Друзі України та вороги атомної енергетики: чи увійдуть "Зелені" до нової німецької коаліції

Понеділок, 3 липня 2017, 15:12 — , для Європейської правди

В новому Бундестазі не буде одного з найвідданіших друзів України – основна спікерка з питань Східної Європи, депутатка "Союзу 90/Зелених" від Бремена та основна ініціаторка нещодавніх дебатів Бундестагу щодо історичної відповідальності Німеччини перед Україною Марілуїзе Бек оголосила про відмову балотуватися на наступних виборах.

Це не єдині неприємні новини, що приніс з’їзд однієї з вагомих партій німецької парламентської опозиції – "Союзу 90/Зелених", який пройшов з 16 по 18 червня в Берліні.

Партія не знайшла ані нових пропозицій для виборців, ані нових облич у керівництві, ані змогла зрозуміти, яким чином протидіяти падінню рейтингів. До того ж загострилися суперечності між консервативним і ліберальним крилами політсили.

Втім, саме від "малих партій" на кшталт "Союзу 90/Зелених" залежатимуть майбутні коаліції в Бундестазі 19-го скликання. Свідчення ваги цієї партії – історичне рішення Бундестагу про легалізацію одностатевих шлюбів. Адже ухвалення такого рішення було ключовою вимогою "Зелених" для участі партії у майбутній коаліції.  

Відповідно, слід розібратися, чого можна очікувати від кампанії "Зелених" та як це може вплинути на німецьку підтримку офіційного Києва.

Що пропонують "Зелені"?

Як і раніше, основним компонентом передвиборчої програми "Союзу 90/Зелених" залишається екологічна політика. Політсила прагне перетворити Німеччину на світового лідера в плані протидії змінам клімату й захисту довкілля.

Зокрема, пропонується повністю відмовитися від виробництва електроенергії на станціях, що використовують вугілля. Німецькі "Зелені" бажають закриття 20 "найбрудніших" ТЕС на бурому вугіллі вже до 2020 року. Інші ж вугільні електростанції мають поступово припинити роботу впродовж подальших 20 років.

 

Іншими важливими екологічними цілями для них є впровадження до 2030 року заборони на використання автомобілів з дизельними або бензиновими двигунами, захист тварин і біологічного різноманіття, розбудова відновлюваної енергетики та впровадження амбітних програм з енергозбереження.

Водночас чи не основоположний пункт екологічної програми "Зелених" – відмова від атомної енергії – був "вибитий" блоком ХДС/ХСС після прийняття відповідного рішення в березні 2011 року, після фукусімської катастрофи. В нещодавньому інтерв’ю чинна канцлерка окреслила це власне рішення як свідчення високої відповідальності й включила його до кола заслуг очолюваних нею християнських демократів.

В плані податкової та соціальної політики позиції "Союзу 90/Зелених" близькі до СДПН та "Лівих". Зокрема, "Зелені" прагнуть передбачити у федеральному законодавстві поняття мінімальної пенсії (якого досі в ньому немає), знизити податки для малого та середнього бізнесу, запровадити оподаткування "наддоходів", збільшити рівень і строк виплати допомоги з безробіття, а також знизити тривалість робочого тижня до 30 годин.

Окрім того, політсила пропонує надання пільг матерям і батькам, котрі виховують дітей без участі іншої сторони (колишнього) подружжя, а також збільшити видатки на освіту.

Партія вимагає також скасування відповідальності за зберігання каннабісу. Замість криміналізації останнього пропонується розширити контроль над обігом.

У зовнішньополітичному ж плані "Зелені" наголошують на потребі перетворення Євросоюзу на "дієвого актора світової політики", підвищення інтеграційної солідарності в ЄС та необхідності подолання авторитарних та євроскептичних тенденцій в окремих державах-членах Союзу.

При цьому в програмі політсили чітко засуджуються як російська анексія Кримського півострова й ескалація Росією воєнних дій на Сході України, так і втручання російської сторони у військові дії в Сирії. Окремі положення також присвячені негативній оцінці рішень Дональда Трампа щодо Паризької кліматичної угоди, засудженню тероризму та ІДІЛ, а також заявам про намір протидіяти зростанню націоналізму, торговельним війнам та запереченню явища кліматичних змін.

Разом із тим плани "великої коаліції" з підвищення оборонних витрат до 2% ВВП відповідно до цілей НАТО партія окреслює як "нецільове витрачання коштів" і пропонує спрямувати ці гроші на допомогу розвитку.

Тим не менш, у 800 делегатів/-ок з’їзду виявилося понад 2200 поправок до тексту програми. Обговорення деяких із них виявило суттєві суперечності всередині партії та поставило питання про те, чи дійсно пара кандидатів у канцлери – Сем Оздемір та Катрін Гьорінг-Екардт – контролює власну політичну силу.

Що ж відбувається в таборі "Зелених"?

В партії вже давно говорять про цілу низку негараздів, які чи не прямо впливають на її рейтинги. Нині рівень довіри до неї складає близько 7-8% в порівнянні з 10-11% на початку року, що навряд чи є обнадійливим. Тож спробуємо виділити основні проблеми.

По-перше, оглядачі вказують на те, що "Союз 90/Зелені" втратив свій традиційний підхід до роботи з виборцями.

Якщо раніше це була переважно партія вуличних активістів, здатних виводити співгромадян на протест та активно працювати з молоддю, то зараз "Зелені" перейняли традиційні методи роботи "партій істеблішменту", вирішуючи питання як федерального, так і подекуди місцевого рівня через наради, засідання, слухання тощо. 

По-друге,

в партії дедалі суттєвіше накреслюються суперечності між "консерваторами" та лівим крилом.

Перші тяжіють до економічних кіл, є більш поміркованими щодо соціальних ініціатив та прагнуть чіткішої кореляції між економічним розвитком і екологічною політикою. Їхнім неформальним лідером є чинний прем’єр єдиної у ФРН землі, де "Зелені" очолюють уряд – Баден-Вюртембергу – Вінфрід Кречманн.

Його особисті позиції близькі до центристів ХДС та лібералів ВДП, через що деякі оглядачі говорять про те, що "у Штуттгарті (столиці Баден-Вюртембергу) панує чорно-чорна коаліція" (насправді – "зелено-чорна", чорний – партійний колір ХДС). Кречманн, зокрема, назвав плани партії з відмови від авто з дизельними чи бензиновими двигунами до 2030 року "економічною нісенітницею" й заявив, що якщо партія бажає "будувати на такому безумстві передвиборчу програму, то нехай робить це без мене".

Позиціям консерваторів протистоять умовні "ліві", які вимагають широких соціальних заходів та "справедливої" податкової політики. Саме з цією частиною партії асоціюється й один з кандидатів у канцлери Сем Оздемір.

Сем Оздемір

Він, зокрема, активно просуває ідею запровадження оподаткування "надприбутків", розширення допомоги безробітним та скорочення викидів парникових газів вже впродовж найближчих років. Однак подібні ідеї, хоч і потрапляють до партійної програми, але за великої опозиції з боку "консерваторів".

Та сама концептуальна невизначеність панує й на регіональному рівні – в Баден-Вюртемберзі, Гессені та Шлезвіг-Гольштейні "Зелені" присутні в коаліціях з ХДС та ВДП, в той час як у Берліні, Бремені, Гамбурзі, Нижній Саксонії, Рейнланд-Пфальці та Тюрингії "Союз 90/Зелені" працює в об’єднаннях з СДПН та "Лівими".

Основна проблема, в даному випадку, полягає в тому, що, відповідно до симпатій виборців, саме кандидати від "консервативного крила" є більш рейтинговими. Це демонструє як Вінфрід Кречманн, так і керівник "Зелених" у Шлезвіг-Гольштейні Роберт Хабек, який забезпечив не лише досягнення оптимістичного результату в 13% на травневих виборах, але й входження політсили до коаліції разом з ХДС та "вільними демократами".

"Зелені" перед вибором

Розраховуючи втримати власні позиції чи увійти до майбутньої владної коаліції, "Союз 90/Зелені" вже другу кампанію поспіль прагне "залишити всі двері відкритими". За підсумками виборів 2013 року навіть обговорювалася можливість формування коаліції з блоком ХДС/ХСС, що, тим не менш, не вдалося через неспівпадіння соціально-економічних програм. 

В нинішній кампанії ситуація, вочевидь, повторюється. "Союз 90/Зелені" прагне зберегти можливості як для потенційного блокування з ХДС/ХСС та вільними демократами, так і для коаліції з СДПН та "Лівими".

Водночас більшість партії, виходячи з тривалих суперечок щодо положень програми та, зрештою, включення до неї амбітних положень щодо екологічної й соціальної політики, вочевидь, не готова йти назустріч консервативній частині власних виборців.

 Вінфрід Кречманн

Загалом же, порівняно з кампанією 2013 року, нинішні перегони виглядають набагато більш непередбачуваними й, разом з тим, вимагають як однозначних лозунгів, так і швидких дій.

Приміром, потенційні партнери по коаліції з СДПН – партія "Ліві" – поставила як перед "есдеками", так і перед "Союзом 90/Зеленими" низку умов, які, де-факто, виключають "червоно-червоно-зелену" коаліцію.

Для "Зелених" в суперечці з "Лівими" основними є зовнішньополітичні питання, пов’язані, перш за все, з оцінкою дій Росії в Україні та Сирії.

Тож у "Зелених" залишаються два інших варіанти: або ж іще на чотири роки залишатися в опозиції, або ж йти на поступки "консерваторам" і шукати шляхи до згоди з християнськими демократами й ВДП.

Певна річ, що другий варіант для української сторони виглядає значно цікавіше, адже "Союз 90/Зелені" є політичною силою, котра чи не найпослідовніше відстоює інтереси України в німецькому політичному полі.

Тому офіційний Київ, як ніхто інший, має бути зацікавлений як у пожвавленні виборчої кампанії "Зелених", так і в тому, щоб їхні представники, зрештою, опинилися в складі федерального уряду.

 

Автор: Віктор Савінок,

аспірант Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Тараса Шевченка

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Реклама: