Восени 2011 року в дочірніх компаніях "Газпрому" в ЄС, а також в офісах деяких європейських трейдерів, які мали справу з "Газпромом", відбулися раптові обшуки. За рік після такого різкого старту Єврокомісія офіційно розпочала розслідування проти "Газпрому".

Донедавна, проте, розслідування просувалося не надто динамічно; постійно циркулювали чутки про можливу мирову угоду.

Приміром, у 2003 році Єврокомісія і "Газпром" вже досягали угоди щодо спроби ізолювати ринок Італії. Таку угоду можна було б укласти і тепер.

Однак у березні 2014 року Росія анексувала Крим, і мирні переговори перервалися.

Єврокомісія потрапила в патову ситуацію: як укладення мирової угоди, так і висунення звинувачень "Газпрому" в цей момент могли викликати звинувачення у політичній заангажованості.

Ситуація зависла до листопада 2014 року, коли посаду єврокомісара з питань конкуренції зайняла датчанка Маргрете Вестагер.

На відміну від свого попередника Хоакіна Альмунії, пані Вестагер неодноразово займала досить жорстку позицію щодо мирного врегулювання будь-яких подібних спорів.

Наприклад, у березневому інтерв'ю FT вона заявила, що "важливо не звикати до мирових угод. Вони набагато швидші й зручніші, і всі можуть рухатися далі, але випадок для створення прецеденту все одно має випасти, і наші судді і суди повинні цим зайнятися".

Тому з листопада 2014 року розслідування щодо "Газпрому" активізувалося.

22 квітня Єврокомісія направила "Газпрому" statement of objections – офіційне звинувачення у порушенні антимонопольного законодавства. Термін для відповіді "Газпрому" було надано до 28 вересня, після чого може бути проведене усне слухання і винесено рішення.

Несподівано, за тиждень до кінцевого терміну – 21 вересня, заступник голови правління "Газпрому" Олександр Медведєв оголосив, що компанія направила Єврокомісії формальні пропозиції щодо мирного врегулювання спору.

Більше того, у вересні "Газпром" вперше взяв участь у торгах на спотовому ринку, що само по собі суперечить його багаторічній політиці виправдання довгострокових контрактів як нібито єдино можливих у газових поставках.

Якщо мирова угода все ж відбудеться, варто очікувати, що "Газпром" в обмін на зняття штрафів (які можуть сягати декількох мільярдів євро) відмовиться від політики ізоляції ринків.

Що ж до маніпулювання цінами, то результат обговорення цієї теми передбачити поки що важко.

У чому суть претензій Єврокомісії?

"Газпром" – очевидний монополіст на газових ринках ЄС. У деяких невеликих країнах його частка в імпорті газу досягає практично 100%.

Але саме по собі монопольне становище, як в Україні, так і в ЄС, не є порушенням закону: порушенням є лише зловживання ним.

Суть претензій Комісії зводиться до того, що "Газпром" використовує своє монопольне становище для того, щоб "замкнути" або "фрагментувати" ринки країн-членів ЄС, після чого маніпулювати ціною на окремих ринках: Болгарії, Чехії, Естонії, Угорщини, Латвії, Литви, Польщі та Словаччини.

Тоді як законодавство ЄС прагне об'єднати газові ринки країн-членів у єдиний торговельний простір, "Газпром" споруджує стіни на кордонах цих країн і створює у кожній з них свій маленький ринок, на якому він може диктувати свої умови.

"Газпром", на думку Єврокомісії, досягає цього наступним способом.

Насамперед, контракти з "Газпромом" так чи інакше забороняють експорт газу за межі країни, в яку російська компанія його постачала. Тобто якщо польська PGNiG купить газу у "Газпрому" трохи більше, ніж їй потрібно, вона не може продати паливо нікому за межами Польщі. Тим самим польський ринок газу замикається.

Замкнувши окремі ринки, "Газпром" може управляти цінами на газ на них. Зрозуміло, що, крім власне економічних цілей, російський газовий монополіст тим самим може справляти і потужний політичний вплив на окремі країни ЄС, підтримуючи дружні до РФ режими і створюючи економічні проблеми для ворожих.

Газ як джерело енергії пронизує всю економіку сучасної країни і найменші коливання його ціни справляють величезний і негайний ефект.

Єврокомісія атакувала обидві складові газової політики "Газпрому" одночасно: як ціноутворення, так і ізоляцію ринків.

На думку Комісії, фрагментація ринків навіть сама по собі вже є порушенням.

Водночас різні ціни на газ для різних країн самі по собі не є порушенням: є об'єктивні фактори, які обумовлюють різницю в цінах. Проблема виникає лише тоді, коли "Газпром" маніпулює цими цінами у відриві від економічних факторів і встановлює їх довільно (або політично мотивовано).

Зрозуміло, що доведення несправедливості цін саме по собі надзвичайно складне заняття, з урахуванням величезної маси чинників ціноутворення, які необхідно враховувати. Відповідно, для Комісії, рішення якої можна оскаржити в суді, шанс програти "Газпрому" в такій політично ангажованій справі також досить великий.

Чим усе це загрожує Україні?

Безумовно, рішення Єврокомісії про визнання "Газпрому" порушником або мирову угоду з ним не матиме прямого ефекту в Україні, поки ми не вступимо до ЄС.

Однак поразка "Газпрому" в антимонопольному розслідуванні може мати важливі непрямі наслідки для нас.

По-перше,

нарешті вирішиться проблема з реверсом зі Словаччини та інших європейських країн: ми зможемо безперешкодно купувати газ по реверсу без заперечень з боку "Газпрому".

По-друге, тісніше об'єднання європейського газового ринку означає, що "Газпром" практично втратить на ньому як політичні, так і економічні важелі.

Відповідно, проросійські уряди і групи впливу створюватимуть для України набагато менше проблем у реалізації якихось спільних з ЄС програм.

Також очевидно, що поразка "Газпрому" прямо відіб'ється на ціні на газ для України.

По-третє, якщо Вестагер переграє "Газпром" в антимонопольному питанні, це означатиме, що ЄС займає набагато жорсткішу позицію щодо застосування європейського законодавства до іноземних компаній. Як сказала Вестагер, "усі компанії, які працюють на ринку ЄС, європейські чи ні, повинні грати за правилами Євросоюзу".

Відповідно, такої саме жорсткої позиції варто очікувати і щодо реалізації Третього енергопакету, який, грубо кажучи, забороняє постачальникам газу володіти трубопроводами.

Реалізація Третього енергопакету надійно поховає всі "південні" проекти "Газпрому" щодо постачання газу до Європи по дну Чорного моря власним трубопроводом.

Будь-який проект будівництва трубопроводу тепер повинен буде мати серед учасників європейських інвесторів.

Нарешті, у квітні 2015 року Україна почала власне антимонопольне розслідування щодо "Газпрому". Безумовно, вона візьме до уваги висновки європейських колег, що збільшує наші шанси на успіх.

Автор: Дмитро Шемелін,

юрист ЮФ "Ілляшев та Партнери"

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора