Российское "газовое салями": как Путин использует энергетику в новой войне против ЕС

Четверг, 16 июня 2022, 17:05 — , для Европейской правды
Фото: DPA/East News

Що стоїть за рішенням Росії різко скоротити обсяги прокачки газогоном "Північний потік-1"? Адже станом на зараз "Газпром" вже скоротив постачання газу до Німеччини приблизно на 60%.

Щоб дати відповідь на це запитання, варто згадати епізод із відомого британського серіалу "Так, пане прем’єр-міністр", в якому голова уряду та його радник обговорюють тактику, яку тоді ще СРСР може застосувати у війні проти Європи – завойовувати територію шматок за шматком і цим не провокувати противника на радикальні рішення.

Схоже, саме цю тактику, але у сфері енергетики, і намагається використати РФ. План Путіна дуже простий – кубометр за кубометром відрубуючи постачання російського газу країнам ЄС, чекати, коли хтось із "любих друзів" – Німеччина, Італія чи Угорщина – почне панікувати і йти на поступки.

І якщо тактика "газового салямі" виявиться успішною для Путіна, це буде найкращим стимулом застосування її для повномасштабної війни в Європі.

 

Розколоти ЄС газом

Минулого року РФ вміло зіграла на залежності Європейського Союзу від імпорту російського газу.

Управляючи в ручному режимі обсягами постачання газу до ЄС, Росія зуміла тримати високим попит з боку європейських країн у 2021 році і підняти до небес вартість свого газу, заробивши рекордні суми, які потім були використані для розв’язання війни в Україні.

Спостерігаючи влітку і восени 2021 року, як "Газпром" не заповнює газосховища в ЄС і не збільшує постачання вище законтрактованих обсягів, політичні лідери в ЄС несміливо почали говорити про використання Росією газу як зброї.

Зрештою, таке розуміння і зробило можливим рішення зупинити запуск "Північного потоку-2".

2022 рік та нова російська агресія проти України принесли нові аргументи щодо газової зброї РФ.

Реакцією на санкції, які були запроваджені Євросоюзом, став уже звичний для Росії шантаж – газ в обмін на оплату в рублях. А по мірі того, як європейські країни відмовлялись від такої схеми, "Газпром" відрізав їх від постачання.

У квітні було зупинено постачання до Болгарії та Польщі, у травні – до Фінляндії, у червні – данській компанії  Ørsted, нідерландській GasTerra, а також Shell Energy Europe Limited за контрактами на постачання газу до Німеччини. Усім – за відмову платити за газ у рублях.

Але при цьому "тактика салямі" загалом спрацювала.

Низка європейських компаній погодились на продовження співпраці. Хоча вони не хотіли публічно визнавати відкриття рахунків – бо це фактично було порушенням санкцій, що визнавала сама Європейська комісія, – російський віцепрем’єр Александр Новак заявив, що біля 54 компаній, які купують газ у "Газпрому", зробили це, а Bloomberg повідомив, що до 20 таких компаній є європейськими.

За оцінкою європейських журналістів, на шантаж пристали німецькі VNG, RWE, Uniper, французька Engie, угорська MVM, австрійська OMV, чеська ČEZ, словацька SPP, словенська Geoplin.

Російська стратегія почала діяти – Європу вже почали ділити на шматки.

Тож не дивно, що після першого успіху у РФ вирішили знову використати "тактику салямі".

Гра на зниження

Як і слід було чекати, поступки РФ не означають вирішення проблеми. Це лише початок нового конфлікту.

На додачу, традиційно для себе, перед тим як нападати в черговий раз – чи в газовій сфері, чи у військовій, – росіяни завжди поширюють чутки, що насправді все буде добре і плани про напад є неправдою. Те саме відбулось і в газовій сфері.

На початку червня прессекретар Кремля Дмитрій Пєсков заспокоїв європейські компанії, заявивши, що нових відключень не передбачається, що всі, хто отримує газ, працюють за новою схемою, яка була прописана в указі російського президента.

Тільки найхитрішими виявився не німецький, французький чи австрійський бізнес.

13 червня німецький енергетичний регулятор оголосив дату щорічної інспекції газопроводу "Північний потік-1". Вона мала початись 11 липня і тривати два тижні, в цей час газ не мав би транспортуватись по газопроводу.

Але вже наступного дня "Газпром" оголосив про зменшення на 40% обсягів транспортування газу через "Північний потік-1", назвавши причиною затримку з постачанням компанією Siemens газоперекачувальних агрегатів через санкції.

Іншими словами, РФ використовує свою традиційну тактику, звинувачуючи обрану жертву у створених ними проблемах.

Міністр економіки Німеччини Роберт Габек побачив у цих діях політичну мотивацію – спробу підняти ціни на газ в Європі. У принципі, він був недалекий від правди.

Уже наступного дня "Газпром" зробив нову заяву про подальше скорочення постачання газу через "Північний потік-1", а італійська ENI також заявила про скорочення обсягів постачання газу на 15%, без додаткових пояснень.

Відкриті рахунки в "Газпромбанку" відповідно до нових порядків російського президента не врятували німецьких та італійських друзів. Ринок відреагував на подальше скорочення постачання обсягів відповідним підвищенням цін на газ.

Варто додати: цього сценарію можна було легко уникнути. Ще на початку газової війни український Оператор газотранспортної системи наполягав на тому, що потрібно переорієнтувати постачання газу з "Північного потоку-1" на український шлях транспортування.

Якби європейський бізнес дослухався до цього, аргументи про Siemens зараз би не звучали. Однак численні українські заяви про те, що російські морські газопроводи ненадійні і легко можуть бути використані в газовій війні з ЄС, у Німеччині просто відмовлялися чути.

* * * * *

Чи можна виграти у противника, який використовує "тактику салямі"? Так, якщо добре усвідомити, що будь-які поступки агресору лише посилюють його бажання посилити тиск.

Інакше РФ не просто продовжить використовувати цю тактику, але й згодом посилюватиме свій тиск на Європу через наближення опалювального сезону.

Відрізаючи "по шматочках" окремі європейські країни від постачання газу, Росія чекає, у кого з "любих друзів" першими здадуть нерви і почнеться внутрішня боротьба в ЄС щодо відмови від санкцій, їх послаблення чи принаймні продовження статус-кво в торгівлі енергоносіями.

Настав час Євросоюзу продемонстрував те, для чого він і був створений – свою єдність і вміння тримати удар.

Тим більше у газовій війні, яка вже насправді триває між Росією та ЄС, Україна може допомогти європейським споживачам.

Блокування "Газпромом" обсягів транспортування газу "Північним потоком-1" можна вирішити, переорієнтувавши потоки через український газопровід. Оператор газотранспортної системи регулярно повідомляє, що російська сторона не використовує навіть ті потужності, які були нею законтрактовані.

Згідно з оцінкою ОГТСУ, "Газпром" може додатково використати 35 млн куб. м на добу заброньованих потужностей. І те, що Росія не поспішає це робити, ще раз доводить, що справа – не в Siemens чи технічних проблемах.

Тож настав час для ЄС дати відсіч газовому шантажисту.

Автор: Олена Павленко,

президент DiXi Group

Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.
Реклама: