Чому інтереси Туреччини щодо війни проти Ірану розходяться із курсом США
Туреччина починає стикатися з наслідками американо-ізраїльської війни проти Ірану.
Обидві країни мають спільне розуміння регіональної геополітики, що сягає століть. Кордон між Туреччиною і Іраном – один із найдавніших безперервно визнаних кордонів на Близькому Сході, і між ними панує мир із 1639 року.
Звісно, відносини Туреччини та Ірану далекі від союзницьких.
Про те, чи можливе військове залучення Анкари до операції проти Ірану і чого очікувати від Туреччини, читайте в колонці директора аналітичного центру EDAM (Туреччина) Сінана Улгена Війна баз падіння аятол: до якої міри Туреччина зможе підтримати дії США на Близькому Сході. Далі – стислий її виклад.
Автор колонки нагадує, що Туреччина та Іран не раз вступали у боротьбу з нульовою сумою за регіональний вплив, проте їхнє стратегічне суперництво завжди відбувалося опосередковано.
"Обидві сторони часто намагалися формувати регіональну динаміку на свою користь, але водночас активно уникали прямого зіткнення", – пояснює експерт.
Він додає, що сьогодні Туреччина настільки віддана уникненню прямого зіткнення з Іраном, що навіть применшила значення іранської атаки балістичними ракетами цього тижня, яка, за твердженнями, могла б вразити авіабазу Інджирлік на півдні Туреччини, якби не протиповітряна оборона НАТО.
Ердоган та його уряд скептично ставляться до можливості зміни режиму в Ірані – особливо якщо цей процес очолюватимуть Сполучені Штати.
"Навіть якщо США все ж таки зможуть повалити іранський режим, про впорядкований перехід влади, м’яко кажучи, говорити не доведеться.
Для Туреччини колапс держави в Ірані – найгірший сценарій", – звертає увагу Сінан Улген.
За його словами, тепер Туреччина намагається допомогти якнайшвидше припинити насильство. Тобто – не чекаючи того, як іранський режим впаде.
Але також для Анкари важливо, щоб результат війни не став перемогою іранського режиму.
"Ядерний Іран перевернув би регіональний баланс сил, який останнім часом почав схилятися на користь Туреччини", – пояснює директор аналітичного центру EDAM.
Отже, бажаним результатом для Туреччини було б контрольоване послаблення амбіцій і можливостей Ірану.
Тут може стати в пригоді прецедент Венесуели. Коли США усунули президента Ніколаса Мадуро, вони не встановили опозиційний уряд; натомість дозволили перебрати владу більш гнучкій групі лідерів із середовища чинного режиму.
"У найближчі тижні державні та розвідувальні ресурси Туреччини, ймовірно, зосередяться на виявленні та встановленні контактів із ключовими гравцями в Ірані, які відповідають таким критеріям.
А коли настане відповідний момент, Туреччина може спробувати з’єднати цих діячів із важливими міжнародними гравцями, створивши умови для швидкої та стійкої угоди про завершення конфлікту", – резюмує експерт.
Докладніше – в колонці Сінана Улгена Війна баз падіння аятол: до якої міри Туреччина зможе підтримати дії США на Близькому Сході.