29 серпня на 79-му році життя від інсульту помер Іслам Карімов – єдиний президент незалежного Узбекистану, який незмінно займав пост протягом 26 років.

Хоча офіційного підтвердження смерті досі немає, світові ЗМІ, посилаючись на свої джерела, пишуть про це як про доконаний факт.

Відповідно, неочікувана смерть авторитарного лідера ставить питання – як зміниться ситуація у країні та регіоні? Невизначеність щодо його наступника може призвести до зростання ризиків внутрішньополітичної дестабілізації, посилення негативних очікувань населення країни та загострення протиріч між державами Центральної Азії.

Адже в умовах нестабільної ситуації в Афганістані та посилення радикальних ісламістських течій в Центральній Азії Узбекистан надто важливий для регіональної безпеки.

Безумовно, відсутність в Узбекистані прозорих та налагоджених механізмів передачі влади матиме наслідком латентну боротьбу між різними кланами всередині країни, насамперед самаркандським, ташкентським та ферганським.

При цьому ключову роль у вирішенні питання щодо наступника відіграватиме керівник Служби національної безпеки Узбекистану Рустам Іноятов (давній соратник Карімова), якому вдалося встановити негласний контроль майже над усіма інститутами державного управління.

На початковому етапі, згідно з узбецькою конституцією, формальним керівником Узбекистану стане Нігматілла Юлдашев – очільник Сенату Олій Мажлісу (верхня палата парламенту), який навряд чи вживатиме заходів з трансформації системи управління, побудованої Карімовим. Його завданням стане забезпечення стабільного перехідного періоду – до президентських виборів, що мають відбутися протягом трьох місяців.

Серед найбільш вірогідних наступників вже традиційно виділяють керівника СНБ Рустама Іноятова, прем’єр-міністра Шавката Мірзієєва (має відмінні стосунки з родиною Карімова, користується підтримкою Іноятова, а до того ж має зв’язки з російськими бізнесменами), а також його першого заступника Рустама Азімова (освічений технократ, відомий західним партнерам).

Щодо останнього є певні сумніви – "прозахідність" та "освіченість" Азімова можуть зіграти з ним злий жарт і він може бути усунутий від політичної боротьби.

У будь-якому разі після уходу Карімова не варто очікувати на лібералізацію або політичні послаблення в Узбекистані,

оскільки вони невигідні впливовим представникам нинішньої еліти, які не мають намірів змінювати існуючу модель державного керівництва.

Імовірність трансформації зовнішньої політики Китаю, Росії або США стосовно Узбекистану або спроб використати невизначеність ситуації навколо майбутнього лідера країни для посилення своїх позицій в регіоні є незначною, оскільки глобальні гравці зацікавлені у збереженні існуючого статус-кво.

Автор: Олег Смирнов,

Рада зовнішньої політики "Українська призма"

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора