Як ЄС захистив "зелений курс" у торгівлі з США і які висновки має зробити Україна

Європейський Союз фактично переписує правила глобального газового ринку, запроваджуючи контроль за викидами метану у всьому ланцюгу постачання – включно з імпортом.

Так з’явився новий Метановий регламент ЄС, логіка якого радикальна у своїй простоті: будь-які поставки газу, які потрапляють на європейський ринок, мають бути прозорими та підзвітними.

Тобто постачальники повинні показати, звідки газ походить і скільки метану було викинуто на кожному етапі – від видобутку до постачання покупцям у ЄС.

Про нові правила гри на енергетичних ринках ЄС і опорі США читайте в колонці директора кампаній Stand With Ukraine Олега Савицького Суперечка із запахом газу: як м'яка сила ЄС взяла гору над тиском США. Далі – стислий її виклад.

Цього тижня у Мілані проходить конференція "Метан-250", що охоплює одразу кілька ключових вимірів проблеми викидів метану у ланцюгах постачання енергії – від наукових даних до фінансування і політики.

Окрема увага приділяється тому, що метан – це не лише про клімат. Це ще й про нові правила гри на енергетичних ринках.

За словами автора колонки, для Євросоюзу Метановий регламент – це питання кліматичної відповідальності та послідовності у впровадженні "Зеленого курсу", а для постачальників викопного палива – питання доступу до ринків та конкурентоспроможності.

Не дивно, що саме на цьому ґрунті склалася нова трансатлантична напруга.

Савицький нагадує, що США сьогодні є ключовим постачальником скрапленого природного газу (СПГ) до Європи. 

"Для Білого дому нова регуляторна рамка ЄС сприймалась як приклад "зеленої протекціоністської політики". Вимоги ЄС щодо підзвітності та прозорості імпортного газу створюють додаткові бар’єри для експорту СПГ зі США, підвищують витрати виробників і, що найважливіше, поширюють регуляторну юрисдикцію ЄС далеко за його межі", – пише директор кампаній Stand With Ukraine.

Натомість для Брюсселя це питання логіки: якщо не вимагати прозорості від імпорту викопного палива, будь-яка внутрішня кліматична політика втрачає сенс. Викиди просто "переносяться" в інші країни, а ефективність внутрішніх політик нівелюється.

Раніше американська сторона фактично сигналізувала готовність використати припинення поставок СПГ як важіль впливу у відповідь на європейські вимоги, але у фінальній версії торговельних домовленостей Вашингтон відступив від цих погроз.

26 березня Європейський парламент підтримав текст нової торговельної угоди між ЄС і США, в якій Брюсселю вдалося закріпити принципово важливу норму про захист власної територіальної цілісності та встановити запобіжники у торговельних відносинах.

"Це виглядає як стримана, але показова дипломатична перемога Європи: ЄС не лише зберіг доступ до критичних енергетичних ресурсів, а й продемонстрував, що готовий відстоювати власні регуляторні підходи навіть під тиском ключового торговельного партнера", – наголошує автор колонки.

За його словами, для України ця історія має особливе значення. З одного боку, імплементація європейських правил щодо метану є частиною євроінтеграції. Вона неминуче змінить регулювання в енергетичному секторі і вимагатиме нових інституційних рішень.

З іншого боку, це питання далеко не лише про зобов’язання. Це також про можливості.

"Україна має значний потенціал для скорочення втрат та утилізації суттєвих обсягів газу, який сьогодні просто втрачається через застарілі технології та брак постійного моніторингу інфраструктури. Йдеться не лише про зменшення викидів, а й про додатковий ресурс газу, який може посилити енергетичну безпеку країни у критичний момент", – резюмує директор кампаній Stand With Ukraine.

У цьому сенсі метан – це приклад рідкісної ситуації, коли кліматична політика, економіка і безпека сходяться в одній точці.

Докладніше – в колонці Олега Савицького Суперечка із запахом газу: як м'яка сила ЄС взяла гору над тиском США.