Кінець ефекту Шульца: що тягне вниз рейтинг суперників Меркель

Віктор Савінок, для Європейської правди _ Середа, 02 серпня 2017, 13:52
Версія для друку Коментарі

Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН) покладає на нього значні надії.

З ним асоціюють повернення соціал-демократів до влади. Йому довіряє партія, яка підтримала його висування на кандидата в канцлери 100% голосів делегатів власного з’їзду. Йому симпатизують молоді виборці.

Він написав гарну й ґрунтовну програму. Він зробив справедливість та солідарність провідними тезами своєї кампанії. Він не уникає "токсичних тем": на початку місяця він був першим з топових політиків, хто відвідав Гамбург після розгромних заворушень в центрі міста.

Всі ці слова про Мартіна Шульца - нинішнього лідера СДПГ.

Попри все це, рівень симпатій і до Шульца, і до очолюваної ним партії продовжує падати.

І невідомо, чи знайде він рецепт для того, щоб зупинити це падіння. 

Ще в лютому-березні медіа, експерти та "есдеки" не стримували власного захоплення кандидатом у канцлери. Та й загалом, справи у СДПН, здавалося б, йшли вгору – Франк-Вальтер Штайнмайєр посів посаду федерального президента, вдало пройшла ротація міністрів економіки та закордонних справ. До того ж, від керівництва партією пішов Зігмар Ґабріель, який асоціювався з "людьми Шрьодера".

Натомість, йому на зміну прийшов Шульц. З одного боку, він справляв враження контрсистемності. Передовсім, через ментальні відмінності від німецького політичного істеблішменту.

Шульц ніколи не приховував того, що він є "політиком вулиці". До того ж, не секрет, що кандидат в канцлери від "есдеків" й екс-голова Європарламенту не має вищої освіти.

З іншого боку, остання посада Шульца дала йому неоціненний досвід у "великій політиці" й дозволила зав’язати низку контактів на вищих її щаблях. До того ж, керівник німецьких соціал-демократів дуже гарний оратор, якому вдавалося справлятися навіть з такими неоднозначними, але ефектними спікерами як ідеологічний натхненник Brexit Найджел Фарадж.

Тож політичної ваги кандидату в канцлери від СДПН має достатньо й може цілком впевнено конкурувати з чинною головою німецького уряду.

Водночас, чому ж йому не вдається схилити на свій бік симпатії виборців попри таку кількість "плюсів"? Спробуємо знайти відповідь на це запитання.

Про що говорить програма СДПН?

Для початку слід віддати належне команді Мартіна Шульца. Саме їй вдалося зробити з передвиборчої програми СДПН не набір абстрактних лозунгів, а багатовимірний документ. Останній сформульований досить конкретно й охоплює цілу низку актуальних у суспільстві питань.

Основною тезою програми Шульца стала солідарність. І, виходячи з того, що чи не найсуттєвіша увага приділяється саме соціальним аспектам, йдеться саме про соціальну справедливість.

В цьому напрямку програма "есдеків" дає відповіді на різні питання. Проте, основними темами є такі. По-перше, як зробити податкову систему більш справедливою? І, по-друге, що робити з бюджетним профіцитом останніх років.

Перше завдання включає цілу низку розв’язків. Серед них і полегшення податкового тягаря для сімей з низькими доходами й осіб, що виховують дітей без участі іншого члена (колишнього) подружжя, і запровадження податків на надприбутки, і зрівняння пенсій на Заході й на Сході Німеччини, і вдосконалення системи страхування по безробіттю тощо.

Окрім того, планується підвищити рівень максимального оподатковуваного доходу з сьогоднішніх 54 тис. євро до 76 тис., запровадити вищі ставки оподаткування спадщини та нарешті скасувати т.зв. "податок на об’єднання" що існує в західних землях ФРН для фінансування проектів на постсоціалістичному Сході.

Друге питання Шульц також планує вирішувати в дусі справедливості. Програма СДПН передбачає, що буде прийнятий спеціальний закон, що зобов’яже федеральну владу інвестувати кошти, отримані в рамках бюджетного профіциту, в розбудову інфраструктури.

Зокрема, особлива увага звертається на розвиток цифрової інфраструктури, вдосконалення електронного документообігу в державних інституціях та розширення доступу до широкополосного Інтернет-з’єднання.

Іншим актуальним питанням, до якого прикута увага німецької громадськості, є внутрішня безпека. Соціал-демократи в даному випадку виступають з порівняно жорстких позицій.

Зокрема, вони планують підвищити витрати на поліцію, збільшити чисельність самих поліцейських та розширити кількість засобів відео нагляду в публічних місцях.

Одночасно, "есдеки" пропонують наглядати за екстремізмом в мережі Інтернет та посилити відповідальність за пропаганду тоталітарних ідеологій.

До речі, в останній пленарний день 18 скликання, поряд із законопроектом про легалізацію одностатевих шлюбів, Бундестаг ухвалив і проект закону, який встановлює штрафи за вживання "мови ненависті" в Інтернеті й зобов’язує провайдерів чи власників сторінок блокувати відповідний контент. Цей акт до парламенту вніс особисто міністр юстиції "есдек" Хайко Маас.

Іншим актуальним питанням для СДПН є зовнішня політика. Експерти, до слова, взагалі говорять про те, що ця кампанія є першою в історії ФРН з 1972 року, коли зовнішньополітичні питання мали б таку вагу у внутрішній політиці держави.

Це і наслідки міграційної кризи, і повільне економічне зростання в ЄС, і проблеми євро, і вихід Британії з ЄС, і криза трансатлантичної солідарності, і політичний дисонанс всередині ЄС, і напруженість у відносинах з офіційною Москвою....

Для роботи з темами, пов’язаними з Євросоюзом, Мартін Шульц є чи не ідеальним кандидатом.

Він впродовж останніх років працював над ухваленням ключових для розвитку Союзу рішень.

І, в цілому, соціал-демократи пропонують доволі логічний порядок денний на рівні ЄС. Зокрема, підтримуючи створення інструментів спільної податкової політики та поглиблення взаємодії в галузі оборони та безпеки.

З іншого ж боку, СДПН настоює на виключно оборонному характері НАТО та пропонує відмовитися від підвищення оборонних витрат до 2% ВВП.

Водночас, ключове значення для партії має "гарантування солідарності та безпеки в Європі". Його має забезпечувати ОБСЄ. А безпека на континенті, своєю чергою, не уявляється "есдекам" можливою без активного залучення Росії.

З іншого боку, не можна не віддати належне авторам програми за засудження анексії Криму та дій офіційної Москви на Сході України.

То чому ж зазнає поразки Шульц?

Причин для того є декілька. Детальний їх розгляд цілком зайняв би кілька таких статей. Тож сконцентруємося на основних моментах.

По-перше, візьмемо до уваги питання програми.

Головний "есдек" виправив недолік, який йому закидали на початку року, коли лише починався "ефект Шульца". Цим недоліком була недостатня ясність і обґрунтованість заяв. Тепер же він має програму. Досить чітку й багатовимірну.

Але от саме багатовимірність, попри благородне намагання пояснити свою позицію всім й гарантувати солідарність, здається, стала чи не основною проблемою СДПН. Адже за нею ховається неможливість сконцентруватися на одній темі.

Так, Шульц обрав провідною темою кампанії справедливість. Але "справедливість" – це великою мірою розпливчасто й неконкретно, попри детальну програму.

Експерти вказують, що виборці симпатизують тим, хто звертає увагу на актуальні проблеми, а не пише детальні програми. Тож програма Шульца, незважаючи на її системність, навряд чи відповідає на такі актуальні запити як поганий стан шкільних будівель, нестача вчителів, перспективи введення плати за навчання в університетах тощо.

З одного боку, не враховувати ці тенденції у федеральній програмі логічно – адже освіта, принаймні, шкільна, це рівень відповідальності земель. З іншого ж, відсутність такого роду тез можна пояснити небажанням грати на чужому електоральному полі. Експерти вказують, що

"есдеки" дещо свідомо обходять гострі соціальні теми, адже не хочуть загравати з переважно соціально невдоволеними виборцями "Лівих".

Частково цей крок можна пояснити й тим, що СДПН нині навпаки намагається підкреслити свою віддаленість від колишніх східнонімецьких комуністів.

Водночас, ліва риторика цілком могла б допомогти Шульцу "відіграти" кілька відсотків рейтингу у християнських демократів Меркель.

В такому випадку він міг би повторити успіх британського лейбориста Джеремі Корбіна. Останній якраз через "полівілу" риторику привернув на свій бік не низькооплачуваних робітників й пенсіонерів, а представників "середнього класу" й малого бізнесу, а також широкі кола студентської молоді.

Тож такий крок навряд чи зачепить "Лівих", а цілком дозволить відібрати голоси в ХДС/ХСС та ВДП, які, попри прихильність до ідей соціальної ринкової економіки пропагують "do it yourself policy", зазначаючи, що ключ до вирішення соціальних проблем лежить в площині економічного зростання, а не підтримки незахищених верств населення.

По-друге, проти Шульца грає внутрішньополітична ситуація.

Поступове владнання ситуації з біженцями, економічна стабільність, критика президента Трампа з відомства канцлера та інші фактори банально скорочують кількість напрямків, по яких лідер "есдеків" може критикувати Ангелу Меркель.

Це різко контрастує з ситуацією, що складалася в 1998 році. Тоді, попри сумнівні рейтинги СДПН виграла вибори. Однак, тоді в суспільстві мало хто не відчував кризи. 16-річне канцлерство Коля, попри проривне возз’єднання Німеччини, ознаменувалося суспільним застоєм.

Низка тем потребувала уваги, яку уряд християнських демократів не бажав на них звертати. Зокрема, відверто погана екологічна ситуація як на Сході, так і на Заході країни, проблеми інтеграції іммігрантів та етнічних німців з пострадянського простору до німецького суспільства, відхід від традиційної моделі сім’ї з обома батьками й кількома дітьми, корупція в ХДС та втома від коаліції християнських демократів й лібералів -  ці та інші питання стояли на заваді п’ятого терміну Коля. В результаті, в перше в німецькій історії, правлячі партії цілком втратили власні позиції й мусили поступитися місцями в уряді.

Зараз же "привид" Меркель стоїть за всіма епохальними рішеннями останніх років.

Це стосується подекуди навіть питань, які просували соціал-демократи за каденції Шрьодера. Приміром, саме діючій канцлерці належать "лаври" в рішеннях про запровадження обов’язкової квоти на представництво жінок в різних секторах, про відмову від атомної енергетики та розширення потенціалу альтернативних джерел енергії у ФРН.

Саме Меркель довела свою ефективність, працюючи з такими неоднозначними питаннями як невдача проекту Конституції ЄС, криза єврозони, криза грецького зовнішнього боргу та нещодавні міграційні потрясіння.

Вона з її фразою "ми впораємося з цим" нині уособлює собою в очах суспільства чи не дві протилежні речі – сильну кризову менеджерку й особу, з котрою пов’язана стабільність у суспільстві.

Відповідно, вона надзвичайно складний предмет для критики. Зокрема, враховуючи й те, що понад 52% німців продовжують їй довіряти. Аналогічний рейтинг Мартіна Шульца становить, водночас, лише 23%.

Останні ж кроки "есдеків" з критики Меркель за міграційну кризу й загострення відносин з Туреччиною навряд чи принесуть їм вагомі політичні дивіденди. Передовсім, критикуючи канцлерку за її рішення під час ситуації з біженцями в наприкінці літа-восени 2015 року, Шульц проявляє непослідовність.

Свого часу, головуючи в Європарламенті, він підтримав рішення голови німецького уряду. Тепер же саме з його боку лунає критика із закидами щодо того, що Меркель "не проконсультувалася" з іншими державами-членами ЄС з питань біженців.

Звісно, політика Меркель щодо біженців не позбавлена неоднозначності. Однак, сьогоднішні заяви Шульца з міграційних питань видаються не менш суперечливими.

Одночасно, СДПН навряд чи зможе "витягти" позитив із ескалації "турецького питання". По-перше, через те, що заяви основного спікера з цієї теми – Зігмара Ґабріеля – погоджені з Меркель й у цілому відображають суспільний консенсус.

По-друге, Ґабріель продовжує належати до коаліційного уряду з християнськими демократами, тож він уособлює не спробу "прощання з великою коаліцією", а радше її продовження.

До слова, саме "велика коаліція" з ХДС/ХСС поки, виходячи з результатів соцопитувань, видається єдиним шансом німецьких соціал-демократів на втримання в берлінських владних кабінетах.

На інші опції на кшталт союзів з ВДП, "Лівими" чи "Зеленими" або ж трипартійного альянсу з двома останніми політсилами в СДПН більше не вистачає рейтингу.

Тож можна погодитися з твердженням Frankfurter Allgemeine, про те, що рейтинги Мартіна Шульца зможе підняти доверху хіба що "політичний землетрус".

 

Автор: Віктор Савінок,

аспірант Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Тараса Шевченка

ЧИТАЙ ТАКОЖ
powered by lun.ua
21:13
Порошенко закликає створити міжнародну групу з деокупації Криму
20:27
РФ використовує окупований Крим як форпост для своїх дій у Сирії - Порошенко
20:16
Порошенко: представники агресора не можуть входити у місію ООН на Донбасі
20:05
Мандат миротворців ООН на Донбасі повинен включати українсько-російський кордон - Порошенко
20:00
Гібридними "миротворчими пропозиціями" РФ хоче заморозити конфлікт - Порошенко
19:55
Росія, постійний член Радбезу ООН, найбільша загроза міжнародній безпеці - Порошенко
19:39
Віце-президент США озвучив небезпеки 21 століття: РФ, КНДР та ісламський тероризм
18:57
Порошенко закликав генсека ООН направити місію з технічної оцінки на Донбас
18:44
Порошенко закликав Радбез ООН розгорнути миротворчу місію на Донбасі якнайшвидше
18:32
Фото
Порошенко продемонстрував у Радбезі ООН російські військові квитки


Тарас Качка, для Європейської правди

Зупинитися без членства: чим небезпечна для України ідея про митний союз з ЄС

Наразі ми далекі від вичерпання можливостей Угоди про асоціацію, особливо в нетарифних бар’єрах в торгівлі і в послугах... Митний союз просто не відповідає прагненням України. Зрештою, турецька модель митного союзу – дітище перших років існування ЄС...

Анатолій Марциновський, Європейська правда

Безроумінг до безвізу: міфи та правда про нову обіцянку Порошенка

За процедурами ЄС, Європарламент не може от так взяти й скасувати роумінг чи будь-що інше – це результат тривалої законодавчої роботи, здійсненої спільно з Радою ЄС та Єврокомісією. Історія, що не раз виставляла "обіцяльників" посміховиськом, нічому не навчила.


АВТОРИЗАЦІЯ


УВІЙТИВІДМІНИТИ
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter