"Європейська правда" продовжує дискусію про безвізові перспективи України.

Редакція нашого видання має достатньо даних (в тому числі – непублічних) для оптимізму, але ми свідомі того, що в експертному середовищі є й інші міркування. Тому ми надаємо слово іншій стороні.

До вашої уваги – стаття журналіста-міжнародника Василя Зорі, який аргументує, чому Україна ближчим часом не матиме безвізового режиму з Євросоюзом. Редакція вважає за необхідне зазначити, що погоджується не з усіма висновками та твердженнями автора.

* * * * *

Як запевняють єврооптимісти, законодавці у ЄС в поті чола працюють над розглядом безвізового режиму для України. Щоправда, офіційному травневому календарю про це нічого невідомо, а доповідачі в Європарламенті досі не оголошені. 

Реально на порядку денному – саміт Євросоюзу, спеціально перенесений на 28-29 червня через референдум у Великій Британії. Зустріч європейських лідерів буде присвячено речам на порядок важливішим: міграційній кризі, продовженню санкцій проти Росії ("списку Савченко") тощо.

Але найбільшу увагу буде прикуто, безумовно, до особливого статусу Великої Британії. Залежно від результатів референдуму 23 червня, доповідь прем'єр-міністра Девіда Кемерона перед колегами міститиме різні інтонації. Найгіршим варіантом для партнерів можуть бути вимоги нових гарантій суверенітету для британців.

В ЄС не приховують стурбованості – шантаж поставить під питання перспективи самого Союзу.

Невипадково надії на безвізовий режим до літа 2016 року лишилися нереалізованими.

Незрозуміло, з якою конфігурацією Співдружності доведеться мати справу завтра.

Якби безвізовий все ж було надано після плебісциту 6 квітня в Нідерландах, євроскептики отримали б чудовий аргумент: ЄС вкотре продемонстрував неповагу – тепер до населення країни-засновниці.

Та якщо взяти зовсім відсторонено... Брюссель пообіцяв вільне пересування 40 мільйонам українців – жителям нестабільної, корумпованої країни, що перебуває у стані війни. І, незважаючи на міграційну кризу й перекриття внутрішніх кордонів, Брюссель хоче дотримати слова.

У чому логіка ЄС? У тому, що українці ближчі за сирійців, а власники біометричних паспортів кращі від нелегалів? Сумнівно: для європейця всі чужинці – однакові. Біженці, трудові мігранти, переселенці, шукачі притулку – усі означають загрозу стабільності, соцзабезпеченню, зростання безробіття тощо.

А безпроблемних гостей з України – туристів, студентів, бізнесменів – побільшає незначно. До втілення політичного рішення має бути економічне підгрунтя, та його немає. Невже логіка у тому, що Україна все одно не зможе масштабно скористатися шансом, як і Молдова?

Наявні розбіжності: Нідерланди-ЄС

Лунає чимало закликів не переоцінювати значення плебісциту 6 квітня.

Саме зараз Нідерланди головують у Раді ЄС. Саме їх представники формують порядок денний, ведуть засідання. Тому, згадуючи про Україну, всі дивляться спочатку саме на них. Прем'єр-міністр Марк Рютте опинився перед дилемою: представляти європейців загалом чи відстоювати окрему думку голландців...

Піти по-доброму на виборах 2017 року чи звинуваченим у зраді національних інтересів?

Рютте розуміє: народ не розмежовує Асоціацію та безвізовий режим. І ставлення голландців до цих речей приблизно однакове.

Катастрофа "Боїнга" у Східній Україні стала трагедією для Нідерландів. Колекцію викрадених шедеврів ХVII ст. українські спецслужби шукали абияк. Не згадуючи вже про патріотів, що ховають активи в офшорах.

І особливо про болюче – ЛГБТ-фестиваль у Львові, який перетвориться на "марш рівності" в Києві, запланований на 12 червня. Радикальні опоненти налаштовані на розгін тисячі учасників. Телерепортажі цього дня точно не викличуть симпатій у Європі.

За безвізовий статус для України можна голосувати, маючи контраргументи. А поки їх немає, голландці, зробивши внесок у континентальну кризу, залишаються "проти".

Наступний на черзі – Будапешт.

У ВР вже лунала ініціатива заборонити прапори інших держав над офіційними установами. Та що робити з триколорами угорських меншин над сільрадами і школами у Закарпатті? Захист діаспори – пріоритет для Угорщини.

Ще драматичнішим виглядає ставлення до міграційної катастрофи. Прем'єр-міністр Віктор Орбан розцінює пропозиції ЄК (про жорсткі квоти на прийом біженців) як такі, що "межують з божевіллям". З його слів, "якщо Європа не спроможна захисти свої кордони – Угорщина подбає про себе сама".

Сербія була шокована планами сусідів відгородитися 4-метровим парканом на спільному 175-кілометровому кордоні. Словаччина і Хорватія вражені дозволом угорській армії діяти проти терористів і біженців... за межами країни.

У відповідь на скандал у Європарламенті Орбан пообіцяв національний плебісцит щодо квот (вже оголошено, що він відбудеться у вересні або ж на початку жовтня. – ЄП).

Цей виклик для Європи є несвоєчасним і з гарантовано неприємними наслідками.

Тож коли безвізовий режим запрацює на українсько-угорському кордоні, навряд чи варто тішитися. В очах угорців їхні сусіди несуть таку саму загрозу, як нелегали з Африки. (варто додати, що самі угорці спростовують припущення автора – в середу пролунала заява про потребу невідкладно надати Україні безвізовий. – ЄП)

Не так тії вороги...

Але не все так безпросвітно. Багатьом лише треба допомогти зробити вірний вибір. Скажімо, пострадянським друзям із Вишеградської четвірки. Чехія, Словаччина, Угорщина, Польща мають сумніви щодо безвізового, бо знають, як бути буферною зоною.

Але найбільші сумніви можна розвіяти за примарні обіцянки і преференції. Пригадаймо візит на вищому рівні до Бухареста – більшість результатів виглядають як прожекти без забезпечення. Справжньою ціною голосу є лобіювання румунських інтересів.

Складніше всього змінити суспільну думку, коли лише 25% відсотків чехів симпатизують українцям, але 36% (!) відчувають відверту антипатію. Занадто часто українці фігурують у поліцейських зведеннях, чимало політиків налаштовані проросійськи.

У Варшаві також не в захваті від ролі перевалочного пункту, де не менше мільйона – з України. Поки одні заробітчани збирають полуниці, інші чекають можливості перебратися до Німеччини. Скандали з фальсифікаціями документів та зростання безробіття вже спричинили значне напруження...

До кожного у Києві шукають свій підхід – нерідко надзусиллями.

Але у країнах третього світу завжди знайдеться щось, що зведе нанівець найкращі починання.

Приміром, заборона діяльності Савіка Шустера, сприйнята як порушення права людини на свободу слова.

Голова комітету Верховної ради у закордонних справах Ганна Гопко вважає осінь оптимістичним прогнозом для введення безвізового режиму. Хоча, уточнює вона, зима є більш реалістичною.

На підтвердження – прості підрахунки: із липня до вересня в ЄС канікули. Восени євроінституції почнуть із відносин з Лондоном. І варто не забувати про наміри США до кінця року підписати з Євросоюзом угоду про ЗВТ. Ухвалення українського питання може затягтися, а зустріч Україна-ЄС – знову перенестися, ближче до саміту ЄС 20-21 жовтня. 

Та, зрештою, Європарламент налаштований проголосувати. В його складі – 751 євродепутат. Ідеологічно проти буде меншість – 135 із фракцій націоналістів, євроскептиків, соціалістів, комуністів. Не беручи в розрахунок потерпілих Грецію та Італію, яким скрізь ввижаються потенційні мігранти. Проте задовольнити 15-20% незгодних буде непросто.

Піррова перемога

Насправді проблема – не у термінах, а в принципово іншому. Чи потрібно у критичний час зосереджуватися на тому, що для широких мас не матиме застосування у тривалій перспективі?

По-перше, послаблення отримають не всі, а лише власники біометричних паспортів. І через падіння добробуту в 2-3 рази мало хто дозволить собі викинути незайву суму про всяк випадок... Коли у будинку пожежа, ніхто не бере квиток на Ібіцу.

Так, Пакистан запровадив біопаспорти ще у 2004 році, з того часу їх отримали 7 млн пакистанців. Чи є це успіхом? Для 4% населення – можливо. Для неплатоспроможної більшості – ні.

Найбільший мінус – відсутність гарантій.

На кордоні можуть розвернути додому, якщо немає запрошення, зворотного квитка, свідчень платоспроможності. Безвізовий статус не дає дозволу на роботу і навчання, обмежує перебування 90 днями. Біометричний паспорт не врятує нелегалів.

Тож влада і медіа не мають права перебільшувати значення, по суті, технічної процедури.

Між тим, це подається як колосальне досягнення і викликає безпідставну ейфорію. Свого часу Східна Європа отримала безвізовий режим без ажіотажу, автоматично після виконання вимог. 

Але українці продовжують покладати надії на те, чим через бідність не скористаються.

Як виявилось з опитувань у Грузії, населення взагалі не розуміє різниці між візовим і безвізовий режимом. Так само більшість українців продовжить звертатися за візами, і перевірка прохачів буде більшою гарантією, ніж біопаспорти.

То що – взагалі не треба? Звичайно, треба. З точки зору самооцінки і нового показника, привабливого для інвесторів, як співробітництво з МВФ. Але не за рахунок відволікання та витратних PR-кампаній.

Україна не вміє розставляти пріоритети: краще було усі сили кинути на відпрацювання ЗВТ з Євросоюзом. Та дипломати напружено зайняті "партійним завданням"...

Суспільству не вистачає історій успіху. З високими очікуваннями воно готове пробачити невдачі з реформами, офшорами, корупцією. Аби був щонайменший успіх, незалежно від витрат.

Надзусилля в цій історії нагадують вирішення проблеми за будь-яку ціну. Коли царя Пірра привітали з успіхом у битві з римлянами, той сказав: "Ще одна така перемога – і я залишуся без війська". 

Автор: Василь Зоря,

журналіст-міжнародник

"Європейська правда" закликає інших представників експертної спільноти долучитися до дискусії з цього питання