Агенти впливу за кордоном: як Польща підтримує діаспору і що варто перейняти Україні

За межами Польщі проживають близько 20 мільйонів етнічних поляків – це більше ніж половина населення самої країни.

Такий масштаб спільноти за кордоном є не просто демографічною статистикою, а передусім стратегічним активом. Польща роками будувала системну роботу з діаспорою через освіту, культуру, медіа, громадські організації та державне фінансування.

Цей досвід може знадобитися й Україні – зокрема, через масовий виїзд українців після початку повномасштабного російського вторгнення.

Польський досвід демонструє, як підтримка закордонної громади дозволяє отримати мережу присутності, співпраці та впливу. А це саме те, чого зараз потребує Україна.

Хто відповідає за діаспору?

Полонією (саме так називають польську діаспору за кордоном) займається спеціальний департамент у складі Міністерства закордонних справ. Посольства і консульства ведуть реєстр польських організацій у своєму регіоні і звітують до Варшави про стан спільноти. МЗС фінансує консульську роботу з діаспорою, підтримку медіа і публічну дипломатію.

До роботи з Полонією залучені також низка інших міністерств: освіти, культури і національної спадщини, науки і вищої освіти, внутрішніх справ, економіки. Зокрема, Міністерство освіти виділяє окремі кошти на підтримку польськомовних шкіл за кордоном, підготовку вчителів і навчальні матеріали. А Міністерство культури фінансує культурні програми, видання і збереження спадщини.

Іншими залученими до підтримки діаспори організаціями є Інститут національної пам'яті, Національна бібліотека та Музей еміграції в Гдині. 

Координацію між усіма залученими здійснюють МЗС та міжвідомча група у справах Полонії і поляків за кордоном.

Вагомою є роль парламенту. 

Сейм має Комісію у справах зв'язків із поляками за кордоном, яка контролює уряд, заслуховує міністрів і може ініціювати законодавчі зміни.

Але реальним центром парламентської політики у сфері Полонії є Сенат.

Верхня палата польського парламенту ще в 1990-х роках взяла на себе роль патрона Полонії і зберігає її досі.

Сенатська комісія у справах еміграції та зв'язків із поляками за кордоном затверджує пріоритети фінансування, контролює витрачання коштів, заслуховує звіти організацій-отримувачів грантів, контактує напряму з полонійними середовищами.

Але головне – саме Сенат розподіляє найбільший обсяг фінансування на підтримку Полонії. Щороку, через відкритий конкурс Senat-Polonia. У 2025-му його бюджет становив 71,5 млн злотих (1,77 млрд євро).

При цьому сенатська комісія формує пріоритети на рік наперед і визначає ключові напрями підтримки: мовна освіта, молодіжні програми, культурні заходи, медіа, видавнича діяльність.

Кошти надходять через структури, які мають довіру і контакти у діаспорних спільнотах. Держава не керує кожним проєктом напряму, проте зберігає контроль через конкурентний відбір і вимоги до звітності.

Таким чином, система залишається відкритою і не перетворюється на розподіл між наближеними організаціями.

Як це працює на практиці?

Польська держава не намагається керувати кожним полонійним середовищем за кордоном безпосередньо. 

Натомість збудувала систему посередництва, де громадські організації перетворюють державну політику на конкретні дії на місцях.

Пояснимо принципи роботи цієї системи на прикладі фонду Wspólnota Polska ("Польська громада").

Це найбільша структура, що підтримує мережу польських організацій у десятках країн, фінансує суботні школи, організовує культурні заходи, надає гранти місцевим полонійним об'єднанням і веде базу даних польських громад у світі.

Таким чином держава може через одного партнера охопити сотні локальних спільнот, не вибудовуючи пряму бюрократичну вертикаль.

Інша громадська організація – Pomoc Polakom na Wschodzie ("Допомога полякам на Сході") спеціалізується на роботі з польськими меншинами у Литві, Білорусі, Україні, Казахстані та інших країнах.

Цей фонд веде правозахисну роботу, підтримує польськомовну освіту і допомагає місцевим організаціям зміцнюватися інституційно.

Більш корисним для України є досвід роботи фонду Semper Polonia ("Завжди Полонія").

Він орієнтований переважно на нову міграцію, тобто на поляків, що виїхали після вступу Польщі до ЄС у 2004 році. Працює з полонійними середовищами у Великій Британії, Ірландії, Норвегії, Нідерландах і веде молодіжні програми.

Усі три фонди отримують державне фінансування через сенатський конкурс і МЗС, але зберігають операційну незалежність.

Така система цілком виправдана: держава не може напряму керувати кожною суботньою школою, молодіжним клубом чи культурним центром у десятках країн – тому працює через структури, які роблять це за неї.

Освіта: робота на покоління вперед

Центральним елементом польської полонійної політики і найдовгостроковішою інвестицією є освіта.

Головний виконавець тут – Центр розвитку польської освіти за кордоном (ORPEG), підпорядкований Міністерству освіти Польщі. Його завдання – координація мережі польських шкіл за кордоном, організація підготовки вчителів, розробка навчальних програм і забезпечення шкіл підручниками та методичними матеріалами.

Крім того, ORPEG адмініструє так звані "uzupełniające szkoły polskie". Тобто додаткові польські школи, які діють паралельно з місцевою системою освіти і навчають дітей польської мови, історії та географії.

Таких шкіл у світі сотні – від Лондона до Чикаго і Сіднея.

Паралельно працює Національне агентство академічного обміну (NAWA), яке реалізує програму стипендій для студентів польського походження. Це дає змогу молодим людям з діаспори здобути освіту в польських університетах або пройти мовні курси в Польщі.

Щоліта в польських університетах, зокрема Ягеллонському в Кракові, проходять "Літні школи польської мови і культури". На них приїжджають студенти польського походження з усього світу.

Для дітей і підлітків у Польщі організовують літні освітні табори ("Wakacje z Polską"). Це програми, що поєднують вивчення мови, знайомство з країною і формування особистих зв'язків між молоддю з різних діаспорних середовищ.

Окремо проводять олімпіади з польської мови для учнів закордонних польських шкіл, де переможці отримують можливість навчатися в Польщі.

Держава розуміє: щоб не втратити Полонію через 20–30 років, треба працювати не лише з нинішніми активістами, а й з дітьми, що народилися вже поза Польщею.

Модель подвійної включеності

Польська стратегія співпраці з Полонією на 2025–2030 роки робить ставку на модель подвійної включеності. 

Це означає, що поляки за кордоном мають бути добре інтегровані в країнах проживання і водночас зберігати живий зв'язок із Польщею.

Прикладом є Конгрес молодої Полонії. 

Це регулярний форум, що збирає молодих лідерів із польських спільнот у різних країнах. Він створює майданчик для формування мереж і безпосереднього контакту з польськими інституціями.

Ще одним інструментом у роботі з молоддю є академічна мобільність.

Національне агентство з академічних обмінів (NAWA) фінансує не лише навчання в Польщі, а й короткострокові дослідницькі візити, стажування і програми подвійних дипломів. Це дозволяє молоді з діаспори підтримувати академічні зв'язки з польськими університетами, не розриваючи їх з країною проживання.

Стратегія "м'якої сили"

Також Польща фінансує діаспорні медіа.

Вони не лише підтримують внутрішній зв'язок усередині спільноти, а й працюють як елемент інформаційної безпеки, формуючи альтернативу іноземним наративам про саму Польщу.

Центральним інструментом медіасфери є TVP Polonia.

Телеканал через супутник та інтернет доступний усім польським середовищам у світі. Примітно, що для польської меншини в Литві окремо працює TVP Wilno.

З іншого боку, Polskie Radio dla Zagranicy веде мовлення кількома мовами і орієнтоване як на польські громади, так і на іноземну аудиторію.

З цими медіа напряму працює МЗС, фінансуючи частину їхньої діяльності.

Для культурної присутності безумовно важливою є мережа з 25 Польських інститутів за кордоном – культурних підрозділів МЗС, що діють при посольствах. Вони організовують виставки, концерти, кінопокази і дискусії та орієнтовані не лише на польську діаспору, а й на широку місцеву аудиторію.

Важливо, що у такій моделі культурна присутність звернена не всередину спільноти, а назовні.

Таким чином Полонія отримує автоматичне залучення до публічної дипломатії держави.

Підсумовуючи, саме діаспора є тією м'якою силою Польщі, яка через локальні контакти, громадські ініціативи та культурну присутність діє там, куди класична дипломатія не дотягується напряму.

І саме тому для Польщі Полонія є не лише об'єктом підтримки, а стає суб'єктом репутаційної політики держави.

Висновки для України

Польська модель цікава Україні не стільки як готовий рецепт, вона є доказом потреби в системній діаспорній політиці.

Досвід Польщі показує, що така політика може бути не культурною периферією, а скоординованою, добре фінансованою та довгостроково спланованою сферою державного управління.

Українці за кордоном є для нашої країни не лише демографічним викликом, а й потенційною мережею знань, зв'язків, адвокації, бізнесу, культури і публічної дипломатії.

У XXI столітті національна спільнота вже не закінчується на кордоні. І, що важливо, не зберігається "за замовчуванням", її потрібно організовувати, фінансувати і включати в стратегію держави.

Автор: Тарас Мишляєв,

директор з науково-дослідної роботи ГО "Міжнародний дипломатичний альянс"