Попри численні прогнози, режим Лукашенка так і не доєднався до російського в його агресії проти України.

Самопроголошеному президенту Александру Лукашенку доводиться викручуватися з усіх сил, з одного боку – повністю підтримуючи агресію РФ, а з іншого – намагаючись знайти виправдання неучасті білоруської армії у війні з Україною, пише редактор "Європейської правди" Юрій Панченко у статті Вагання Лукашенка: як Білорусь намагається уникнути відправлення військ в Україну.

Після протестів 2020 року політичне поле у сусідній Білорусі майже повністю випалене. Проте навіть у таких умовах білоруське суспільство виявилося здатне вражати.

Минулого тижня на всій території країни почалася "рейкова війна" – фактично було паралізовано залізничне сполучення.

Це сталося через напади на об’єкти залізничної інфраструктури й виведення їх з ладу. Та повністю побороти "рейкову війну" режиму Лукашенка досі не вдалося.

З іншого боку, білоруси демонструють пасивний спротив – від початку війни знову різко зросла кількість біженців за кордон.

Ситуацію підігріло рішення Міноборони раптом викликати резервістів на кількаденні збори. І хоча в міністерстві переконували, що збори є плановим заходом і не мають нічого спільного з війною проти України – схоже, це лише посилило еміграцію з країни.

Зрештою, під великим сумнівом готовність воювати й самої білоруської армії.

Днями у мережі з’явилася непідтверджена заява голови білоруського Генштабу, в якій він фіксує неможливість сформувати частини для війни з Україною та подає у відставку.

Швидше за все, документ є фейком. Проте, довгий час у цей фейк вірили саме через те, що опис настроїв білоруських військових виглядає досить подібним до істинного. У групах у соціальних мережах, де зазвичай спілкуються білоруські військові, ставлення до можливої участі у війні з Україною є однозначним і протилежним від російського.

3 березня Лукашенко заявив, що Білорусь хочуть заштовхати на війну в Україні спеціально, щоб "ми оголили решту наших кордонів, а потім з вами розберуться швидко, ми навіть з України не встигнемо повернутися, щоб вас захистити".

"Ми боротимемося і вмиратимемо на нашій землі", – сказав Александр Лукашенко.

Як виявляється, Лукашенко не готовий абсолютно підкорятися наказам Кремля і шукає ту шпарину, яка дозволить йому особисто вийти з конфлікту з найменшими втратами.

Одна з можливих причин нинішньої тактики Лукашенка – відсутність гарантій подальшої фінансової підтримки з боку РФ.

Західні санкції вже вдарили по російській економіці, але головні шторми для РФ ще попереду.

В такій ситуації можливість Москви фінансово підтримувати дружній режим у Мінську стає все меншою. А разом падає і бажання Лукашенка виконувати забаганки Кремля.

Тож, приймаючи рішення щодо участі білоруських військових у війні проти України, самопроголошений президент вагається між сценаріями гарантованого краху разом із РФ, або невисокими, але реальними шансами пережити російський режим та повернутися до багатовекторності.

Докладніше - у матеріалі Юрія Панченка Вагання Лукашенка: як Білорусь намагається уникнути відправлення військ в Україну.