Чому вибори у Вірменії є принциповими для Кремля і чому вони мають стати ляпасом Путіну

7 червня у Вірменії пройдуть парламентські вибори.

За словами спікера парламенту Вірменії Алена Симоняна, Росія планує здобути контроль над вірменськими інститутами влади. "Ми не дозволимо перетворити Республіку Вірменія на "губернію". Нами не керуватимуть, як Білоруссю", – заявив спікер.

У російському МЗС кажуть про спроби Європи "втягнути Вірменію в антиросійську орбіту" та повідомили, що знають про намір долучити її до "агресивних євроатлантичних стандартів".

При цьому Путін наголосив, що існує варіант "м'якого інтелігентного і взаємовигідного розлучення" – винести питання вступу до ЄС на загальнонаціональний референдум.

Де-факто роль такого голосування мають виконати вибори 7 червня. 

Про те, як парламентські вибори можуть змінити Вірменію, – в статті співзасновника "Європейської правди" Юрія Панченка Новий ворог Кремля: як Росія намагається змінити владу у Вірменії та до чого тут ЄС. Далі – стислий її виклад. 

"ЄС визнає європейські прагнення вірменського народу, що ґрунтуються на ухваленні "Закону про започаткування процесу вступу Вірменії до ЄС" від березня 2025 року, який виражає намір країни рухатися в напрямку ЄС", – йдеться у тексті декларації саміту Вірменія-ЄС, що відбувся 5 травня у Єревані. 

Для ЄС ця заява не містить жодних зобов'язань. Наприклад, щодо України заява про визнання її європейських прагнень та європейського вибору вперше пролунала у далекому 1999 році, однак у Єревані результати саміту сприйняли як готовність ЄС до діалогу з Вірменією про вступ.

Серед причин, чому Вірменія досі зберігає "багатовекторність" і не починає рух до вступу на практиці – відсутність мирної угоди з Азербайджаном. 

Єреван розуміє, що зближення з ЄС означатиме остаточний розрив з Росією. А цей крок без стійкого миру з Азербайджаном (та, відповідно, з Туреччиною) був би занадто ризикованим.  

Мирну угоду досі не уклали через вимоги Азербайджану прибрати з конституції Вірменії згадки про Арцах (вірменська назва Нагірного Карабаху), що тлумачиться Баку як територіальна претензія.

Проблема полягає лише в тому, що ця згадка включена в захищену частину конституції, зміна якої вимагає загальнонаціонального референдуму, а його прем’єр Вірменії Нікол Пашинян проводити не поспішав. Однак, як вважають, у разі нової перемоги його партії на парламентських виборах, влада буде готова провести такий референдум.

А це означатиме, що зникнуть причини "маскувати" рух до ЄС та вихід Вірменії зі створених Росією інтеграційних структур.

Партія прем’єра Нікола Пашиняна, як стверджує, оприлюднене у травні опитування від EVN Report, може розраховувати на голоси 32,5% опитаних. 

Далі йдуть три проросійські сили, але їхні рейтинги – суттєво нижчі. 

Ще донедавна проросійські сили мали значно кращі перспективи, але зараз рейтинги кажуть про добрі шанси на збереження влади командою Пашиняна.

Так, свіжі опитування можуть помилятися; до того ж є значна частка невизначених (14,1%) та тих, хто відмовився відповідати (25,4%). Проте ймовірність того, що ці виборці забезпечать перемогу проросійських сил, не видається дуже високою. 

Крім того, на відміну від Пашиняна, жодний з проросійських політиків не здатний запропонувати реальну перспективу.

Зараз – після кількох "кидків" з боку російських військових під час протистояння Вірменії з Азербайджаном – вже всім вірменам зрозуміло, що за будь-якої влади Росія не воюватиме за вірменські інтереси.

Тому агентам РФ непросто живити надію своїх виборців.

Вибори 7 червня можуть стати переламними і дати старт процесу, що проведе країну в європейську родину народів.

Проте ставки дуже високі. РФ не приховує, що блокуватиме геополітичний розворот Єревана. І багато залежить від того, чи буде ЄС готовий допомагати Вірменії захистити свій вибір.

Докладніше – в матеріалі Юрія Панченка Новий ворог Кремля: як Росія намагається змінити владу у Вірменії та до чого тут ЄС.