22 листопада Міжнародний трибунал для колишньої Югославії засудив до довічного ув'язнення командувача Війська Республіки Сербської під час боснійської війни, генерала Ратко Младича.

Один з найвідоміших в’язнів Гааги був засуджений за геноцид у Сребрениці, депортацію цивільних осіб, тероризм, захоплення заручників та інші порушення законів і правил ведення війни та злочини проти людяності, здійснені в 1992-1995 роках у Боснії.

Хто такий Ратко Младич

Ратко Младич народився в 1942 році в селі Божановичи на території сучасної Боснії і Герцеговини. Закінчив Військову академію в Белграді.

В серпні 1991 року, після початку збройних зіткнень в Хорватії, очолив штаб Кнінського корпусу Югославської народної армії (Кнін – місто в Хорватії, у 1991 – 1995 рр. – "столиця" самопроголошеної "Республіки Сербська Країна").

Навесні 1992 року Младича "перекинули" на іншій фронт – боснійський. 12 травня 1992 р. на базі підрозділів ЮНА було створено Військо Республіки Сербської (Республіка Сербська – сербський анклав на теренах Боснії і Герцеговини). Начальником Головного штабу ВРС було призначено Ратко Младича. Він обіймав цю посаду до 1996 року.

Міжнародний трибунал для колишньої Югославії відкрив справу проти Младича 25 липня 1995 року, одразу після падіння Сребрениці.

Втім, незважаючи на наявність ордеру на його арешт, після закінчення бойових дій у Боснії (підписання Дейтонських мирних угод) Ратко Младич спокійно жив у Белграді на генеральську пенсію.

Тільки 28 червня 2001 року – в день, коли в Гаазький трибунал відправився Слободан Милошевич – генерал покинув свій белградський дім і почав переховуватися від правосуддя.

Арешт як чинник сербської євроінтеграції

В травні 2011 року Ратко Младича було затримано в невеличкому селі Лазарево у 80 кілометрах від сербської столиці. Він жив у будинку родича, під ім’ям Мілорада Комадича.

Опору при затримані генерал не чинив. Майже відразу після затримання Сербія екстрадувала Младича до Гааги.

Шість років тому арешт колишнього командувача Війська Республіки Сербської викликав хвилю масових протестів в Сербії та Боснії і Герцеговині. Тисячі сербів виходили на маніфестації під лозунгами "Співпраця з Гаазьким трибуналом – це зрада", "Арешт сербського героя – це ганьба".

Тодішній сербський президент Борис Тадич між тим заявив, що арешт Младича завершує цілу главу в історії Сербії та наближає країну і весь балканський регіон до примирення і співпраці. Європейські лідери привітали рішення Белграда і наголосили, що затримання й екстрадиція Ратко Младича є ще одним кроком до сербської інтеграції в Європу.

Вирок через десятиліття

Через 22 роки після відкриття справи та після шести років судового процесу Міжнародний трибунал в Гаазі визнав екс-начальника Головного штабу Війська Республіки Сербської Ратко Младича винним за 10 із 11 пунктів обвинувального висновку.

Це, зокрема:

• геноцид в Сребрениці – масове вбивство більш ніж 7000 мусульман-боснійців, чоловіків та хлопчиків, після захоплення сербським військом "зони безпеки ООН" в 1995 р.;
• терор проти населення Сараєва шляхом артилерійських і снайперських обстрілів під час облоги міста з квітня 1992 до лютого 1996 р. (тоді загинуло більше ніж 10 000 мешканців боснійської столиці);
• захоплення співробітників місії ООН в заручники з метою припинення бомбардувань сербських позицій авіацією НАТО (в період з 26 травня по 19 червня 1995 року сили боснійських сербів утримували понад 200 спостерігачів і миротворців в Сараєві, Баня-Луці, Палє та Горажде).

За одним пунктом Младича виправдали – за звинуваченням у геноциді під час війни в ще шести муніципалітетах Боснії і Герцеговині –  це Ключ, Котор Варош, Санскі Мост, Приєдор, Власеница та Фоча. Суд підтвердив факт вчинення сербами в цих регіонах злочинів на етнічному ґрунті щодо мусульман і хорватів, але не кваліфікував їх як геноцид.

Вердикт МТКЮ від 22 листопада 2017 року є вироком першої інстанції, який можна оскаржити. Захисники Ратко Младича вже повідомили, що подаватимуть апеляцію.

Вирок з різних точок зору

Верховний комісар ООН з прав людини Зейд Раад аль Хусейн привітав вирок Ратко Младичу.

"Младич - уособлення зла, а суд над ним - уособлення того, заради чого існує міжнародне правосуддя. Сьогоднішній вирок - це попередження тим, хто робить подібні злочини, що вони не сховаються від правосуддя, і неважливо, наскільки вони могутні або скільки часу на це буде потрібно", - йдеться в заяві верховного комісара ООН, яку цитують світові медіа.

Президент Сербії Александар Вучич закликав співвітчизників дивитися в майбутнє, а не "ковтати сльози минулого". "Ми повинні почати дивитися в майбутнє, думати про наших дітей, про мир та стабільності в регіоні", – сказав він.

Син Ратко Младича, Дарко передав журналістам у Гаазі слова свого батька після оголошення вироку: "Він сказав, що все це є брехнею, і все це є комісією НАТО, яка намагається криміналізувати сербський народ, котрий захищався від агресії".

Головний прокурор Гаазького суду Серж Браммерц, в свою чергу, наголосив, що вердикт стосовно Младича не було вироком для всього сербського народу. "Вина Младича - це його і тільки його", - заявив він журналістам.

"На наше глибоке переконання, Гаазький суд не виконав свою місію", – наголосив Милорад Додик, президент Республіки Сербської на прес-конференції в Баня-Луці. "Цей вердикт є ляпасом для сербського народу", - наголосив він, додавши, що, як виявилося, серби не можуть розраховувати на міжнародну об'єктивність.

Генерал Ратко Младич залишається героєм сербського народу, і міф про нього як про героя буде лише зміцнюватися, зазначив Додик. Окрім того, він закликав до продовження боротьби за державність РС.

Сербський представник в Президії Боснії і Герцеговини Младен Іванич, коментуючи сьогоднішнє рішення МТКЮ, вказав на упереджене ставлення трибуналу до сербів та політизованість суду.

"Гаазький трибунал викликав не довіру, а недовіру, і замість примирення це призведе до нових політичних конфліктів", – сказав Іванич. Він також заявив, що боснійські серби не повинні відмовлятися від підтримки генерала Младича і що йому слід надавати максимальну допомогу в процесі оскарження.

Вердикти для колишніх військових

Дехто з соратників Ратко Младича отримали свої вердикти від Гаазького трибуналу раніше за генерала.

Першим засудженим МТКЮ за геноцид в Сребрениці в серпні 2001 року став Радислав Крстич, колишній заступник Ратко Младича та командувач сумнозвісного Дрінського корпусу ВРС. Під час розгляду справи Крстич дав показання проти Младича, заявив, що саме начштабу Війська Республіки Сербської віддавав накази щодо вбивства мусульман.

МТКЮ засудив Крстича до 46 років ув’язнення, пізніше термін було скорочено до 35, потім до 25 років. Зараз він відбуває покарання в Польщі. До польської в’язниці Крстича було переведено після того, як у Британії на нього здійснили напад та поранили в’язні-мусульмани.

В 2007 році було заарештовано, а потім екстрадовано до Гааги Здравко Толіміра, ще одного заступника Младича. В грудні 2012 р., за геноцид мусульман в Сребрениці, МТКЮ засудив його до довічного ув’язнення. В лютому 2016 року Толімір помер у Гаазькій в’язниці.

За злочини, скоєні під час облоги Сараєва, Апеляційна палата Гаазького трибуналу в листопаді 2006 р. схвалила вирок, що передбачав довічне ув’язнення, екс-командуючому Сараєвсько-Романійського корпусу Війська Республіки Сербської Станіславу Галичу. Його було затримано та доправлено до Гааги ще в грудні 1999 року.

У грудні 2004 року добровільно здався сербській владі і був екстрадований інший екс-командувач корпусу, Драгомир Мілошевич. За підсумками розгляду його справи та апеляційної скарги, в листопаді 2009 р. МТКЮ призначив Милошевичу покарання у вигляді 29 років позбавлення волі.

Гаазький трибунал виніс звинувачувальні вердикти у справах ще декількох офіцерів Війська Республіки Сербської. Вони отримали різні терміни ув’язнення, від п'яти років до довічного.

Висувалися звинувачення за злочини в Боснії не тільки проти військових боснійських сербів, але і проти військового керівництва Сербії (Югославії).

Начальник Генерального штабу Збройних сил Югославії Момчило Перишич здався Гаазькому трибуналу в травні 2005 року. У вересні 2011 р. його було засуджено до 27 років ув’язнення за надання підтримки збройним силам Сербської Країни в Хорватії та Республіки Сербської в Боснії і Герцеговині і причетність до злочинів, що були скоєні під час обстрілу Загреба, облоги Сараєва, захоплення Сребрениці. Але в лютому 2013 р. Апеляційна палата МТКЮ виправдала Перишича і звільнила його з-під варти.

"Цілитель Дабич" та його друзі

"Пройшли" Гаазький трибунал і політичні лідери боснійських сербів.

Першого президента Республіки Сербської Радована Караджича, після довгих міжнародних пошуків, затримали влітку 2008 року. На момент арешту він мешкав в Белграді, де, перевтілившись в "цілителя Драгана Дабича", заробляв на життя порадами з альтернативної медицини та здорового способу життя.

24 березня 2016 року Міжнародний трибунал засудив екс-президента РС до 40 років ув’язнення.

Президент Республіки Сербської з 1996 по 1998 рік Біляна Плавшич була засуджена МТКЮ на 11 років, звільнена достроково в 2009 році.

Колишній голова парламенту Республіки Сербської Момчило Країшник отримав за вироком трибуналу 20 років, звільнений достроково в 2013 році.

Лідер Сербської радикальної партії Воїслав Шешель, що брав активну участь у подіях в Боснії під час війни, у 2014 році вийшов на волю тимчасово, через важку хворобу. 31 березня 2016 року МТКЮ повністю його виправдав. Зараз лідер сербських радикалів є депутатом парламенту Сербії і лідером проросійської опозиції.

Свідки Москви

Сербські в’язні Гааги завжди користувалися підтримкою Росії, і Ратко Младич не є виключенням.

У 2007 році Міжнародний трибунал для колишньої Югославії визначив масове вбивство боснійців-мусульман сербами у анклаві Сребрениця як геноцид. Але Рада Безпеки Організації Об’єднаних Націй не змогла схвалити відповідну резолюцію – в липні 2015 року на документ наклав вето представник РФ в ООН Віталій Чуркин.

Це рішення стало вагомою частиною захисту генерала Младича та моральної підтримки генерала та його прихильників.

Адвокати екс-начштабу ВРС намагалися нівелювати за допомогою росіян і інший пункт звинувачення – терор сербських сил по відношенню до жителів Сараєва. Свідком захисту Младича (як і у справі Караджича) на суді в Гаазі виступав полковник російської армії Андрей Демуренко, який під час війни обіймав посаду начальника штабу миротворчих сил ООН UNPROFOR в секторі "Сараєво".

Демуренко, зокрема, запевняв, що сербські військові підрозділи через технічні причини не могли здійснити відомий всьому світу обстріл ринку "Маркале" в серпні 1995 року, коли загинуло 43 і було поранено 75 мешканців боснійської столиці. Звинувачення надавало суду дані, які спростовували слова російського полковника, але захист продовжував стояти на своєму.

Загалом адвокати залучили до справи близько 200 свідків і експертів, прокурори – понад 170. Кажуть, що процес над колишнім командувачем армії боснійських сербів став найбільш складним за всю історію Гаазького трибуналу.

Паралельно із захистом свого підопічного в залі суду захисники Младича вимагали від МТКЮ тимчасового звільнення генерала "за станом здоров’я" та просили дозволу на його лікування в Росії. Але трибунал відмовив.

Під час винесення вироку Младичу стало погано – у нього підвищився тиск. Повернувшись до залу після перерви, генерал почав гучно обурюватися тим, що відбувається, і суддя видалив його за непристойну поведінку.

За подальшим перебігом засідання Ратко Младич спостерігав зі зручного крісла в іншій кімнаті.

Іноді вони повертаються

Справа Ратко Младича була останньою для Гаазького трибуналу. Після визначення покарання колишньому командиру ВРС у компетенції суду залишається лише розгляд апеляцій.

На цьому етапі МТКЮ замінить квазі-судовий орган ООН – "Міжнародний залишковий механізм для кримінальних трибуналів". Вже з кінця грудня цього року "Міжнародний трибунал для судового переслідування осіб, відповідальних за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, здійснені на території колишньої Югославії з 1991 року", створений Радою Безпеки ООН 25 травня 1993 р., стане історією… на відміну від своїх в’язнів.

Деякі з діячів, хто пройшов свого часу через судовий процес в Гаазі, з новими силами повернулися до активного громадсько-політичного життя.

Поки Караджич, Младич та їхні підлеглі з Війська Республіки Сербської сидять у в’язниці, їхні політичні соратники знову впливають на політику Сербії та Боснії.

Колишній президент Республіки Сербської Біляна Плавшич не живе затворником у своїй квартирі в Белграді, а охоче дає розлогі інтерв’ю журналістам.

Екс-спікер парламенту РС Момчило Країшник створив асоціацію "Творці Республіки Сербської", активно бореться за права сербів в Боснії і Герцеговині і готується до виборчої кампанії у БіГ наступного року.

Лідер Сербської радикальної партії Воїслав Шешель на виборах минулого року привів свою політичну силу до парламенту Сербії і сам став депутатом. Тепер колишній ідейний натхненник "сербської Боснії" є лідером проросійської опозиції Сербії і найактивнішім критиком ЄС та України на Балканах.

Метою Міжнародного трибуналу для колишньої Югославії було забезпечення справедливості для тисяч жертв та їхніх родин, попередження воєнних злочинів та злочинів проти людяності в майбутньому та сприяння досягненню міцного миру в колишній Югославії.

Але на сьогодні багато хто на Балканах схиляється до думки, що суд у Гаазі так і не зміг утвердити справедливість та стати для регіону фактором примирення.

Автор: Наталя Іщенко,

журналіст