Управление госкомпаниями: какие индикаторы ЕС выполнила Украина и что ещё нужно сделать

Оновлений минулого липня план для Ukraine Facility дає Україні можливість отримати у 2026 році додаткові 8,35 млрд євро бюджетного фінансування. 

Однак разом із цим було оновлено й вимоги ЄС: частина їх безпосередньо стосується корпоративного управління держкомпаніями. Йдеться про автономію наглядових рад, внутрішніх контролів, управління ризиками та оцінювання якості корпоративного управління.

Тому варто подивитися, з яким результатом Україна підійшла до нового етапу цієї реформи. 

Європейський Союз уже визнав виконаними два її базові кроки: набрання чинності законом про вдосконалення корпоративного управління та затвердження Політики державної власності разом із тріажем державних підприємств. Тріаж – це свого роду сортування підприємств на ті, що повинні залишитися у державній власності, бути передані в концесію, приватизовані або ж ліквідовані.

Водночас щодо частини інших індикаторів граничні терміни виконання вже вийшли, а частина до них наближається. 

Наприклад, до 1 липня 2026 року наглядові ради з більшістю незалежних членів мали бути сформовані щонайменше у 15 ключових держкомпаніях. До 1 жовтня – корпоратизовано щонайменше 15 державних підприємств. Законодавство щодо роздільного обліку діяльності з виконання спеціальних обов’язків (ПСО) та іншої діяльності мало набути чинності ще до кінця 2025 року.

У EU-LEAP ми звірили передбачені планом для Ukraine Facility заходи з їх фактичним виконанням станом на серпень 2026 року. 

При цьому результат уже складно оцінювати лише через статус "виконано" або "не виконано": за одними напрямами нормативну основу сформовано і почалося її практичне застосування, за іншими – строки вже настали, а передбачений результат ще потребує завершення або підтвердження.

Політика держвласності: формально виконано, питання щодо практики

Єврокомісія визнала виконаним крок щодо Політики державної власності та оновлення тріажу держпідприємств. 

Така оцінка Брюсселя ґрунтується безпосередньо на критеріях Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), оскільки впровадження її стандартів корпоративного управління є однією з ключових вимог ЄС до України. Тож Єврокомісія зарахувала цей крок на основі детального звіту ОЕСР, в якому проаналізовано поточний стан українського держсектора.

За даними звіту, тріаж охопив 2 297 підприємств: 360 із них мають залишитися у державній власності, ще 202 – залишатися державними на період воєнного стану, 1 697 визначені для приватизації або ліквідації, 38 – для реорганізації чи розділення діяльності.

Масштаб рішення суттєвий: близько трьох чвертей охопленого тріажем портфеля держава фактично не планує зберігати у нинішньому вигляді. Практичний результат Політики власності залежатиме вже від реалізації цих рішень – приватизації, ліквідації та концентрації управлінського ресурсу на стратегічних активах.

Водночас ОЕСР у своєму огляді 2026 року звертає увагу, що уряд затвердив цей розподіл ще наприкінці 2024 року – але детальний список компаній досі не оприлюднили повністю.

Також, згідно з правилами, держава має чітко пояснити громадянам, чому вона вирішила залишити у своїй власності ту чи іншу компанію. Однак за нинішньою політикою такі офіційні обґрунтування з'являться лише протягом трьох місяців після завершення воєнного стану. Тому українці поки що не можуть дізнатися, чому конкретний завод чи підприємство вирішили не продавати, а залишити під контролем держави.

Але визначити склад державного портфеля – лише перша частина функції власника. Друга починається з того, як держава управляє компаніями, які вирішила залишити у своїй власності: які цілі перед ними ставить, як ці цілі переходять у стратегії та фінансові плани і як потім оцінюють результат.

Саме тут ОЕСР фіксує помітні прогалини. 

За даними внутрішнього моніторингу Мінекономіки, у серпні 2025 року 38% діючих держпідприємств не мали затверджених листів очікувань власника, 41% – стратегічних планів, 24% – фінансових, 55% – середньострокових інвестиційних планів.

Причому проблема полягає не тільки у виконанні вимог окремими підприємствами чи суб’єктами управління. 

ОЕСР звертає увагу і на дизайн самої системи: листи очікувань частково дублюють фінансове планування та звітність, а високий рівень незатверджених документів може свідчити про потребу переглянути рамку планування.

У липні 2026 року уряд оновив систему моніторингу управління держвласністю. Суб’єкти управління щокварталу мають відстежувати затвердження листів очікувань, фінансових, стратегічних та інвестиційних планів, а Мінекономіки – узагальнювати ці дані для Кабміну.

Тепер ключове завдання – з’єднати ці елементи в повноцінний управлінський цикл: держава визначає, навіщо володіє конкретним активом і чого від нього очікує, далі ці очікування переходять у стратегію, фінансовий та інвестиційний плани, далі – менеджмент реалізує їх, а власник і наглядова рада оцінюють досягнутий результат.

Наглядові ради: акцент на автономії

Наприкінці 2025-го – на початку 2026 років уряд оновив процедури відбору членів наглядових рад. 

Нові правила вже застосовують: у березні оновлено наглядову раду "Нафтогазу", а у липні завершено формування повних складів рад "Енергоатому" та "Оператора ГТС України".

Індикатор Ukraine Facility сформульований кількісно: щонайменше 15 ключових держкомпаній мають отримати наглядові ради з більшістю незалежних членів. Граничний термін виконання цього індикатора настав у другому кварталі 2026 року – але станом на сьогодні Єврокомісія ще не оприлюднила оцінки, яка підтверджує досягнення саме показника 15.

Водночас після липневого перегляду плану для Ukraine Facility деталізованішими стали й інші вимоги. 

До кінця 2026 року Україна має наблизити операційну автономію та внутрішні контролі держкомпаній до стандартів ОЕСР. Серед вимог – виключна підзвітність керівника компанії наглядовій раді, належний доступ ради до інформації, ширше застосування простої більшості під час голосувань, незалежне зовнішнє оцінювання рад та незалежні функції управління ризиками й комплаєнсу у великих держкомпаніях.

Самого складу ради для оцінки незалежності недостатньо. 

Важливо, хто фактично ухвалює кадрові, стратегічні та фінансові рішення. А план для Ukraine Facility передбачає, що у 2027 році окремо оцінюватиметься, чи потребують такі рішення у щонайменше 15 компаніях фактичного погодження уряду.

Корпоратизація: кого зарахують до топ-15

До кінця третього кварталу 2026 року Україна має корпоратизувати щонайменше 15 ключових державних підприємств як акціонерні товариства або товариства з обмеженою відповідальністю. 

Огляд ОЕСР підсвітив особливість урядового переліку. 

Зокрема, до нього потрапили компанії, які вже мали корпоративну форму.

Укргідроенерго було вже корпоратизоване (акціонерне товариство з 2004 року), але урядовий план знову передбачав його корпоратизацію. Аналогічна ситуація з Укрпоштою, Укренерго, які є акціонерними товариствами з 2017 та 2019 років відповідно.

Тому після завершення третього кварталу (у разі вчасного виконання індикатора) важливо буде дивитися на склад переліку: скільки підприємств реально змінили форму в межах виконання реформи в рамках плану для Ukraine Facility і чи змінився після перетворення розподіл повноважень між власником, наглядовою радою та виконавчим органом. 

ПСО і державна допомога: два прострочені змістовні блоки

Ще у квітні 2025 року уряд затвердив план, який мав навести лад із виконанням так званих спеціальних обов'язків (ПСО) – тобто продажем газу та світла для населення за заниженими, соціальними цінами. 

Програма Ukraine Facility вимагала, щоб до кінця 2025-го в Україні запрацював закон, який зобов’язує ключові держкомпанії вести суворо роздільний облік грошей. Компанії мали чітко розділити свій баланс: окремо рахувати чистий бізнес і окремо – витрати на соціальні тарифи. 

Проте станом на серпень 2026 року це завдання виконане лише частково. В ОЕСР констатують, що в Україні досі немає системного обов'язку розділяти рахунки для комерційної та некомерційної діяльності.

Для української енергетики це має цілком практичні й негативні наслідки.

Коли всі фінанси компанії лежать в одному "спільному казані", виникає ризик перехресного субсидування – коли прибутками від бізнесу просто таємно перекривають збитки від низьких тарифів. Через таку заплутану бухгалтерію неможливо чітко побачити, скільки насправді коштує державі утримання дешевих тарифів, яку саме компенсацію компанії мають отримувати з бюджету і чи не покриваються грошима платників податків звичайні збитки чи неефективне управління.

Схожа ситуація з державною допомогою. 

Відповідну вимогу Україна мала виконати ще у четвертому кварталі 2025 року – вона передбачає оновлення законодавства про державну допомогу та відновлення контролю Антимонопольного комітету. Але урядовий законопроєкт було відкликано 16 липня 2026 року у звʼязку зі зміною уряду. Новий депутатський законопроєкт зареєстровано 22 липня, 13 серпня профільний комітет рекомендував прийняти його за основу.

Що вважати результатом

Після останнього перегляду Ukraine Facility критерії стають дедалі менш формальними. Наступні кроки вже передбачають перевірку автономії наглядових рад, внутрішній контроль, якість управління та фактичний розподіл повноважень.

Статус "Виконано" важливий для Ukraine Facility та отримання передбачених програмою коштів – але для самої реформи важить також, що змінилося в конкретній держкомпанії і в поведінці держави як власника.

Саме ця відповідь покаже, чи є в Україні корпоративне управління як система, а не просто набір правильно оформлених рішень.

Аналіз підготовлено EU-LEAP у межах проєкту "Відповідність реформи корпоративного управління державних підприємств вимогам ЄС" за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду "Відродження" в межах спільної ініціативи "Вступаємо в ЄС разом".

Авторка:

Валерія Гриценко, виконавча директорка аналітичного центру EU-LEAP