, нарешті обіцяють винести в зал – але йтиметься лише про перше читання. 

Коли відбудеться друге читання і в якій редакції до нього дійде законопроєкт, не в змозі сказати ніхто. Звіт Єврокомісії про розширення буде оприлюднений, найімовірніше, на початку листопада.

Не раніше ніж 2028 рік?

Втім, потрібна також реалістичність очікувань.

Схвалення необхідного законодавства поліпшить рейтинг України у виконанні кандидатських вимог, але не означає негайного приєднання до спільної зони платежів. 

Молдова подала заявку до Європейської платіжної ради ще 30 січня 2024 року. У березні 2025 цей орган погодив включення країни до географічної зони SEPA, а фактично молдовські банки почали працювати в системі лише в жовтні. Отже, від подання заявки до операційного запуску минуло близько двадцяти місяців: тринадцять – до рішення EPC і ще сім – на підготовку банків. 

Припустімо неймовірну мобілізацію зусиль всіх гілок влади: у вересні Рада ухвалює 14327-д і в першому, і в другому читанні, президент підписує без вагань, уряд одразу подає заявку. 

У разі повторення молдовського графіка повноцінний фінансовий безвіз ми отримаємо не раніше 2028 року. Але зважаючи на попередні затримки з ухваленням регуляцій, у яких перш за все зацікавлена сама Україна – це є скоріше найкращим можливим сценарієм, повірити у ймовірність якого наразі дуже складно.

Хоча стимулів для стрімкого прогресу в України не бракує.

Ухвалення цього закону є однією з дванадцяти умов, від яких залежить наступна позика Світового банку на підтримку реформ. 

На кону $1 млрд. Але тут треба додати, що критерій про законодавчу підготовку до SEPA був і у попередній програмі на $3.39 млрд. Тоді Україні ці гроші надали. Хоч вона і не виконала вимогу про створення реєстру: партнери пішли на поступки і перенесли критерій у наступний пакет. 

Той самий закон закриває індикатор 4.9 Плану України, дедлайн якого спливає наприкінці вересня. Не виконаних вчасно індикаторів вже накопичилося: за липневим моніторингом консорціуму RRR4U, їхня сумарна вартість сягнула €7.35 млрд відкладеного фінансування, а до кінця року треба закрити ще близько півсотні. 

Тобто ми зволікаємо з реформою, за яку партнери платять наперед і яка після запуску починає економити гроші самостійно. 

Молдова ті самі закони ухвалює "безкоштовно", без Ukraine Facility і без траншів за індикатори. І робить це швидше за нас.  

Відклавши знову – Україна може втратити шанс

Запроваджуючи законодавство ЄС, дуже важливо не запізнитися. Україна вже переконувалася в цьому багато разів, коли новий євроінтеграційний закон втрачав відповідність нормам ЄС, оскільки останні встигли суттєво ускладнитися та розширитися. 

Схожа ситуація може повторитися і з SEPA.  

У 2024 році ЄС ухвалив пакет оновлених правил для протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму, основою якого став Регламент 2024/1624. Він запроваджує уніфіковані вимоги для всього Союзу, а контроль за їх дотриманням здійснюватиме новий орган – AMLA. Основні положення Регламенту почнуть застосовуватися трохи менше ніж за рік, 10 липня 2027 року. 

Швидке приєднання до SEPA не звільнить Україну від нових вимог фінмоніторингу, але може суттєво спростити їх запровадження. 

Якщо ж будемо зволікати, то наздоганяти систему доведеться вже на інших, значно менш м’яких умовах, ніж зараз. 

І на додаток, знову про Звіт про розширення – щорічну оцінку прогресу реформ у країнах-кандидатах. 

Затягування із SEPA перетворить це на додатковий привід для ганьби України.

Цей індикатор обіцяє бути одним найнаочніших приводів для порівняння нашої держави із Молдовою. У сусідів система працює з жовтня 2025 року, а Україна, навіть маючи наочний молдовський приклад – досі не створила правових передумов навіть для подання заявки до приєднання... 

І це буде не єдиним елементом, який підкреслить наше відставання у питаннях, що пов’язані з фінансами. Молдова, наприклад, ухвалила євроінтеграційний закон про оподаткування посилок, який набуде чинності 1 жовтня 2026 року. Український аналог досі не ухвалений. 

Що більше подібних розривів накопичуватиметься, то слабшими ставатимуть аргументи на користь подальшого синхронного просування України та Молдови із ризиком для України опинитися в повільнішій групі кандидатів, де лишиться довго чекати на вікно для вступу до ЄС... 

Неприпустимо гальмувати економічну інтеграцію з ЄС 

"Принцип Анни Кареніної", популяризований американським біологом Джаредом Даймондом, стверджує, що для успіху мають одночасно виконуватися всі ключові передумови, тоді як для невдачі достатньо провалу лише однієї з них. 

Саме такий принцип діє і щодо вступу до ЄС, де державі-кандидатці треба виконати дуже багато умов одночасно. 

SEPA – лише одна із них, але ж необхідна.  

Якщо ж розширити цей аргумент, то будь-який крок України задля приєднання до внутрішнього ринку ЄС зараз має критичне значення. 

Навесні цього року в ЄС активно обговорювали, чи придатна традиційна модель розширення до України, і більшість запропонованих альтернатив лишила гіркий присмак компромісу. Ми маємо вельми обмежений контроль над настроями в країнах-членах ЄС, але багато можливостей для економічної інтеграції. 

Але економічні та торгові зв’язки зазвичай трансформуються в лояльність.

Що більше європейських компаній, працівників і регіонів виграватимуть від інтеграції з Україною, то вищою буде політична ціна затягування її вступу. 

Економічна взаємозалежність не гарантує членства, але створює всередині ЄС впливові групи, зацікавлені в його завершенні, а не блокуванні.  

Тож від Верховної Ради потрібне просте рішення: винести 14327-д на голосування в перший пленарний тиждень. Кожен наступний місяць затримки – це зайві комісії для громадян і бізнесу та ще один відкладений крок до внутрішнього ринку ЄС. 

Автори: 

Богдан Слуцький, економіст ЦЕС 

Яна Охріменко, старша економістка ЦЕС 

Колонку підготовлено за підтримки Міжнародного фонду Відродження