Иллюзия евроинтеграции: удастся ли грузинским властям развернуть внешний курс страны

"Я обіцяю вам, що ми подолаємо всі перешкоди, зміцнимо наш суверенітет, збережемо мир і станемо членом Європейського Союзу у 2030 році", – така заява виглядає цілком звичайною для проєвропейських політиків нашого регіону.

Однак її озвучив засновник та почесний голова партії "Грузинська мрія" Бідзіна Іванішвілі. А головне, зробив це на мітингу на підтримку законопроєкту, який здатний надовго закрити для Грузії двері до ЄС.

Йдеться про законопроєкт "Про прозорість іноземного впливу", який грузинський парламент вже схвалив у першому читанні та вже найближчим часом проведе друге.

Цей закон називають скопійованим із російського законодавства, адже він встановлює жорсткий державний контроль за фінансуванням неурядових організацій та незалежних медіа ("ЄвроПравда" вже детально аналізувала цю ініціативу).

І в Євросоюзі, і в США вже попередили Тбілісі, що ухвалення цього закону лише віддалить Грузію від Заходу.

Попри це, у "Грузинській мрії" ігнорують ці попередження, продовжуючи переконувати, що цей проєкт жодним чином не суперечить європейському курсу.

Але одночасно у промовах грузинських лідерів з’явилися натяки, які можна трактувати як перші спроби почати торги із Заходом.

Змагання мітингів

"Ми – унікальна нація з унікальною історією, традиціями та самобутністю. Саме з цими унікальними національними традиціями та самобутністю ми маємо приєднатися до спільної європейської родини, тому що тільки в цьому випадку Європейський Союз може мати реальну цінність для Грузії", – заявив на мітингу 29 квітня Бідзіна Іванішвілі.

Це перший великий мітинг, який правляча партія проводить на підтримку свого скандального законопроєкту. Тож для грузинської влади було вкрай важливо показати, що і сама партія, і її законодавча ініціатива, мають широку підтримку в суспільстві.

Це важливо, адже парламент приступає до голосування цього законопроєкту у другому читанні. 29 квітня, за декілька годин до початку мітингу, документ підтримав комітет парламенту з юридичних питань, а голосування в сесійній залі очікується найближчими днями.

Для цього з усієї країни до Тбілісі звідусіль звезли працівників бюджетної сфери.

Як з цього приводу жартують у Грузії, якщо опозиція насправді була б такою підступною, як ії змальовує керівна партія, то вона мала б найкращі шанси для захоплення влади – по всій країні в цей день органи влади стояли порожніми, адже всіх добровільно-примусово повезли до столиці.

Втім, навіть ці зусилля не дали бажаного результату. За підрахунками незалежних фактчекерів, участь в урядовому мітингу взяли близько 98-99 тисяч осіб. І то переважно на його початку, адже потім значна частина людей розійшлися гуляти.

Натомість на опозиційному мітингу, який проходив у Тбілісі вдень, зібралася більша кількість учасників – десь на рівні 108-110 тисяч. І без жодної державної підтримки.

Масштаби мітингів підкріплюють оцінки соціологів: скандальний законопроєкт та очікуваний конфлікт із Заходом розмивають електоральне ядро "Грузинської мрії". Схоже, що чисельність нинішнього мітингу є максимальною кількістю людей, які вони здатні мобілізувати.

Про проблеми партії влади свідчить і той факт, що її спікерам так і не вдалося показати виборцям привабливу картину майбутнього. У промовах не піднімали економічні чи соціальні питання – лише те, що опозиція є глобальною "партією війни", якій Захід доручив відкрити у Грузії "другий фронт" проти РФ, а разом із тим – знищити її ідентичність.

"Ті ж люди, які намагаються підірвати суверенітет ЄС та європейські цінності, кажуть нам, що нас приймуть у європейську сім'ю лише в тому випадку, якщо ми залишимо державний суверенітет та традиційні цінності за дверима, якщо відмовимося від моралі, церкви та віри, якщо відмовимося від демократії та верховенства закону, якщо відмовимося від демократичних виборів та незалежності судової влади, якщо відмовимося від усіх цінностей, на яких базувалася Європа після Другої світової війни", – заявив на провладному мітингу прем'єр Іраклій Кобахідзе.

Втім, попри це, у "Грузинській мрії" запевняють, що на парламентських виборах, які відбудуться восени, вони здатні не лише зберегти більшість, але й зробити її конституційною.

Грузія "на протязі"

"Коли йдеться про цей закон, нам цілком зрозуміло, що він не відповідає європейським цінностям, не відповідає європейським очікуванням, а після його затвердження він фактично може діяти проти амбіцій Грузії щодо зближення з ЄС", – так ініціативу "Грузинської мрії" вкотре розкритикував речник зовнішньополітичної служби ЄС Петер Стано.

Ще більшою сенсацією стала заява грузинських дипломатів, в якій ідеться про те, що рішення партії влади "Грузинська мрія" на 180 градусів розвернули зовнішньополітичний курс Грузії та віддаляє грузинський народ від ЄС.

Виникає питання: навіщо ж тоді "Грузинська мрія" йде на таке загострення у ситуації, коли курс на здобуття членства в ЄС підтримують під 90% громадян Грузії? І робить це за пів року до вкрай важливих парламентських виборів?

Найбільш поширене пояснення полягає в тому, що у грузинської влади насправді є підстави перейматися за результати наступних виборів. Це буде перше голосування, яке пройде без "мажоритарки", а відповідно, влада не матиме цього ресурсу для посилення своєї більшості.

А одночасно на грузинську владу тиснули США та ЄС із вимогами провести судову та виборчу реформи – кроки, які також не впливали на перемогу "Грузинської мрії".

В такій ситуації в офіційного Тбілісі виникло бажання піти ва-банк.

Спочатку створити умови, що гарантують їм перемогу, а вже потім торгуватися із Заходом про умови визнання цих виборів та збереження хоча б ілюзії продовження діалогу про вступ до ЄС.

Про те, що такі торги є цілком можливими, свідчать і заяви Іванішвілі на мітингу 29 квітня, які можна тлумачити як доповнення переговорної позиції.

Він окремо звернув вагу на те, що Грузія так і не отримала від Заходу гарантій безпеки. А відповідно, в будь-який момент може стати жертвою нової агресії РФ.

"Попри обіцянки, дані на саміті у Бухаресті у 2008 році, Грузію та Україну не включили до складу НАТО та залишили на протязі. Усі подібні рішення приймаються партією глобальної війни, яка має вирішальний вплив як на НАТО, так і на Євросоюз, і для якої Грузія та Україна мають лише ціну гарматного м'яса", – заявив почесний голова "Грузинської мрії".

Не виключено, що надання безпекових гарантій (хоча б на рівні тих запевнень, які наразі отримує Україна) стане ще однією вимогою Тбілісі до Заходу.

Втім, складно сказати, чи дійсно у "Грузинській мрії" впевнені, що Захід настільки зацікавлений у Грузії, що піде назустріч такому шантажу.

А тому основним сценарієм все ж видається остаточний розворот Тбілісі в бік РФ – і підстав для такого висновку також чимало.

Геть від Європи

Ключовий аргумент грузинської влади на користь розробленого нею законопроєкту – лише він здатний унеможливити повторення подій 2004-2012 років (часи президента Міхеїла Саакашвілі), коли при владі перебували "не обрані народом люди, а призначена з-за кордону іноземна агентура".

А разом із тим у "Грузинській мрії" переконують, що їхня перемога на наступних виборах має нарешті створити можливість для притягнення до відповідальності своїх попередників. За словами Бідзіни Іванішвілі, партія Саакашвілі "Єдиний національний рух" після виборів "суворо відповість за всі злочини, вчинені ними проти грузинської держави та грузинського народу за два десятиліття".

Варто визнати, якщо правляча партія вирішить дотримуватися цієї обіцянки, то жодного компромісу із Заходом досягти буде неможливо. Цей компроміс і зараз виглядає не дуже ймовірним – занадто далеко зайшли в антизахідній риториці представники грузинської влади.

А у разі дій, що напевно будуть розтлумачені як політичні репресії, вже не буде навіть мінімальних шансів на порозуміння.

Своєрідною "точкою неповернення" може стати ухвалення законопроєкту "Про прозорість іноземного впливу" у фінальному, третьому читанні. У партії влади вже оголосили, що це відбудеться 17 травня – і вибір дати голосування має чимале значення.

У цей день у Грузії відзначають День згуртованості та святості сім'ї. Зокрема, Грузинська церква проводить у столиці марш за традиційну родину.

Таке сусідство з високою ймовірністю може призвести до сутичок – і схоже, що з вибором дати голосування "Грузинська мрія" шле своїм противникам чіткий сигнал, намагаючись їх залякати.

А це своєю чергою означає, що Грузія остаточно перейде в орбіту впливу Росії.

Чи можливо цьому запобігти?

Головна проблема грузинської опозиції – її розколотість та відсутність політиків, які могли би претендувати на статус єдиного лідера протестів.

Опозиційна партія "Лело" та президентка Саломе Зурабішвілі намагаються досягти об’єднання проєвропейських сил. Проте невідомо, чи зможе це об’єднання залучити до себе всі прозахідні сили, в першу чергу – "Єдиний національний рух".

Втім, як показали мітинги останніх днів, грузинське суспільство здатне самоорганізовуватися та боротися за своє майбутнє.

Проти "російського" закону виступають практично всі помітні лідери громадської думки – і це може стати тим фактором, який зламає плани "Грузинської мрії".

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"