Що Польща робить для підтримки своєї діаспори і що варто перейняти Україні

За межами Польщі проживають близько 20 мільйонів етнічних поляків – це більше ніж половина населення самої країни.

Такий масштаб спільноти за кордоном є не просто демографічною статистикою, а передусім стратегічним активом. Польща роками будувала системну роботу з діаспорою через освіту, культуру, медіа, громадські організації та державне фінансування.

Про досвід Польщі, який може знадобитися Україні, читайте в статті директора з науково-дослідної роботи ГО "Міжнародний дипломатичний альянс" Тараса Мишляєва Агенти впливу за кордоном: як Польща підтримує діаспору і що варто перейняти Україні. Далі – стислий її виклад. 

Полонією (саме так називають польську діаспору за кордоном) займається спеціальний департамент у складі Міністерства закордонних справ. Посольства і консульства ведуть реєстр польських організацій у своєму регіоні і звітують до Варшави про стан спільноти. МЗС фінансує консульську роботу з діаспорою, підтримку медіа і публічну дипломатію. 

До роботи з Полонією залучені також низка інших міністерств.

Вагомою є роль парламенту. 

Сейм має Комісію у справах зв'язків із поляками за кордоном, яка контролює уряд, заслуховує міністрів і може ініціювати законодавчі зміни.

Але реальним центром парламентської політики у сфері Полонії є Сенат.

Верхня палата польського парламенту ще в 1990-х роках взяла на себе роль патрона Полонії і зберігає її досі.

Саме Сенат розподіляє найбільший обсяг фінансування на підтримку Полонії. Щороку, через відкритий конкурс Senat-Polonia. У 2025-му його бюджет становив 71,5 млн злотих (1,77 млрд євро).

При цьому сенатська комісія формує пріоритети на рік наперед і визначає ключові напрями підтримки: мовна освіта, молодіжні програми, культурні заходи, медіа, видавнича діяльність.

Кошти надходять через структури, які мають довіру і контакти у діаспорних спільнотах. Держава не керує кожним проєктом напряму, проте зберігає контроль через конкурентний відбір і вимоги до звітності.

Таким чином, система залишається відкритою і не перетворюється на розподіл між наближеними організаціями.

Польська держава не намагається керувати кожним полонійним середовищем за кордоном безпосередньо. 

Натомість збудувала систему посередництва, де громадські організації перетворюють державну політику на конкретні дії на місцях.

Центральним елементом польської полонійної політики і найдовгостроковішою інвестицією є освіта.

Головний виконавець тут – Центр розвитку польської освіти за кордоном (ORPEG), підпорядкований Міністерству освіти Польщі. Його завдання – координація мережі польських шкіл за кордоном, організація підготовки вчителів, розробка навчальних програм і забезпечення шкіл підручниками та методичними матеріалами.

Держава розуміє: щоб не втратити Полонію через 20–30 років, треба працювати не лише з нинішніми активістами, а й з дітьми, що народилися вже поза Польщею.

Також Польща фінансує діаспорні медіа.

Вони не лише підтримують внутрішній зв'язок усередині спільноти, а й працюють як елемент інформаційної безпеки, формуючи альтернативу іноземним наративам про саму Польщу.

Центральним інструментом медіасфери є TVP Polonia.

Загалом польська модель цікава Україні не стільки як готовий рецепт, вона є доказом потреби в системній діаспорній політиці, бо українці за кордоном є потенційною мережею знань, зв'язків, адвокації, бізнесу, культури і публічної дипломатії.

Докладніше – в тексті Тараса Мишляєва Агенти впливу за кордоном: як Польща підтримує діаспору і що варто перейняти Україні.