Борьба вокруг прав потребителей: как адаптировать профильный закон к требованиям ЕС

Вторник, 30 мая 2023, 09:00 — , Лаборатория законодательных инициатив

Чинний закон "Про захист прав споживачів" було прийнято далекого 1991 року.

До сучасних реалій він слабко пристосований – інтернет-магазини стали реальністю не так давно, а високотехнологічні товари раніше не мали такого широкого вжитку.

Тож і досі давно вже буденні для нас речі є ніби в "сірій зоні" законодавства. Гарантійні зобовʼязання, інтернет-торгівля, маніпуляції в рекламі і багато чого іншого – ці речі або не існують для актуального закону, або прописані надто примітивно для захисту прав споживачів.

Разом із тим зобовʼязання, взяті Україною перед ЄС, включають у себе реформу цієї сфери.

Отже, задля вирішення цих конкретних задач та осучаснення законодавства два роки тому був зареєстрований законопроєкт №6134 "Про захист прав споживачів".

Що він пропонує власне для споживачів?

Один з аспектів неактуальності сучасного закону – він не поширюється на інтернет, в якому все більше і більше людей замовляють товари та послуги. У зв’язку з цим, зокрема, вводяться поняття маркетплейс (майданчик електронної торгівлі) та прайс-агрегатор (електронний сервіс порівняння продукції).

Мета одна: підтягнути права споживачів і на інтернет-магазини.

Розширення прав споживачів на інформацію щодо продукції. І раніше виробники мусили вказувати на товарах місцезнаходження та контактні дані про підприємство, а також дані про сам продукт – та новим законопроєктом пропоновано розширити це правило і на онлайн-комерцію.

Тобто на маркетплейсах треба вказувати детальну інформацію про виробника. Місце реєстрації юридичної або фізичної особи та найменування мають бути опубліковані задля можливості Держспоживслужби ефективно розглядати скарги.

Санкції за невиконання є жорсткими.

Держспоживслужба отримує право "звертатися до провайдера інтернет-послуг щодо обмеження доступу до веб-сайту", іншими словами – заблоковувати сторінки недоброчесних підприємців.

Законопроєкт не дає однозначну відповідь, чи можуть маркетплейсами бути соцмережі. Саме на таких майданчиках поширюються великі об’єми продукції та послуг. Враховуючи все вищесказане, Держспоживслужба для здійснення контролю всіх інтернет-магазинів має значно збільшити штат та фінансування. Все-таки контроль настільки великих масивів даних – справа не з легких.

Однією з найважливіших змін є введення обов’язкових гарантійних строків на товари. Обов’язковими є: два роки на нові товари, зокрема на цифрові, один рік для вживаних товарів і 10 років на нерухомість.

Змінилися й умови гарантії: тепер із пред’явленням чеку товар або мають відремонтувати в межах 14 днів, або ж видати аналогічний.

При цьому і на нову запчастину також починає діяти гарантія, і теж на два роки.

Отже, після аналогічної поломки деталь можна замінити знову, лиш потрібно дотриматися строку в два роки з моменту попереднього ремонту.

[

Ці строки є мінімальними, але продавець може надавати додаткову комерційну гарантію, яка також має бути дотримана згідно із законом. І цікава деталь: якщо в рекламі пропоновані більш вигідні умови гарантії, ніж у договорі – гарантія мусить бути виконана саме за умов, прописаних у рекламі.

Споживач позбавляється права розірвати договір купівлі-продажу, якщо виявлений недолік "є незначним" та "може бути легко усунутий".

Диявол криється в деталях: окремих стандартів "незначного" недоліку не прописано, що робить закон надто субʼєктивним по своїй суті. Так, незначність недоліку нібито має доводити саме продавець…

Але що це означає? Навіть Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) стверджувало у своєму висновку щодо законопроєкту: "Застосування оціночних понять у поєднанні з невизначеним механізмом доведення (…) позбавляє споживача права вимагати розірвання договору та створює додаткові корупційні ризики".

Маніпуляції термінами "знижка" та "розпродаж" тепер є незаконними.

Для використання цих та схожих за суттю термінів необхідно виконати деякі умови, як-от: знижка може тривати лише обмежену кількість часу (товар не може бути зі "знижкою" на постійній основі), а ціна має бути меншою за найнижчу за останні 30 днів.

Схожі правила діють і для "розпродажів", з тією лиш різницею, що має відбуватися саме розпродаж – зі збутом усієї продукції або її окремої групи.

Отже, "чорна п’ятниця" тепер не буде можливістю для продавців начепити наліпку "знижка" на всі товари без справжньої зміни ціни, а "розпродажі", які тривають вічність, підуть у небуття.

Наразі кожен продавець мав би утримувати "обмінний фонд" товарів. Не за свого бажання – під час гарантійного ремонту продавець за законом змушений на вимогу покупця надати тому аналогічний товар.

Ця норма не є надто ефективною, оскільки утримування фонду та приміщення для нього є обтяжливим для підприємця, а велика частина покупців не є обізнаними щодо цієї норми – тож і гроші на фонд витрачаються даремно. Наразі норма про обмінний фонд є чинною, тож при наступному гарантійному ремонті зверніться за наданням аналогічного товару.

Новий же законопроєкт передбачає скасування обов’язкового обмінного фонду, скасовуючи неефективну норму.

За споживачами закріплюється право вільно обирати спосіб оплати, в тому числі банківською карткою.

Тож тепер, за бажання покупця, підприємці мусять приймати банківську карту для оплати товарів та послуг, причому без права вимагати збільшену платню через використання такої форми оплати.

Усі ці зміни були запропоновані ще до першого читання, актуальні вони й зараз. Проте в подальшому історія із законопроєктом ускладнюється.

До другого читання комітет прийняв велику кількість поправок, які отримали багато критики з усіх сторін: від бізнес-спільноти, громадських організацій, партнерів та державних органів.

НАЗК, Європейська Бізнес Асоціація, Американська торговельна палата в Україні та інші організації виступили категорично проти нової редакції документа. Причому саме нові поправки стали причиною настільки різкої критики.

Основних змін було декілька: введення Спілки громадських об’єднань та Комісії з позасудового розв’язання спорів, призначення в кожній офісній та торговій будівлі особи, що відповідатиме за захист прав споживачів, та введення державного реєстру "Е-покупець".

На момент написання цієї статті історія набуває розвитку: 2 травня нова редакція документа була подана до другого читання, в якій були скасовані майже всі з вищезгаданих поправок. А наступного дня законопроєкт взагалі було виключено з порядку денного.

Тиск громадянського суспільства та конструктивна критика змусили законодавців переглянути законопроєкт та удосконалити його. Та є одне "але". Одну з гучних поправок все ж залишили і в актуальній редакції, а саме – поправку про державний реєстр "Е-покупець". У разі ухвалення законопроєкту це нововведення вплине в першу чергу на підприємців.

"Е-покупець" має містити інформацію про продавців, які реалізовують товар та послуги через інтернет. Протягом 10 днів після початку своєї діяльності підприємці зобов’язані надати реєстру широку інформацію про свою діяльність (місцеперебування юридичної особи або місце проживання особи-підприємця, контактний номер телефону, вебадресу, електронну пошту та інше).

Після реєстрації підприємець отримає статус "перевіреного продавця", який розміщується в інтернет-магазині. Реєстр "Е-покупець" міститиме рейтинги підприємств, а також стане місцем подачі та розгляду скарг щодо порушення прав споживачів.

Загалом законопроєктом №6134 пропонується ввести реєстр всіх підприємств, які надають товари та послуги через інтернет.

Якщо підприємець не надасть дані, Держспоживслужба має право заблоковувати як сторінки продавців, так і цілі маркетплейси, які їх розміщують.

Відповідно до поправки про реєстр "Е-покупець", саме маркетплейси мають проконтролювати реєстрацію продавців в "Е-покупець". Ба більше: саме маркетплейси мусять стежити за достовірністю наданої інформації і саме вони мусять блокувати продавців, які використовують позначку "перевірений продавець" недоброчесно.

А якщо ж і соцмережі будуть вважатися маркетплейсами – що ж, Держспоживслужба отримує значно більше обовʼязків та можливостей контролю над великою частиною інтернету.

Утім, зауважимо, що будь-які поправки ще можуть бути скасовані та змінені після діалогу між суспільством та владою, тож актуальну редакцію законопроєкту не варто вважати остаточною.

Новий закон пропонує багато нововведень: інтернет-торгівля виводиться із "сірої зони", вводяться обовʼязкові гарантійні зобовʼязання, а маніпуляції в рекламі стануть не такими поширеними, загалом права споживачів значно розширюються у порівнянні з чинним застарілим законом.

Тут контроверсійні поправки були скасовані, а діалог між суспільством та законодавцями, сподіваємось, триватиме для створення найкращого варіанта закону.

Законопроєкт №6134 – важливий крок до наближення українських законів до законодавства ЄС, тож і поставитись до нього треба відповідально як суспільству, так і парламентарям.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями та відображають винятково точку зору авторів

Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.
Реклама: