Білорусь, хоч і не ввела власні війська на територію Україні, але з 24 лютого разом із РФ стала для України державою-агресором.

Всі досягнення в білорусько-українських відносинах останніх 30 років фактично були анульовані. 

Про те, чому треба змінити відносити з Білоруссю, читайте в матеріалі наукового співпрацівника Варшавського Університету Олександра Шевченка Українська стратегія щодо Білорусі: що Київ має змінити якнайшвидше.

Атака з території Білорусі для багатьох стала шоком, бо ще в 2021-му році її називали серед топ-5 дружніх країн.

Напад на українські міста з території Білорусі став для українців травмою на роки, після якої відносини між народами доведеться відбудовувати фактично з нуля – маючи надважку тему, яка постійно підживлюватиме недовіру українців до білорусів.

Об’єктивним інтересом України є саме існування незалежної Білорусі. Можливе включення Білорусі до складу Росії означатиме ще понад 1000 кілометрів російсько-українського кордону на півночі України та ще більше посилення російського впливу в регіоні.

Польща це зрозуміла ще на початку дев'яностих, тому там уже 15 років на державні кошти працює канал "Белсат", для білоруських студентів існує безліч стипендій, а для громадян Білорусі спростили отримання посвідки на постійне проживання, а не депортують з країни.

Це означає необхідність виробити довгострокову стратегію власної політики щодо Білорусі. А для цього потрібне принаймні невороже ставлення до Білорусі з боку українських громадян, у тому числі тих, хто постраждав і зараз страждає від ракет, випущених з території Білорусі.

Після 24 лютого представники української влади різних рівнів неодноразово зверталися до білоруського народу. Виходячи з цієї позиції, у майбутньому можна буде відбудовувати відносини України з демократичною Білоруссю.

Визнання Білорусі окупованою державою щонайменше з вересня 2020 року було би природньо, оскільки Київ не визнає результат виборів у серпні 2020 року.

Українська влада на рівні риторики дотримується засади відокремлення білоруського народу від режиму Лукашенка.

Однією з перших жертв режиму Віктора Януковича під час подій Євромайдану став 25-річний білорус Михайло Жизневський. Цю смерть можна вважати своєрідною точкою відліку боротьби білорусів за вільну Україну у новітній історії. Після 24 лютого білоруські військові частини були об’єднані в батальйон імені Кастуся Калиновського, який зараз воює у складі ЗСУ.

Не слід забувати про боротьбу білорусів всередині країни, найяскравішим прикладом якої є "рейкова війна", що почалася фактично одразу після повномасштабного російського вторгнення в Україну.

Відсутність антиукраїнських настроїв серед білорусів - один із ключових факторів, які унеможливили для Лукашенка пряме залучення білоруських військових до війни РФ проти України.

Остання теза, дуже важлива, але яка досі неоднозначно сприймається в Україні – визнання Світлани Тихановської як повноправного представника Білорусі.

Рішуча позиція офісу Тихановської після 24 лютого може стати одним із елементів відновлення дружніх білорусько-українських стосунків. 

Детальніше - в матеріалі наукового співпрацівника Варшавського Університету Олександра Шевченка Українська стратегія щодо Білорусі: що Київ має змінити якнайшвидше.