"Настал момент независимости Европы". Ответ Урсулы фон дер Ляен на новую стратегию США

17 грудня президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн виступила із промовою на пленарних дебатах Європейського парламенту.

Ця промова – важлива частина підготовки до вкрай важливого для України засідання Європейської ради, яке відбудеться вже 18–19 грудня. І промова фон дер Ляєн стала відповіддю оновленій безпековій стратегії США, в якій Вашингтон фактично відмовляється від підтримки Європи.

А разом із тим – фіксує готовність Європи самостійно гарантувати свою безпеку та продовжувати підтримку України. 

Зважаючи на важливість цього засідання, "Європейська правда" публікує повний текст промови фон дер Ляєн.

****

Європейська рада цього тижня присвячена усвідомленню реальності теперішнього моменту. Реальності світу, який став небезпечним і транзакційним. Світу воєн. Світу хижаків.

Реальність цього світу означає, що ми, європейці, маємо захищати себе і маємо покладатися на самих себе.

Ми живемо в цьому світі вже певний час. Ще до події, яка остаточно всіх розбудила, – незаконного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року.

Учорашній мир зник. Але у нас немає часу потурати ностальгії. Важливо лише одне – як ми протистоїмо сьогоденню.

Ми, європейці, не можемо дозволити, щоб світогляди інших визначали наше майбутнє. Жоден із нас не має бути шокований тим, що інші говорять про Європу.

Але дозвольте сказати:

це був би не перший випадок, коли уявлення про Європу виявилися застарілими.

І не перше усвідомлення того, що післявоєнний світовий порядок змінюється до невпізнаваності.

У Національній безпековій стратегії (Сполучених Штатів) слушно зазначено: "Європа втрачає частку у світовому ВВП – з 25% у 1990 році до 14% сьогодні". Але чого там не сказано – це те, що показники США рухаються тим самим шляхом: з 22% у 1990 році до 14% сьогодні.

Отже, це не історія про економіку по один чи інший бік Атлантики. Це історія про зсув у світовій економіці.

Якщо взяти лише Китай, його частка у світовому ВВП зросла з 4% у 1990 році до 20% сьогодні. Саме тому Сполучені Штати вже певний час чітко говорять про зміну своїх стратегічних інтересів і пріоритетів на тлі зростання Китаю.

Мій головний меседж такий: ця Стратегія не є причиною потрясінь, з якими Європа стикається у світі. Вона є симптомом реальності сучасного світу.

Тож наше завдання на Саміті цього тижня – показати, що ми зосереджені на власній стратегії, власних інтересах і власних пріоритетах.

Хочу повторити те, що сказала саме тут під час мого звернення про стан Союзу: це – момент незалежності Європи.

Відтоді як ми почали вживати цей термін – "незалежність", – багато хто ставився до нього скептично. Що він насправді означає? Чи є це реалістичним?

Подивіться на те, що ми вже зробили. Від оборони до енергетики ми зробили неможливе можливим у межах нової реальності. І ми готові зробити більше. Бо в нашій незалежності ми стаємо сильнішими.

А сильніша Європа – це сильніший партнер, здатний не лише сприяти, а й гарантувати безпечніший світ.

Погляньмо на прогрес, якого ми досягли. Ми вступаємо в нову епоху, яка покладе край енергетичній залежності Європи від Росії.

І цей Парламент був лідером у цьому процесі з першого дня. Я вам дякую. Ваші зусилля дали результат.

Завдяки REPowerEU імпорт російського газу – як СПГ, так і трубопровідного – скоротився з 45% на початку війни до 13% сьогодні; імпорт вугілля – з 51% до нуля; а сирої нафти – з 26% до 2%.

Усе це означає, що ми назавжди й остаточно відмовляємося від російського викопного палива. Ще кілька років тому це здавалося немислимим.

Але ми діяли і здобуваємо нашу незалежність від Росії. Це не випадковість. Це результат спільної наполегливої праці, продиктованої тим, що робить нас європейцями: нашим відчуттям мети, нашою єдністю, нашою політичною волею.

Тепер у нас є шаблон для подальших дій. Чи йдеться про критично важливі сировинні матеріали в межах Плану RESourceEU, чи про диверсифікацію та зміцнення ланцюгів постачання через амбітні торговельні угоди – від Латинської Америки до Індо-Тихоокеанського регіону.

Ера європейської незалежності має бути незворотною.

Попереду ще багато роботи. Ми маємо йти далі й діяти швидко. Особливо це стосується оборони та безпеки.

Суть проста: Європа має бути відповідальною за власну безпеку. Це більше не опція – це необхідність. Ми знаємо загрози, з якими стикаємося, і ми їм протистоятимемо. Це означає, що ми маємо бути готовими.

Ми повинні розробляти та впроваджувати нові спроможності, щоб вести сучасну гібридну війну. І тут ми знову здійснюємо прорив. Після десятиліть недостатнього фінансування ми змінюємо курс.

Ми трансформуємо нашу оборонно-промислову базу на таку, що здатна постачати передові технології та забезпечувати швидке масове виробництво в умовах війни.

Цього року ми зробили для оборони більше, ніж за попередні десятиліття.

За останні 10 років ми інвестували 8 млрд євро в оборонний фонд. Цього року ми забезпечили можливість інвестування до 800 млрд євро до 2030 року.

Ми також побачили, наскільки перевищеним був попит на програму SAFE: запити від 19 держав-членів значно перевищили 150 млрд євро, що були запропоновані. І держави-члени вже просять про новий раунд SAFE. Це свідчить про нашу європейську відданість європейській безпеці.

Цей ривок – не лише про оборону. Це про нашу свободу, наше процвітання та нашу незалежність.

І немає важливішого акту європейської оборони, ніж підтримка оборони України. Найближчі дні стануть вирішальними для її забезпечення. Від нас залежить, як саме ми фінансуватимемо боротьбу України.

Ми знаємо, наскільки це нагально. Ми всі це відчуваємо і бачимо. Адже водночас з активізацією мирних переговорів Росія посилює шквал атак.

За оцінками МВФ і нашими власними розрахунками, потреби України у 2026–2027 роках становлять близько 137 млрд євро. Європа має покрити дві третини – тобто 90 млрд євро.

Ідеться не лише про цифри. Йдеться про зміцнення здатності України забезпечити справжній мир – справедливий, тривалий, такий, що захищає Україну і водночас Європу. Ідеться також про підвищення ціни війни для Росії.

Саме тому я запропонувала два варіанти для майбутньої Європейської ради: один – на основі активів, інший – на основі запозичень ЄС. Нам доведеться вирішити, яким шляхом іти.

Але одне абсолютно зрозуміло: рішення про фінансування України на наступні два роки має бути ухвалене саме на цій Європейській раді.

Ми вже зробили один надзвичайно важливий крок. Минулого тижня ми погодили безстрокове заморожування російських активів. Це рішучий крок і потужний політичний сигнал.

Це означає, що російські активи залишатимуться замороженими доти, доки ми не ухвалимо інше рішення – доки Росія не припинить війну і не виплатить належні репарації Україні за завдані збитки.

Безстрокове замороження активів також зміцнює спроможність України забезпечити справжній мир – справедливий, тривалий і такий, що захищає Україну та Європу.

Цього тижня ми також маємо домовитися (…) про необхідність європейської незалежності та про те, як її досягти.

І ця Європейська рада та рішення щодо України є центральною частиною цього процесу.

Але ми завжди повинні пам’ятати, чому незалежність є настільки важливою в сучасному світі. Вона важлива, тому що незалежність – це, зрештою, наша свобода.

Свобода ухвалювати рішення та закони для себе, діяти так, як ми вважаємо за потрібне, відстоювати власні інтереси та партнерства. Свобода голосувати за кого ми хочемо – без тиску та без потоків маніпулятивної інформації. Свобода обирати різноманіття, свобода обирати демократію. 

Але передусім – це свобода жити так, як ми хочемо. А це і є європейський спосіб життя.

Наші культури й традиції настільки різні й водночас настільки центральні для нашого способу життя. Саме вони нас об’єднують. І коли ми єдині – ми непереможні.

Я щиро пишаюся цим. Наші відмінності нас не роз’єднують. Ми шануємо наші культури. Вони поєднують нас як європейців.

І гордість за Європу – це те, що нас єднає. Тож, дивлячись у майбутнє, я закликаю вас бути впевненими в тому, чого ми можемо досягти на нашому шляху до сильної, незалежної Європи.

Дякую і хай живе Європа.

Переклад "Європейської правди"