Опыт прежде всего: как меняется партнерство между муниципалитетами Украины и ЕС

Наприкінці минулого року під час зустрічі Альянсу з відбудови України при Комітеті регіонів ЄС ініціатива Cities4Cities ініціювала створення політичного документа "Взаємовигідні муніципальні партнерства з Україною".

Цей документ закликає європейські муніципалітети активніше розвивати співпрацю з Україною та вивчати унікальний досвід українських громад у побудові місцевої стійкості та безпеки, енергетичної стійкості, а також більшій гнучкості у прийнятті рішень на місцях.

Ці теми визначені пріоритетними для регіонального розвитку ЄС в оновленій політиці згуртованості до 2027 року і є знайомими для українських муніципалітетів, які вже
чотири роки ефективно функціонують в умовах російської повномасштабної війни.

В Україні за час повномасштабної війни кількість муніципальних партнерств з громадами та регіонами ЄС зросла до 2100.

Раніше муніципальні партнерства означали в першу чергу гуманітарну підтримку чи залучення коштів окремих країн ЄС до відбудови, як у випадку відбудови Данією Миколаївщини.

Однак тепер ключовим у відносинах між муніципалітетами ЄС і України стає досвід.

І зовсім не голослівно буде сказати, що досвід сьогодні коштуватиме дорожче, ніж комунальна техніка чи гуманітарна підтримка. Як для України, так і для країн ЄС.

По-перше, для України це можливість швидше і менш болісно інтегруватися в ЄС. Понад 70% законодавства Євросоюзу імплементується на місцевому рівні, що вимагає значних інвестицій в інфраструктуру та посилення адміністративних спроможностей.

Найбільш затратними для муніципалітетів є впровадження європейських екологічних стандартів з управління відходами, стічними водами, а також заходи з декарбонізації – термомодернізація, оновлення міської мобільності тощо.

Окрім коштів, для практичної євроінтеграції на місцях потрібні знання, як технічні (інженерні), так і адміністративні (правильне проведення закупівель, врахування принципів збереження конкуренції, налагодження механізмів внутрішнього аудиту).

Підхід до реалізації проєктів в ЄС простий: зробив не за правилами, не отримав фінансування, не дотримався стандартів – переробив, а отже, заплатив двічі. 

Тут маємо вчитися у наших найближчих сусідів – румунів і не повторювати їхніх помилок.

На старті членства Румунії в ЄС, через невиконання вимог Євросоюзу, країна була змушена повертати мільярди євро невикористаних коштів структурних фондів. Україна сьогодні не може дозволити собі такого промаху.

Саме через передачу досвіду від європейських до українських громад громадяни України зможуть у повсякденному житті відчути зміст євроінтеграції.

Адже попри наш великою мірою світоглядний і в дечому сентиментальний європейський вибір, за ним стоять цілком конкретні європейські принципи, цінності та стандарти, а отже, більш подумана, доступна і екологічно чиста інфраструктура, кращий стан екології, рівний доступ до послуг, краща освіта, кращі умови для ведення бізнесу, правосуддя – все те, що напряму впливає на якість життя в країні.

Своєю чергою оновлення політики згуртованості ЄС до 2027 року свідчить, що муніципалітети і регіони Європи зіштовхуються сьогодні з викликами, до яких вони не готові.

Йдеться і про глобальну економічну конкуренцію, і про необхідність диверсифікації та збереження енергії, і про нові підходи до забезпечення водою, і про житлову кризу, так само, як і про необхідність більш гнучкого управління та посилення безпеки на місцевому рівні.

Багато з цих вразливих місць виявила саме російська збройна агресія проти України.

А разом із тим – реальна небезпека великої війни в Європі.

Це глобальні виклики. Проте вони не можуть вирішуватися без місцевого самоврядування.

Співпраця європейських муніципалітетів з Україною на місцевому рівні стає реальним інструментом спільного подолання цих викликів.

Вже зараз вивчення досвіду стійкості українських громад є ключовою мотивацією для шведських муніципалітетів започатковувати співпрацю з Україною.

За час повномасштабного вторгнення кількість муніципальних партнерств з Україною у цій країні виросла від нуля активних до понад 40, і ця кількість постійно збільшується.

Попри війну, багато шведських мерів та політиків відвідують свої партнерські громади. І не лише на заході країни.

Як відбувається навчальний процес у школах, як медицина адаптується до нових потреб, як захистити критичну інфраструктуру і цивільне населення?

Як організувати волонтерський рух та територіальну оборону? Як забезпечувати критичну логістику та справлятися з переміщенням великої кількості людей?

Все це сьогодні цікавить багато європейських муніципалітетів найбільше.

У серпні 2025 року Європейський Союз запустив пакт Регіонів східного прикордоння, що передбачає посилення стійкості регіонів ЄС, які межують з Росією, Білоруссю та
Україною в Польщі, Румунії, Словаччині, Угорщині, Литві, Латвії, Естонії та Фінляндії.

Пакт передбачає як обмін досвідом між цими регіонами, так і значне фінансування для необхідних безпекових та економічних трансформацій.

Про цю ініціативу сьогодні багато говорять на рівні ЄС, зокрема на важливих платформах, що стосуються регіонального розвитку, таких як Європейський тиждень регіонів. Водночас розбудовувати стійкі фронтирні регіони ЄС без досвіду України – практично те саме, що перевинаходити колесо.

У цьому контексті саме досвід прифронтових територій на півночі та сході України, які, на жаль, не покриті значною мірою програмами Interreg, є особливо цінним.

Але не тільки досвід подолання безпекових викликів українських муніципалітетів є цінним на сьогодні для ЄС. Європа в останні роки суттєво програє у конкуренції на глобальному ринку і потребує технологізації для досягнення більшої продуктивності економіки.

Це особливо детально описав у своєму звіті колишній президент Європейського центрального банку Маріо Драгі. Цей звіт суттєво вплинув на політику ЄС в усіх сферах, в
яких ЄС мають повноваження, у тому числі й на політику згуртованості, що є відповідником регіонального розвитку.

З'явилися нові інструменти для досягнення цілей політики ЄС у цій сфері, зокрема через інструмент STEP, який мобілізує кошти 12 європейських програм для підтримки європейської економіки у галузях цифрових та глибоких технологій, чистої економіки, біотехнологій та оборонних технологій.

Також ЄС має намір переозброїтися до 2030 року і вже виділив 150 млрд євро інвестицій у розвиток технологій у цій сфері в рамках ініціативи Rearm Europe.

І тут, в часи війни, Україні є що запропонувати ЄС.

Деякі міста в Європі вже сьогодні досить прагматично шукають можливості для розвитку власної промисловості через муніципальні партнерства.

Так, наприклад, компанія бельгійського міста співпрацює з одним із великих реабілітаційних центрів в Україні, просуваючи біонічні протези власного виробництва.

Велике зацікавлення у технологічних бізнесів в ЄС викликає також розвиток безпілотних систем в Україні. Розвиваючи партнерства не лише між громадами, а й між бізнесами, муніципалітети можуть досягти значно більшого.

Саме муніципалітети як в Україні, так і в ЄС працюють над залученням інвестицій для місцевого економічного розвитку.

Тож прагматичним буде враховувати ці фактори при розвитку муніципального партнерства з європейськими громадами.

Ще одним глобальним викликом для Європи є енергетична незалежність.

На початку цього року підпал кабельного мосту залишив без світла понад 28 тисяч будинків у західному Берліні на понад чотири дні.

Натомість багато українських муніципалітетів в часі війни змогли залучити інвестиції для диверсифікації та акумулювання енергії, успішно справляються з відновленням енергопостачання після регулярних ворожих атак на енергетичну інфраструктуру.

Те, що раніше вважалося справою бізнесу, тепер все частіше потребує участі муніципалітету. І тут з'являється ще одне поле для співпраці між європейськими і
українськими муніципалітетами.

Як трансформувати концепт взаємовигідних партнерств у практичні інструменти?

Для українських муніципалітетів найперше, що слід зробити – поглянути на свою міжнародну співпрацю та комунікацію крізь цю оптику:

- подивитися на власні сильні сторони і унікальний досвід саме в тих темах, які сьогодні стають все актуальніші для європейських громад, і презентувати себе на міжнародному рівні саме як рівноправного партнера;

- максимально співпрацювати з місцевим бізнесом, зокрема тим, який розвиває критично важливі інновації, і всіляко підтримувати його через проєкти та співпрацю; 

- активніше просувати ці теми для співпраці з європейськими муніципалітетами через європейські інструменти, зокрема нові, які з'являються зі зміною пріоритетів ЄС.

Для уряду України важливо залучати громади до процесів євроінтеграції, зокрема до переговорного процесу з ЄС та дискусій про нові програмні періоди та інструменти підтримки України після 2027 року.

Це стосується і програм ЄС, і інструментів передвступної підтримки або нових ітерацій Інструменту підтримки України (Ukraine Facility).

Не менш важливим є збільшення інструментів для міжтериторіальної співпраці з ЄС, зокрема через розширення програм Interreg, особливо в північних та східних
областях, які найбільше постраждали від російської збройної агресії.

Інтеграція України в ЄС може стати потужним стимулом як для нашої країни, так і для Євросоюзу. 

Своєю чергою муніципальні партнерства є реальним інструментом для росту співпраці та пришвидшення євроінтеграційних процесів, яким важливо скористатися всім.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору авторів