ЄСПЛ відповів Верховному суду України, чи вважається келія монахині її домом

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вважає, що у справі української колишньої монахині келія в монастирі може вважатися домом.

Про це йдеться у консультативному висновку ЄСПЛ, з яким ознайомилась "Європейська правда".

ЄСПЛ оприлюднив відповідь на запит (№ P16-2025-001) від Верховного суду України, що стосувався спору, який розглядається між монастирем Української греко-католицької церкви та колишньою монахинею щодо її права проживати в приміщенні, що належить цьому монастирю.

Жінка належала до закритої релігійної спільноти з 2004 року. З 2011 року її офіційним місцем проживання було зареєстроване приміщення, що належить монастирю. Жінка покинула монастир у 2017 році через розбіжності в поглядах і конфлікт з керівництвом релігійної організації. З того часу вона кілька разів намагалася повернутися, але марно, оскільки в помешканні були замінені замки.

Жінка звернулася до українських судів з проханням видати наказ, який би дозволив їй безперешкодно повернутися до своєї колишньої келії. Вона стверджувала, що релігійна організація перешкоджає їй користуватися цими приміщеннями, аргументуючи свою потребу тим, що вона не має іншого житла, а її речі все ще перебувають там. 

Наразі справа перебуває на розгляді у Верховному суді України, а монастир стверджує, що цивільні суди не повинні розглядати цю справу. 

Верховний суд України призупинив провадження у справі і звернувся до ЄСПЛ за роз’ясненнями щодо кількох питань. Верховний суд попросив ЄСПЛ надати роз’яснення щодо питань, пов’язаних із конвенцією: по-перше, щодо права проживати в монастирі особи, яка раніше належала до релігійної організації, і, по-друге, щодо того, чи має цей спір вирішуватися національними судами чи церковними судами.

ЄСПЛ зазначив у висновку, що келія в монастирі може вважатися "домом" у значенні статті 8 (право на повагу до житла) Європейської конвенції з прав людини, якщо тлумачити її у світлі статті 9 (свобода релігії) конвенції, для осіб, які підтримують достатні та постійні зв’язки з цими приміщеннями. 

Якщо ці зв’язки грунтуються виключно на релігійних підставах, то статус цих осіб у релігійній громаді, яка займає ці приміщення, є особливо важливим. 

Суд також пояснив, що питання про те, який тип суду повинен мати юрисдикцію над спором, не регулюється безпосередньо статтею 6 §1 (право на доступ до суду) конвенції. Натомість важливою була відповідь на питання, чи стосується провадження права, визнаного у національному законодавстві. Це питання мав вирішувати насамперед суд, який подавав запит.

Загалом ЄСПЛ наголосив на важливості принципу автономії релігійних організацій у цьому контексті. 

Нагадаємо, в лютому ЄСПЛ відхилив скарги проти України щодо збитого над Донбасом рейсу MH17.

Також ЄСПЛ присудив компенсацію польці, яка боялась зробити аборт на батьківщині.