З якими новими викликами зіткнулися українські експортери і що може їм допомогти

Трамп знову погрожує митами, ЄС дедалі частіше говорить про захист власного ринку, а глобальна торгівля поступово втрачає передбачуваність.

Що це означає для українського бізнесу, чому європейський ринок стає складнішим для наших експортерів та як Україна намагається балансувати між євроінтеграцією і торгівельними обмеженнями читайте в статті (в рамках спецпроєкту) співзасновника "ЄвроПравди" Юрія Панченка і партнерки юридичної фірми "Ілляшев та Партнери" Олени Омельченко Торгівля майже без правил. Як ЄС та Україна реагують на хаос, що став інструментом Трампа. Далі – стислий її виклад.

Після завершення дії автономних торговельних преференцій ЄС перейшов до більш обмеженого режиму доступу для окремих українських товарів, зокрема через розширення тарифних квот та запровадження механізмів захисного регулювання.

Як показав останній рік, навіть ці обмеження не зняли напругу: низка держав-членів продовжує вимагати подальшого посилення контролю за імпортом української продукції.

Більше того, проблематика вийшла за межі аграрного сектора.

Попри продовження пільгового доступу для української металургійної продукції, нові кліматичні інструменти ЄС, зокрема Carbon Border Adjustment Mechanism (CBAM), створюють додаткові ризики для конкурентоспроможності українського експорту.

Наразі механізм перебуває на перехідному етапі, однак уже зараз зрозуміло, що його повноцінне запровадження може суттєво вплинути на позиції українських виробників на європейському ринку.

Україна веде переговори з ЄС щодо можливих пом’якшень або спеціальних умов застосування CBAM, однак їхній результат поки що залишається невизначеним.

Ситуацію додатково ускладнює трансформація української переговорної команди. Такі інституційні зміни неминуче впливають на динаміку переговорного процесу та внутрішню координацію позицій.

Втім, ключовий виклик полягає не лише в інституційній перебудові.

В умовах обмежених ресурсів уряд змушений визначати пріоритети.

І цей пріоритет очевидний – переговори про вступ України до Європейського Союзу та виконання євроінтеграційного "домашнього завдання".

За наявними планами, Україна розраховує протягом найближчих 12–18 місяців закрити більшість переговорних розділів, тим самим сформувавши передумови для укладення договору про членство у середньостроковій перспективі.

У цій логіці значна частина поточних торговельних проблем розглядається як тимчасова – з розрахунком на їхнє поступове вирішення в рамках інтеграції до внутрішнього ринку ЄС.

А це означає, що частина поточних викликів, з якими стикаються українські експортери, отримує менше уваги на рівні оперативної торговельної політики.

Враховуючи те, що в ЄС розглядають процес розширення як тривалий і структурно складний, український бізнес ще довгий час працюватиме в умовах неповної інтеграції – з усіма супутніми обмеженнями доступу до ринку.

У цих умовах ключову роль починає відігравати активність самого бізнесу.

Українські компанії дедалі більше мають: системно доносити до уряду інформацію про бар’єри доступу до ринків; консолідувати позиції на рівні галузей; пропонувати конкретні рішення – від торговельного захисту до адаптації до нових регуляторних вимог ЄС.

Питання ефективного використання інструментів торговельного захисту та взаємодії бізнесу з державою стають критично важливим.

Ці та інші практичні аспекти ми детальніше обговоримо на конференції "Торгові війни – мистецтво захисту".

ЇЇ організовують юридична фірма "Ілляшев та Партнери" спільно з компанією Done за медіапідтримки "Європейської правди".

Настав час системно захищати український експорт і українських виробників – як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках.

Докладніше – в статті-спецпроєкті Юрія Панченка і Олени Омельченко Торгівля майже без правил. Як ЄС та Україна реагують на хаос, що став інструментом Трампа.