Як Євросоюз посилює захист свого ринку і що робити Україні

Через неминучу довготривалість передвступних переговорів українські галузі ризикують залишитися безнадійно відрізаними від внутрішнього ринку ЄС, доступ до якого зараз стрімко зачиняється.

І драйвером цього процесу є принципово нова торговельна політика ЄС, яка відходить від принципів відкритої, заснованої на універсальних правилах торгівлі. Замість цього – ідеологія економічної безпеки та принципу взаємності. 

Ба більше, торговельна політика віднині стає інтегральною частиною відверто протекціоністської індустріальної політики ЄС. На наших очах формується економічний "форт Європа", в якому пануватиме ідеологія "обложеної фортеці". 

Про зміну парадигми ЄС і те, що робити Україні, читайте в статті експерта з торговельної політики ЄС Назара Бобицького "Форт Європа" зачиняє двері: які виклики для України несе нова політика ЄС з торгівлі. Далі – стислий її виклад. 

Зміна парадигми відбулася буквально за останні рік-два, хоча передумови для неї закладали упродовж десятиріччя. 

Її наріжним каменем має стати так званий Акт індустріального прискорення ЄС (Industrial Accelerator Act, IAA), представлений Єврокомісією в березні. Він зараз перебуває на розгляді Європарламенту і Ради ЄС. 

Акт має стати багаторівневою відповіддю Брюсселя на виклики, з якими стикнулася європейська промисловість.

Ключовим елементом механізму акта є саме критерій "Made in Europe". 

Саме цей елемент перетворює IAA на потужний торговельний бар’єр, здатний наглухо перекрити доступ до європейського ринку для стратегічних суперників ЄС на кшталт Китаю. Але в найближчому майбутньому – для... України. 

Режим IAA доповнять інші законодавчі ініціативи ЄС, які перебувають на різних стадіях готовності.

Вони покликані захистити окремі стратегічні галузі, наприклад виробництво сталі та алюмінію. Ці ініціативи діють на стику торговельної політики, декарбонізації і сталого розвитку, перетворюючи останні елементи на де-факто торговельні бар’єри. 

Поки вступні переговори не вийшли на фінішну пряму, Україні як державі-кандидату і стратегічному партнеру ЄС критично важливо увійти в "периметр" економічного "форту Європа". 

Як приклад, це може бути: 

– визнання української продукції, комплектуючих для європейських стратегічних індустрій як "Made in Europe" в контексті доступу до держзакупівель; 

– звільнення української сталі від застосування нової системи захисних тарифних квот за аналогією країн-учасниць ЄАВТ (Норвегія, Ісландія, Ліхтенштейн);

– за упертої відсутності політичної волі держав-членів ЄС тимчасово виключити Україну зі сфери застосування CBAM, домовитися про визнання національної системи торгівлі викидами парникових газів, аналогічної до європейської ETS, та аналогічного CBAM механізму (добровільних) вуглецевих платежів усередині України (спочатку ці системи потрібно ухвалити і впровадити);

– розширення сфери застосування майбутньої угоди з ЄС про взаємне визнання оцінок відповідності для промтоварів (Угода ACAA, відома широкій громадськості як "промисловий безвіз") на інші, перспективні експортні категорії з високою доданою вартістю, наприклад фармацевтичні препарати.

Такі домовленості мають бути тією економічною "начинкою" пакета прискореної інтеграції України до ЄС, які нададуть їй необхідної політичної ваги. Без цього будь-які пропозиції ЄС щодо інтеграції української оборонки в майбутні Оборонні союзи ЄС є лукавством.

Перешкод на шляху реалізації цієї візії багато. Це не тільки протекціонізм європейських індустрій і повільний хід та низька якість впровадження в Україні європейського законодавства, але й брак візії промислової політики України саме як держави-кандидата на членство в ЄС.

Докладніше – в матеріалі Назара Бобицького "Форт Європа" зачиняє двері: які виклики для України несе нова політика ЄС з торгівлі.