"Апетит у російських партнерів розгорівся вже під час їжі"

Сергій Сидоренко, Європейська правда _ П'ятниця, 19 вересня 2014, 10:25
Версія для друку Коментарі
Фото UNN, Станіслав Баранець

Заступник міністра закордонних справ Лана Зеркаль є "новачком" в зовнішньополітичному відомстві, однак у сфері європейської інтеграції вона - один з найдосвідченіших фахівців.

Зеркаль іноді називають одним зі співавторів Угоди про асоціацію (УА). З першого до останнього раунду вона брала участь у переговорах як щодо політичної, так і щодо економічної частини Угоди, представляючи Мінюст в переговорному процесі.

В 2013 році Зеркаль пішла з Мінюсту в приватний сектор, але після перемоги Майдану зважилася на "дауншифтинг" та повернулася на держслужбу.

Відсутність сталого дипломатичного "коріння" у нової заступниці Павла Клімкіна робить її цікавою співрозмовницею. Днями вона вже "підірвала" інформаційне середовище, сказавши правду, яку довго і безуспішно намагалися заперечувати в АП - про те, що "брюссельські домовленості" стали результатом тиску Росії.

В інтерв'ю "Європейській правді" Лана Зеркаль виклала поточну юридичну позицію Києва на переговорах з РФ. Як з'ясувалося, російські дипломати "пропустили" договори, які дозволяють Києву виконувати УА, не порушуючи при цьому "брюссельський пакет".

Окремою темою розмови став безвізовий діалог України та ЄС. Зеркаль визнала, що прогнози скасування віз із 1 січня 2015 року не мали підстав. Однак в МЗС все ж мають надію, що протягом 2015 року це відбудеться.

– Чи є радість від ратифікації Угоди, яка відбулася у вівторок?

– Є і радість, і втома від процесу... Він був досить важким і тривалим – ми почали переговори ще в 2007 році.

Маю зізнатися, що в перші роки всім було байдуже, що там робиться з цією угодою.

Це вже потім деякі політики, які були при владі на той період, розповідали, що, мовляв, "все переговорили не так".

А нам, переговірникам, доводилося реально в перші роки самим розбиратися в ситуації, формувати переговорну позицію, самим відстоювати її.

В 2011 році нарешті закінчили переговори, але угоду не підписали. Потім було розчарування, пов’язане з минулим роком.

Ну а зараз... Я не можу сказати, що немає радості, але вона дещо приглушена.

– Дехто каже, що ратифікація УА ще не означає незворотності, адже процедура продовжується, а РФ вимагає відмовитися від договору.

– Я виходжу з того, що Україна поважає міжнародне право і домовленості. Нам, звичайно, хотілося б, щоби всі наші партнери також поважали міжнародне право і досягнуті домовленості.

Це означає, що відмовитися від угоди українське керівництво може тільки шляхом її денонсації. Не думаю, що хтось колись підтримає таке рішення – принаймні, перебуваючи в свідомості і при повному розумі.

Тому для мене очевидно, що відбулося незворотне.

Відбувся ще один крок на шляху України до ЄС.

Ми, звичайно, можемо за взаємною згодою її модифікувати деякі норми угоди, для чого мають бути підстави, приміром, зміна ринкової кон’юнктури. Але модифікувати, а не скасувати.

– Але ж є погоджене з Росією рішення про відтермінування торговельного розділу угоди. А це – ключова частина УА.

– Давайте подивимося, з чого складається IV розділ угоди (торгівля і питання, пов'язані з торгівлею). Є три умовні частини: тарифні позиції української сторони, тарифні позиції європейської сторони, а також частина, що стосується наближення українського нормативного поля до європейського.

Фактично з цих трьох частин відкладено лише одну – лібералізацію українського ринку для європейських товарів.

– Росія наполягає, що норми УА щодо адаптації європейських норм в наше законодавство також не повинні діяти.

– По-перше, адаптація законодавства та проведення реформ - суверенне право України. Я думаю, що тільки Україна має вирішувати, яке законодавство їй потрібно.

По-друге, давайте подивимося ст. 486 УА. Там написано, що всі сфери, які не входять до тимчасового застосування, підпадають під дію Угоди про партнерство та співпрацю (УПС).

А тепер глянемо у ст.51 УПС. Що там написано? Що Україна буде поступово наближати національне законодавство до європейського у 16 сферах, визначених цією статтею.

Що це за сфери? Це всі ті напрямки, з яких складається четвертий розділ Угоди про асоціацію!

Але ж ніхто в рамках "брюссельських домовленостей" не обмежував Україну в праві виконання Угоди про партнерство та співпрацю.

Це зовсім інший документ, ухвалений ще в 1990-ті роки!

– ЄС та РФ підтримують наше прочитання "брюссельських домовленостей"?

– Євросоюз – повністю підтримує. В Брюсселі знають, що ми почали адаптацію в рамках ст. 51 УПС задовго до появи Угоди про асоціацію.

У 2004 році ми навіть прийняли закон про загальну державну програму адаптації, затверджуємо щорічні плани. Процес давно іде.

Що стосується Російської Федерації, то з їхньої сторони є дещо інше розуміння - або, швидше, нерозуміння процесу.

Вони взагалі були не в курсі, що ми проводимо адаптацію за межами Угоди про асоціацію. Для мене це дивно, адже Росія свого часу також укладала з Євросоюзом УПС, де є ідентичні норми.

Тепер вони намагаються нам говорити: "От, ви не повинні робити адаптацію"...

Але вибачте, є закон України, є міжнародна угода.

Більше того, в розділі 5 УА "Секторальна співпраця" є аж 28 додатків, які присвячені адаптації. А ми в Брюсселі не домовлялися зупиняти п'ятий розділ Угоди, не брали на себе такі зобов'язання – йшлося лише про четвертий!

Що ж, нам тепер доведеться витрачати зусилля і пояснювати ці речі росіянам. Ми готові це робити.

– А як щодо урядового плану виконання угоди? Там теж є IV розділ попри те, що його виконання "відкладене".

– Дійсно, прем'єр наполіг на тому, щоби в цьому плані був IV розділ. Але, як вже повідомляли ЗМІ, він буде в плані зі "зноскою" про те, що терміни виконання залежать від умов тимчасового застосування.

Отже, оскільки тимчасове застосування рішенням Ради ЄС буде відкладене до 2016 року, реалізація цих заходів також почнеться з 2016 року.

Між тим ми чули єврокомісара Карла де Гухта, який сказав, що у разі порушення Росією "брюссельських домовленостей" ЄС може переглянути терміни застосування IV розділу.

В цьому разі пункти нашого плану виконання автоматично почнуть діяти раніше 2016 року.

– Згідно з "брюссельськими домовленостями", в період до 2016 року мають проходити якісь консультації з РФ. В чому їхній сенс, якщо ми не маємо наміру змінювати угоду?

– Сенс консультацій – це пояснення. Ми пояснюємо російським партнерам суть законодавства ЄС.

Також йде пошук спільних рішень у тих сферах, де "занепокоєння" російської сторони може матеріалізуватися – принаймні, гіпотетично.

Ці сфери були чітко окреслені за результатами міністерської зустрічі у тристоронньому форматі ще 11 липня, а саме: технічні стандарти, санітарні та фітосанітарні заходи, співробітництво у митній сфері.

Зверніть увагу: тарифна лібералізація тоді навіть не згадувалася. Апетит у російських партнерів розгорівся вже під час їжі!

За результатами кількох раундів консультацій ми таки близькі до того, щоби погодити з РФ та ЄС спільні підходи, як попереджати ймовірні ризики без внесення жодних змін до угоди.

Сподіваюся, ми зможемо вийти на результат. Але це можливо тільки за наявності політичної волі усіх сторін.

– РФ вимагає від України ухвалити документ, який би підтвердив, що ми розуміємо "брюссельські домовленості" так само, як і вони.

– Єдиний можливий документ, який буде підтвердженням "брюссельських домовленостей" – це рішення Ради ЄС щодо тимчасового застосування, до ухвалення якого Брюссель наразі готується.

– Це добре, але ж Москва просить ухвалити саме українське рішення.

– Такі заяви дійсно надходять. Але у мене складається враження, що російські колеги не зрозуміли, що угода між Україною та ЄС не дає можливості ухвалити з українського боку юридично зобов'язуючий документ.

Згідно з Угодою, обсяг тимчасового застосування жодним чином не регулюється рішеннями української сторони. Це – виключна компетенція ЄС.

А з листів від російського МЕРТу складається враження, що там плутають українську угоду з угодою між Молдовою та ЄС.

В молдавській угоді дійсно діє інший принцип визначення обсягів тимчасового застосування.

– Отже, у підсумку. Москва вимагає від нас ухвалити якийсь документ, погрожуючи торговельними обмеженнями. Київ не збирається цього робити. Тобто лишається чекати, коли РФ виконає обіцянку та скасує режим вільної торгівлі з Україною.

– Ні, ми чекаємо кращого. Ми чекаємо адекватного розуміння досягнутих домовленостей.

Для цього ми будемо наполегливо пояснювати, як ми виконуємо домовленості, і робити це на всіх рівнях, щоб уникнути подальшої ескалації торговельного конфлікту.

Адже є тристороння домовленість між Україною, Росією та ЄС. У ній чітко перелічені зобов'язання сторін.

Ми свої зобов'язання виконуємо і вимагатимемо виконання відповідних зобов’язань з боку Росії

Йдеться, зокрема, про збереження преференційного режиму торгівлі з Україною. Виходячи з духу досягнутих домовленостей, ми також вимагатимемо скасування раніше запроваджених обмежень для українського експорту.

Ці рішення, на наш погляд, були ухвалені суто з політичних міркувань без жодних обґрунтованих підстав.

– Угода передбачає право України на перегляд торговельних позицій, зокрема тарифів та квот. Чи плануємо ми ініціювати такий процес?

– Нічого не заважає нам вже зараз, в рамках режиму автономних торговельних преференцій, розпочати діалог з ЄС щодо збільшення торговельних квот і пришвидшення процесу зниження тарифних ставок.

Існуючі параметри угоди дійсно потребують змін, адже вони грунтуються на обсягах торгівлі у 2005-2007 роках. Зараз ми можемо брати як базу 2012-2014 роки, коли Україна експортує більше.

Більше того, ми вже зараз досягли попередньої домовленості щодо таких змін. Ми очікуємо, що за декількома позиціями ЄС відразу надасть нам нові, збільшені квоти в рамках односторонніх торговельних преференцій. Звичайно, ця домовленість вплине і на те, як будуть змінюватися торговельні параметри Угоди після початку тимчасового застосування розділу IV.

Йдеться про збільшення квоти на безмитний експорт курятини, соків, низки інших товарних груп. Зараз ведемо діалог з асоціаціями виробників, визначаємо наші позиції.

До слова, додатки, які передбачають нормативне зближення, також потребують певних поправок – навіть через те, що в ЄС з 2011 року змінилося законодавство.

– На початку року деякі посадовці стверджували, що очікують на введення безвізового режиму з 1 січня 2015 року. Це реалістичні очікування?

– Зараз за всіма нашими планами на 1 січня запланований лише запуск процедури видачі біометричних закордонних паспортів.

Але скасування візового режиму неможливе, доки ЄС не оцінить, як саме відбувається видача, як працює система, наскільки захищені паспорти серійного випуску. Ця оцінка потребує часу.

Тому, на мій погляд, реалістичний прогноз – отримання безвізового режиму на саміті Східного партнерства в Ризі в травні 2015 року.

Але це буде можливим за умови, що Україна виконає всі пункти плану, якщо паспорти будуть видаватися без проблем, якщо рівень захисту персональних даних буде достатній, якщо ми забезпечимо якісну охорону кордону, якщо міліція працюватиме без зауважень тощо.

Я думаю, що політична воля для цього є – як в Україні, так і в ЄС.

Але, звичайно, є "казус виконавця", є питання коштів і є питання війни.

– А хіба війна не є перепоною, яка де-факто блокує безвізовий режим? Адже ми не контролюємо величезну ділянку кордону.

– Попри відкритий кордон у зоні АТО, безвізовий режим є можливим. ЄС має переконатися, що українські документи отримують лише ті, хто має на це право.

Якщо ми доведемо коректність своєї роботи, коректність документування всіх даних носія паспорту – я думаю, що війна не буде перешкодою.

Головне, щоб у ЄС було відчуття, що жодна людина, яка незаконно зайшла на нашу територію зі сходу, не зможе отримати український паспорт і поїхати без візи в ЄС.

Додам, що чинник безвізового режиму - серйозний аргумент і для людей у проблемних регіонах на користь збереження територіальної цілісності.

А це - в інтересах всіх, включно з ЄС.

– Є ще одна проблема – невисокі планові обсяги випуску біометричних паспортів у 2015 році. Тобто навіть якщо ми отримаємо безвізовий режим, українці у переважній більшості не зможуть ним скористатися, бо не матимуть змоги отримати документ нового зразка.

– Прем'єр-міністр дійсно незадоволний плановими обсягами випуску біопаспортів. Але тут є обмежуючий фактор – потреба у фінансуванні.

Обладнання пунктів видачі паспортів, а також прикордонних пропускних пунктів – річ недешева. Навіть грузини та молдавани, з якими ми консультувалися, підтвердили, що вартість обладнання одного робочого місця коштує 5-6 тис. євро.

Порахуйте, скільки їх лише в одному Борисполі. А тепер уявіть – скільки у всіх наземних прикордонних пунктах. В масштабах України йдеться про шалену цифру.

Отже, на початковому етапі, після отримання Україною безвізового режиму, можливий дефіцит біометричних паспортів.

Але я переконана, це питання держава буде вирішувати.

Це дуже соціально важливе питання, тому будуть знайдені донорські кошти чи інші джерела, які дозволять наростити обсяги видачі документів.

– До слова, про донорську допомогу. Чи відбудеться донорська конференція?

– Відбудеться, безумовно. Зараз вона запланована на грудень. В ній візьмуть участь і ЄС, і країни (не лише європейські), і міжнародні організації.

Зараз Україна готує стратегію реформ, яка буде щільно зав’язана на Угоді про асоціацію, для представлення під час донорської конференції.

І звісно, окремим фокусом буде фінансування відновлення інфраструктури Донбасу.

– Це будуть гранти чи також кредити?

– Йдеться виключно про донорські, тобто безповоротні кошти.

Кожний донор обиратиме з нашої програми той напрямок, який його найбільше цікавить. Це означає, що ще на етапі підготовки стратегії ми маємо визначити орієнтовний обсяг фінансування за кожним напрямком.

Втім, розглядається можливість включення до програми конференції інвестиційного компоненту або організації окремого заходу. У даному випадку йдеться, безумовно, про кредитні кошти та залучення прямих інвестицій.

– Які завдання в рамках імплементації Угоди про асоціацію для нас виглядають найскладнішими?

У нас завжди було дуже складно з питаннями верховенства права та забезпечення прав людини.

Окрім цього, у нас лишається доволі "радянський" принцип роботи більшості правоохоронних інститутів. Їхнє реформування завжди викликало значний спротив.

Я думаю, що і зараз це буде нелегко робити. Нелегко – але потрібно.

Тут суттєву роль може відіграти окрема місія ЄС з підтримки реформ у цій сфері під керівництвом Кальмана Міжеї, яка почала роботу в Україні.
(інтерв'ю Міжеї "Європейській правді" можна прочитати тут)

powered by lun.ua
ПУБЛІКАЦІЇ
Павєл Шеремет, УП

Тімоті Снайдер: Не думаю, що все це може призвести до краху ЄС. Brexit лише приведе нас в якусь іншу Європу

Американський історик Тімоті Снайдер впевнений, що зараз для України склалася дуже хороша зовнішньополітична кон'юнктура. Це у Великобританії тепер можуть бути серйозні проблеми, проте на європейське майбутнє України він дивиться з великим оптимізмом. (рос.)

Катерина Зарембо, Інститут світової політики

Аудит зовнішньої політики. Італія – слабка ланка ЄС чи союзник України?

Росія завжди розраховує на італійську підтримку і завжди помиляється... "Загравання" Рима з Москвою змушує останню сприймати Італію як свого "троянського коня" в ЄС, тим часом як насправді саме Україна має в Італії прихованого союзника.



Наталія Микольська, торговий представник України

Український експорт: перші показники росту. Що далі?

Вперше після 2014 року експорт товарів до країн ЄС продемонстрував позитивну динаміку. Наявність російських обмежень вимагало від вітчизняних виробників забезпечити свою постійну присутність на ринках ЄС.

Сергій Сидоренко, Європейська правда

Гроші Брюсселя – мета чи інструмент: як Україні не втратити допомогу ЄС

Довелося пояснювати здивованому дипломату, що керівники держави з мільярдними прибутками від непрозорих тендерів просто не розуміють аргумент про "нещасні 100 млн у бюджет". Відтоді минув час, країна змінилася. Та Київ і досі часто не розуміє суть допомоги ЄС...


АВТОРИЗАЦІЯ


УВІЙТИВІДМІНИТИ
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter