Масові вбивства мирних мешканців Бучі та інших містечок на Київщині часто порівнюють із геноцидом у Сребрениці. Трагедія, що сталася в цьому боснійському місті майже 27 років тому, вважається найбільшим масовим вбивством мирного населення в Європі після Другої світової війни.

Про те, чому світ не зміг запобігти цьому жахливому злочину і як це зло було покаране читайте в статті журналістки, редакторки порталу "Балканський оглядач" Наталі Іщенко Розплата за геноцид: як карали винних у масових вбивствах у Сребрениці. 

На початок 1990-х в Сребрениці жили переважно боснійці (або, як ще кажуть, "бошняки" чи "мусульмани"). Але для сербів район навколо Сребрениці був стратегічно важливий, бо розташований біля кордону між Боснією та Сербією.

Від початку війни в Боснії і Герцеговині (БіГ) Сребрениця постійно зазнавала нападів боснійських сербів, але встояла, хоча й опинилася в облозі. Місто стало притулком для боснійців усього регіону, які рятувалися від терору з боку Армії Республіки Сербської.

В середині квітня 1993 року Рада Безпеки ООН проголосила Сребреницю зоною під захистом ООН. Невдовзі до регіону прибув перший контингент Сил захисту ООН (UNPROFOR). Миротворців було кілька сотень, але їхнє число в різні періоди відрізнялося.

Сили боснійських сербів – Армія (Військо) Республіки Сербської – розпочали наступ на Сребреницю 6 липня 1995 року. 

НАТО з мандатом ООН мало право завдавати ударів з повітря, але через погану видимість операцію довелося призупинити. Продовжити авіаудари не вдалося, бо сербські війська погрожували вбити миротворців, яких вони утримували в заручниках. 

12 липня 1995 року Сребрениця була захоплена сербськими військами. Почалися вбивства боснійців-мусульман. З відкритих та верифікованих джерел можна дізнатися багато страшних подробиць про цей день.

13 липня 1995 року почалися масові страти.

Член 10-го диверсійного загону Армії Республіки Сербської Дражен Ердемович першим визнав себе винним в участі у масових стратах боснійців після падіння мусульманського анклаву Сребрениця. Його засудили, але потім звільнили за співпрацю зі слідством.

Свідчення Ердемовича були ключовими для засудження політичного і військового керівництва боснійських сербів, і саме за геноцид.

Масове вбивство мусульман у Сребрениці як геноцид офіційно визнав спочатку Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії в Гаазі (МТКЮ), а згодом і Міжнародний кримінальний суд ООН.

Перші обвинувальні вироки були винесені МТКЮ у 2001 році.

Серед інших, у здійсненні геноциду в Сребрениці звинувачували колишнього президента Союзної Республіки Югославія Слободана Мілошевича, але він помер від серцевого нападу в гаазькій в’язниці ще до винесення вироку.

На 20-ту річницю трагедії, у липні 2015 року, Рада Безпеки ООН збиралася оголосити масове вбивство боснійців у Сребрениці геноцидом, але не змогла прийняти відповідну резолюцію, оскільки Росія використала право вето при голосуванні за проєкт, поданий Великою Британією.

У 2021 році міністр оборони Росії Сергєй Шойгу заявив, що свого часу йому "пощастило працювати, взаємодіяти" з лідерами боснійських сербів Радованом Караджичем і генералом Ратко Младичем.

Докладніше - у матеріалі Наталі Іщенко Розплата за геноцид: як карали винних у масових вбивствах у Сребрениці.