Референдум без розлучення: що змінить рішення про автономію північних регіонів Італії

Вікторія Вдовиченко, для Європейської правди _ Вівторок, 24 жовтня 2017, 09:15
Версія для друку Коментарі
фото Bloomberg

22 жовтня в Ломбардії та Венето – двох північних регіонах Італії – пройшли консультативні референдуми про розширення їх автономних прав. Результати голосування більше ніж переконливі. В Ломбардії понад 95% з тих, хто прийшли на дільниці, проголосували "за", у Венето їх частка сягнула 98%.

Російські ЗМІ з радістю повідомили про "нову хвилю" "сепаратизму" в Європі. Та чи є в цьому правда?

Варто розібратися, за що насправді голосували мешканці Мілану, Венеції, Верони чи Бергамо.

Автономія без статусу

В Конституції Італії нині визначені 5 регіонів, що мають особливий статус: так склалося історично, що частина прикордонних регіонів отримали його у повоєнний період. Це – острови Сицилія і Сардинія та три регіони на півночі: Валле д’Аоста, Трентіно-Альто-Адідже, та Фріулі-Венеція-Джулія (попри схожість назви, місто Венеція розташоване не тут, а в сусідньому Венето).

Протягом кількох десятиріч лише ці регіони мали особливі права у стосунках з центром.

Але з 2001 року основний закон Італії дозволив й іншим регіонам просити про більшу самостійність в усіх сферах – від освіти до розподілу податків.

А отже, Ломбардія та Венето не прагнуть, щоби їх назви з’явилися у переліку "конституційних" автономій, а хочуть збільшити повноваження без зміни статусу.

Референдум визначив галузі, де регіон відтепер матиме право на самостійне ухвалення рішення.

Місцева влада отримає більше свободи у рішеннях щодо імміграційної та соціальної політики. Також вони зможуть самостійно розпоряджатися податковими надходженнями. В цілому, регіони отримали право "автономно" приймати рішення у 20 галузях, де раніше необхідно було погодження держави, включаючи питання зайнятості, енергетики, інфраструктури тощо.

Звісно, не в усіх сферах нові права можна отримати автоматично.

Є галузі, що перебувають під безпосереднім державним контролем. Проте, згідно з Конституцією Італії, регіони можуть подати запит на їх більш автономне управління: це правосуддя (цивільне, кримінальне право та адміністративна юстиція у межах системи територіальних судів), охорона навколишнього середовища, екосистеми та культурної спадщини, а також встановлення освітніх стандартів.

Каталонія-2? Звісно ж, ні!

Та повернемося до тверджень про нібито схожість ситуації в Італії та Іспанії, які доводиться чути в ЗМІ. Можна з певністю говорити, це – не так.

Референдуми у Ломбардії та Венето відбувалися згідно з італійським законодавством та були узгоджені з офіційним Римом. І головне:

на відміну від Каталонії, Ломбардія та Венето не ставлять під сумнів єдність країни.

Перш за все, предметом суперечки є гроші.

Провідні політичні сили півночі, в тому числі правопопулістстська Лега Норд, хочуть зберігати більше податкових надходжень. Вони прагнуть домогтися від Риму дозволу вдвічі скоротити так званий "фіскальний залишок" (різницю між обсягом податків, що виплачуються державі і тим обсягом, який повертається в регіон).

Північ Італії втомилася віддавати Італії набагато більше, аніж отримувати. Ломбардія, за підрахунками губернатора Роберто Мароні, щорічно надає центральному уряду на 54 млрд євро більше, аніж отримує; у свою чергу, лідер Венето Лука Дзайя каже про різницю в 15,5 млрд євро.

Референдуми засвідчили, що ці регіони прагнуть більшої економічної незалежності. І вони мають на це повне право – як відомо, Ломбардія та Венето є найбільш розвинутими та економічно "багатими" регіонами, генеруючи 30% ВВП Італії.

Пріоритетом Ломбардії є повернення до більш самостійного управління такими питаннями, як інтернаціоналізація підтримки бізнесу і політикою у галузі наукових досліджень. Для Венето, натомість, пріоритетним завданням є промислова політика, спрямована на виробничі потреби регіону.

Крім того, у референдумі вбачається політична мета.

Після низької явки на місцевих виборах у червні, політики прагнуть якось активізувати виборців напередодні національних виборів в Італії, що заплановані на квітень 2018 року.

Нагадаймо, що червневі вибори відбулися у 110 муніципалітетах і стосувалися також північних регіонів Італії. Переконливу перемогу на них отримав альянс правоцентристських сил – "Форца Італія" на чолі з Берлусконі, антиіммігрантська й ультраправа "Лега Норд" (Маттео Сальвіні) та європесимістська "Фрателлі Італія" (Джорджія Мелоні).

І що далі?

Референдуми у Ломбардії та Венето не мають юридичної сили для центрального уряду, а носять виключно рекомендаційний характер. Між тим, воля виборців була однозначною.

У Венето, нагадаємо, на користь автономії висловилося 98%, а явка становила 57%. В Ломбардії (де частка голосів "за" перевищила 95%) явка виявилася нижчою, близько 40%, оскільки у цьому регіоні не діє мінімальний кворум для того, щоби референдум був визнаний таким, що відбувся.

 

Отже, офіційному Риму доведеться думати над майбутнім цих регіонів.

За досягнення згоди між державою та регіонами, буде готуватися відповідний закон, який повинен бути схвалений абсолютною більшістю обох палат Парламенту Італії.

І в уряді визнають, що цього не уникнути.

"Уряд Італії готовий проводити перемовини, щоб визначити умови та форми подальшої автономії, а також пов’язані із цим фінансові інструменти, як це вже відбувається в регіоні Емілія-Романья", заявив у неділю заступник міністра регіональних справ Джанклаудіо Бресса.

Регіональна влада так само не чекатиме – вже в понеділок у Венето та Ломбардії були зроблені перші кроки для підготовки та схвалення відповідного законопроекту.

Та чи потрібен був референдум?

Власне, переговори Ломбардії та Венето з центром могли б розпочатися... взагалі без проведення затратного референдуму.

Саме так вчинив їх сусід, Емілія-Романья. Цей італійський регіон, не витрачаючи ані копійки на референдум, вже досягнув домовленості з офісом Джентільйоні щодо питань, за якими вимагає більше повноважень (охорона здоров'я, зайнятість та політика захисту навколишнього середовища, здійснення наукових досліджень) і незабаром ініціюватиме зустрічі з відповідними національними інституціями.

Натомість, лідери Ломбардії та Венето виступили проти такого шляху, стверджуючи, що підтримка народу зробить їх сильнішими в переговорах з офіційним Римом.

Між тим, Емілія-Романія вже цього року може отримати ширші повноваження, а от Мілану та Венеції, швидше за все, доведеться дочекатися обрання нового парламенту Італії навесні 2018 року – очікувати схвалення "різдвяних" автономних преференцій не слід.

А ще Ломбардія витратила на проведення референдуму чималі кошти.

Тут дебютувала електронна система голосування, коли громадяни голосували за допомогою портативного носія. Для цього з регіонального бюджету було виділено близько 50 мільйонів євро, з них 14 мільйонів євро стосувалися лише закупівлі електронних носіїв, а інші – пішли на адміністративні та організаційні витрати. У Венето застосували традиційний спосіб із використанням паперового бюлетеня та олівця.

Та для партій, популярних на півночі, референдум вартував зусиль, адже паралельно із прямим результатом, розширенням автономії, він дав можливість "попіаритися" передодні виборів.

Хай там як, процес запущено і може отримати продовження в інших частинах Італії. Та кроки у напрямку автономних преференцій для окремих регіонів підіймають низку питань. Чи доцільно дублювати функції держави на місцевому рівні? Чи потрібна Італії така відносно (не)залежна децентралізація?

Але навіть у фінансово успішних регіонах Італії, які є ключовими донорами уряду, на порядку денному немає ідеї про незалежне Венето чи Ломбардію. Референдуми, які відбулися в неділю, стосуються автономії, а не сепаратизму; фінансів, а не права на самовизначення. І це слід пам’ятати, якщо зустрінете чергові паралелі між кризою в Іспанії та перерозподілом повноважень в Італії.

Детальніше про ситуацію в Каталонії, що прагне відокремитися від Іспанії, читайте в статтях ЄП:

"Нова стратегія для каталонської незалежності: Барселона та Мадрид змінюють тактику" (18.10),
"З референдумом на вихід: як Іспанія зробила крок до відокремлення Каталонії" (02.10),
"Розлучення по-каталонськи: чи зможе Мадрид зупинити референдум та розпад Іспанії" (29.09)

 

Автор: Вікторія Вдовиченко,

кандидат історичних наук, директор Інституту політики та урядування,

асоційований експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма",

для "Європейської правди"

powered by lun.ua






Юрій Панченко, Європейська правда

Вікно можливостей для Києва: чи вдасться заморозити конфлікт із Польщею

Після гучного скандалу з праворадикалами на марші у Варшаві польській владі більше не потрібні нові проблеми на етнічному ґрунті. І це дає Києву шанс на конструктивнішу позицію Польщі в історичному діалозі. Але наскільки тривалим буде це "вікно можливостей"?

Олександр Мішин, Центр дослідження Африки

Так йдуть диктатори: примара військового перевороту в Зімбабве

Політична боротьба у Зімбабве загострилася на тлі погіршення стану здоров’я президента Роберта Мугабе. Ймовірною причиною заколоту стало бажання 93-річного диктатора передати владу в руки своєї дружини Грейс.


АВТОРИЗАЦІЯ


УВІЙТИВІДМІНИТИ
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter