Подія, у реалістичність якої багато хто не хотів вірити, сталася. Президент РФ Владімір Путін підписав укази про визнання "незалежності" окупованих нею територій на Сході України – так званих Донецької та Луганської "народних республік".

Про те, що це означає, дивіться у відео на нашому Youtube-каналі. А для тих, хто шукає детальнішої аналітики, пропонуємо статтю редактора "Європейської правди" Сергія Сидоренка Мінськ-3, м’які санкції та інші наслідки визнання Кремлем "незалежності" окупованого Донбасу.

Визнання Кремлем "незалежності Донбасу" – вимушений для Кремля крок. Він означає, що усі попередні сценарії російських дій зруйновані, тому Путін обрав ризикований для себе, але несподіваний для його опонентів шлях.

Перш за все, він означає руйнацію Мінських домовленостей.

По-друге, ця зміна означає, що Путін відмовився від ідеї федералізації України із блокуючим голосом ОРДЛО, що призвело би до паралічу української держави.

Але мета нав’язати Києву прямий діалог з Донецьком і Луганськом, щоби самим лишитися у ролі "миротворця", – лишається актуальною для Кремля.

По-третє, ці події не означають деескалації на Донбасі.

Це робить нове загострення реальним будь-якої миті. Ми покажемо на прикладі Грузії, як Росія звикла діяти.

По-четверте, залишається небезпека збройного конфлікту РФ та України за межами Донбасу. У тому числі масштабного. Тепер після будь-якого зіткнення, чи навіть у разі обстрілу своєю ж артилерією (що росіяни багато разів практикували раніше), Москва зможе звинуватити Київ у нападі, з усіма наслідками.

І по-п’яте, Росія отримує геополітичний важіль, який є для неї ключовим. Вона надсилає "чорну мітку" Молдові, попереджаючи про можливість визнання також Придністров’я у відповідь на прозахідний курс Маї Санду. Крім того, Росія, як їй видається, "цементує" блокування вступу України до НАТО. Хоча з останнім не все настільки очевидно.

Постає запитання: а в яких же кордонах так звані "ЛНР" і "ДНР" визнала Росія? У фактичних – тих, які і без того були підконтрольні Кремлю, чи у втричі більших? У документах, які Путін підписав у понеділок, ви не знайдете жодних відповідей, і це насправді нормально.

В договорах про дружбу з "республіками" не визначені межі "ЛДНР". Таке розмите визнання дає змогу постійно влаштовувати провокації на лінії зіткнення, регулярно пересуваючи її. Ми бачимо це у Грузії, на кордоні самопроголошеної "Південної Осетії", яка так само є під повним контролем Росії. Адмінкордон окупованої території постійно змінюється, просувається вглиб Грузії, і у Тбілісі не розуміють, що з цим робити, бо не хочуть вступати у відкритий бій із російськими військовими, які охороняють цей кордон.

Рішення про визнання "незалежності" ОРДЛО напередодні чергових переговорів РФ-США на рівні міністрів закордонних справ, що призначені на 24 лютого – невипадкове. Лавров тепер матиме предмет для торгівлі з Блінкеном, а після цього Путін матиме той самий аргумент у переговорах з Байденом.

РФ шантажуватиме Захід визнанням ОРДЛО у "широких кордонах", на всій території Донецької та Луганської областей. Цей козир лишиться в руках Москви надовго, його можна буде дістати і будь-коли у майбутньому.

Цей торг і ця погроза будуть для Москви запобіжником від болючих економічних санкцій, які для економіки РФ є небажаними (попри нецензурну браваду, яку доводилося чути від російських дипломатів, в РФ це чудово усвідомлюють).

Докладніше - в матеріалі Сергія Сидоренка Мінськ-3, м’які санкції та інші наслідки визнання Кремлем "незалежності" окупованого Донбасу.