Саміт Північноатлантичного альянсу став, безумовно, історичним. Ці слова лунали від усіх учасників зустрічі лідерів у Мадриді, і вони не є перебільшенням.

На саміті позитивні сигнали отримала і Україна.

По-перше, дедалі більше джерел свідчать про те, що у Альянсі зростає розуміння: допомогу Україні треба збільшити. І загалом, зараз є підтримка нашої держави навіть з боку найскептичніших держав-союзників, аж до Угорщини.

А по-друге, і це не менш важливо, ми зараз стаємо свідками зміни ставлення до НАТО з боку офіційного Києва. І для цього є підстави, йдеться у статті редактора "Європейської правди" Сергія Сидоренка (з Мадрида) Україна повертається до НАТО. Як саміт у Мадриді змінив ставлення до Альянсу.

За останні місяці ставлення офіційного Києва до НАТО кілька разів змінювалося.

Від початку березня, коли розпочалися "мирні переговори" з Москвою і на Банковій всерйоз розглядали можливість відмови від вступу до НАТО, на адресу блоку лунала не просто критика – видавалося, що триває спланована кампанія з дискредитації Альянсу. Тодішня інформаційна політика не викликала розуміння ані серед союзників, ані у експертній спільноті, яка зазначала помилки у аргументах Банкової.

Утім, в якийсь момент влада вирішила, що досить – і пом’якшила критику. Але про членство України говорити уникала – до цього тижня. Тепер і це змінилося.

Треба визнати, що зближення стало взаємним.

У НАТО уникали навіть найменшої участі у військових програмах допомоги Україні. Ця позиція не була сформована самостійно, на цьому наполягали передусім у Білому домі, де у першій половині весни взагалі украй обережно ставилися до посилення допомоги Києва і були проти надання важкої новітньої зброї у принципі. З часом позиція США почала коригуватися, а от залучення Альянсу як організації лишалося заблоковане кількома впливовими союзниками.

Кризу доповнював комунікаційний провал з боку НАТО. І лише у червні з Брюсселя прозвучали публічні аргументи та пояснення (читайте, наприклад, інтерв’ю заступника генсека НАТО Мірчі Джоане).

Стратегічна концепція стала тестом для НАТО на адекватність. На те, хто переможе – прибічники аргументів про "діалог із Путіним" чи ті, хто розуміє масштаб та глибину кризи, в яку Росія завела весь світ. На щастя, перемогу отримала друга група.

Звісно, це знімає не усі зауважень до Альянсу. Це шкода визнавати, але у НАТО досі не зважуються на амбітні рішення щодо України, перспектив її членства тощо, про що у четвер заявила, зокрема, віцепрем’єрка Ольга Стефанішина.

І подвійно шкода через те, що на заваді амбітності стоїть чинна адміністрація США. 

Однак є і позитивні сигнали.

Ключові держави Альянсу вже починають часом говорити про те, що членство можливе. 

Крім того, у разі, якщо Україна збереже незмінною нинішню, оновлену позицію щодо Альянсу, це допоможе збільшити кількість прихильників такого шляху. 

І це не єдина добра новина за підсумками саміту в Мадриді. Не менш важливим (а в короткій перспективі і більш важливим) став консенсус про те, що підтримку України зброєю треба посилити. 

А Джо Байден оголосив на підсумковій пресконференції, що бачить пріоритетом надання Україні "наступальної зброї" (без уточнення) та сучасних далекобійних систем протиповітряної оборони.

Тож дуже схоже, що ми на порозі серйозних змін.

Докладніше - у матеріалі Сергія Сидоренка Україна повертається до НАТО. Як саміт у Мадриді змінив ставлення до Альянсу.