Ввечері 15 січня зал Палати громад Британського парламенту був переповнений. Парламент голосував за урядовий варіант остаточної Угоди щодо виходу Великої Британії з ЄС.

На позачергових загальних виборах у 2017 році було обрано 650 членів Палати. 634 з них були присутні в залі.

Частина депутатів була змушена стояти, бо зала для дебатів передбачає меншу кількість місць - лише 427, ніж депутатів, кількість яких за сто років значно зросла.

За годину до голосування

На голосування прийшла навіть депутат від лейбористів Т'юліп Сіддік, яка цього дня повинна була народжувати другу дитину через кесаревів розтин. Її фото в інвалідному візку жваво обговорювали британці.

У своєму інтерв'ю вона пояснила, що "якщо мій син з'явиться на світ на один день пізніше, ніж радять лікарі, але це буде світ з кращими шансами на міцніші відносини між Європою та Британією, за це варто боротися".

Дебати були дуже емоційними, але майже не принесли нічого нового. Тим, хто не звик до британської парламентської культури, могло здатися, що в залі панує повний безлад, і лише театральні заклики спікера до порядку, майже в шекспірівській манері, змушували депутатів знизити градус емоцій.

Більшість голосувань у Палаті громад взагалі відбувається голосом, депутати кричать відповідно "за" чи "проти", і тільки у разі невизначеності виходять із зали, щоби стати в чергу за відповідну позицію і бути порахованим. Це ж відбувається і тоді, коли необхідні точні цифри - як при голосуванні за Brexit.

Першим виступали лейбористи. Лідер партії Джеремі Корбін у своїй емоційній промові поставив ЄС умову, що якщо угода буде провалена, то ЄС буде зобов’язаний відкрити переговори щодо угоди знову. А також закликав до загальних парламентських виборів у разі негативного голосування.

Відповіддю прем'єр-міністра Терези Мей було, що цей парламент повинен виконати обіцянки попередніх виборів (тобто Brexit), а не закликати до нових. Вона знову повернулась до аргументів, що це найкраща компромісна угода, яка буде слугувати британцям, і це попередить хаос у разі відсутності будь-якої угоди.

Найбільше дебатів в останню годину викликало питання ірландського кордону.

Основною проблемою залишається визначення термінів, протягом яких тимчасова угода може діяти, але при цьому не підірвати Белфастську мирну угоду 1998 року і не створити жорсткий кордон між Ірландією та Північною Ірландією.

Дикий Brexit: чому Британія може обрати найгірший шлях виходу з ЄС

Угода про backstop (дослівно "заслін", "прикриття позицій"), як написав Telegraph наступного ранку після голосування, "стала сварливим словом серед прихильників Brexit, яке приковує Велику Британію кайданками до митного союзу ЄС та забирає у Британії шанси підписати угоди про вільну торгівлю в найближчому майбутньому".

Чотири поправки до угоди були обрані спікером для голосування. Зрештою, три правки були відкликані, а правка консервативного депутата Берона щодо ірландського кордону була проголосована.

Ця правка пропонувала дати Британії право в будь-який момент перервати особливий статус північноірландського кордону. 600 депутатів проголосували проти, і лише 24 - за.

Час для голосування

Фактично у вівторок депутати голосували за два документи. Перший юридично зобов’язуючий - Угода про вихід, де прописується велика кількість деталей, наприклад, про ірландський кордон чи права громадян ЄС у Британії. Другий документ - політична декларація, в якій заявлені наміри щодо майбутнього співіснування.

Цікаво, що, як відзначають британські експерти, увага до другого документа була вищою, ніж до першого. Цей документ на сім сторінок, узгоджений ще в грудні, включає основні позиції з наступних питань:

- основи для співпраці (зокрема, спільні цінності, захист персональних даних та участь Британії у спільних програмах з ЄС);

- економічне партнерство (товари, тарифи, послуги та інвестиції, "ірландська угода", фінансові послуги, інтернет, транспорт, захист інтелектуальної власності, рибальство, енергетика, глобальне партнерство тощо);

- партнерство в безпековій сфері (правоохоронне та судове співробітництво у кримінальних справах, зовнішня політика, безпека та оборона, тематична співпраця, зокрема, щодо кіберзлочинів, тероризму, нелегальної міграції);

- інституціональні домовленості.

Сама ж угода передбачає процедури, яким чином Британія буде виходити з ЄС, описує перехідний період, під час якого Велика Британія продовжить застосовувати усі європейські правила.

За добу до голосування 12 важковиків Brexit від Консервативної партії, зокрема колишній міністр закордонних справ Борис Джонсон, написали листа своїм однопартійцям, в якому колишні міністри запропонували не тільки голосувати проти угоди, а й вимагати, щоби прем`єр-міністр виступила з останнім ультиматумом ЄС. Вони закінчили свій лист такими словами: "Колеги, будьте впевнені, що це правильно - проголосувати 15 січня проти цієї поганої угоди, і зробивши так, ми відкриємо краще майбутнє для нашої партії, нашої країни та її людей. Це не призведе до Brexit без угоди або до позачергових загальних виборів. Навпаки, зголошуючись на цю каральну та односторонню угоду, ми зробимо найбільшу шкоду для Консервативної партії на наступних виборах".

Відверто кажучи, з цього листа так і не стало зрозумілим, що саме більше турбувало підписантів - майбутнє Консервативної партії при владі чи майбутнє держави.

За день до голосування передбачалося, що близько 100 депутатів-консерваторів проголосують проти угоди.

Але такого розгрому не прогнозували навіть британські експерти.

202 члени парламенту проголосували за угоду і 432 - проти.

Із цих 202 - 196 є представниками Консервативної партії. Ще троє - лейбористи. Водночас 118 консерваторів та 248 лейбористів проголосували проти. 11 ліберальних демократів та 10 представників ірландської Демократичної юніоністської партії також голосували проти.

У своїй промові після голосування Тереза Мей зазначила, що парламент чітко сказав, що він проти угоди, але так і не зазначив, як він собі уявляє подальший розвиток подій.

Тереза Мей підкреслила, що готова до голосування щодо довіри уряду вже наступного дня. На що лідер лейбористів Джеремі Корбін моментально погодився і закликав до голосування у середу.

Питання в тому, що Тереза Мей може вистояти це голосування, оскільки мало хто готовий до ймовірного уряду лейбористів на чолі з Корбіном за два місяці до потенційного Brexit.

Три шляхи до Brexit

Голова Європейської ради Дональд Туск моментально після голосування написав у своєму Twitter: "Якщо угода є неможливою, і ніхто не хоче варіанта без угоди, хто нарешті матиме сміливість сказати, що насправді є єдиним позитивним рішенням?", маючи на увазі відмову від Brexit.

Президент Європейської комісії Жан-Клод Юнкер у своїй офіційній заяві також наголосив, що Європа чекає на прояснення подальших намірів Лондона та що ЄС продовжить процедуру ратифікації угоди, незважаючи на голосування.

За три дні до голосування 129 депутатів Європейського парламенту з усіх куточків ЄС написали відкритого емоційного листа до британців, в якому запропонували переглянути саму ідею виходу з блоку. Представники консерваторів, лібералів, зелених та соціалістів з усіх країн-членів, окрім Кіпру, підписалися під словами, що "будь-яке британське рішення залишитися в ЄС буде вітатися і що ми спільно будемо працювати над тим, щоб реформувати та покращити ЄС, щоб він працював краще в інтересах наших громадян".

Як справедливо зазначили коментатори вранішніх британських новин, зрозуміло, проти чого виступають депутати, але так і залишилось незрозумілим, які ж варіанти подальших дій вони пропонують.

Перший варіант - вихід без Угоди. 30 березня починає діяти перехідний період, який триватиме 21 місяць. Якщо угоду буде відхилено, то цей перехідний період не застосовуватиметься, і всі європейські правила автоматично перестануть діяти.

Другий - теоретично уряд Британії може спробувати провести ще одне голосування до кінця березня 2019 року. Навіть більше, знову ж теоретично, Лондон може попросити про додатковий час на узгодження, і про це вже говорили європейські дипломати, але кінцевою датою має бути 1 липня.

Ця дата важлива, бо саме цього дня повинен розпочати свою роботу новий Європейський парламент, вибори до якого відбудуться наприкінці травня. Зараз Британія має 73 місця в Європейському парламенті з 751. 10% - це значна цифра, яка може серйозно вплинути на склад та політику парламенту.

Третій варіант - спробувати розпочати переговори з ЄС знову.

В середині грудня прем'єр-міністр в останню хвилину скасувала голосування щодо угоди в парламенті і перенесла голосування на січень, сподіваючись досягти кращих умов.

Одним з таких варіантів може бути "норвезький" підхід до переговорів, тобто участь в єдиному ринку без членства в митному союзі, але це потребує митних перевірок на ірландському кордоні. Не кажучи вже про те, що норвезький варіант асоціації розглядався ще в перший рік переговорів і тоді не знайшов підтримки. Один з елементів - свобода пересування (Норвегія діє в рамках Шенгенської зони), що є вкрай токсичним для британців.

Звичайно, існує ще один варіант - проведення нового референдуму. За нього наразі виступають приблизно 70% лейбористів, а також уряд Шотландії.

Але нещодавно виникло і додаткове питання: чи новий референдум треба проводити з тим же формулюванням, що у 2016 році - виходити з ЄС чи ні? Або ж питання має бути таким: чи підтримуєте ви компромісну угоду британського уряду або вихід без угоди?

Великі компанії вже декілька місяців готуються до варіанта виходу без угоди. Хтось зменшує свої головні офіси в Лондоні і відкриває великі операційні представництва в європейських столицях. Хтось, як ірландський лоукостер Ryanair, отримує британську операційну ліцензію, щоб мати можливість продовжити обслуговувати внутрішні британські маршрути.

Економічний бік питання взагалі сповнений маніпуляцій як в медіа, так і в політичному дискурсі. Прихильники варіанта без угоди наполягають, що за таких умов Британія не платитиме 39 млрд фунтів стерлінгів компенсації ЄС та зможе укладати торговельні угоди з третіми країнами ледь не наступного дня.

Але при цьому не дають жодних прогнозів, а скільки Британія та її бізнес втратять у разі відсутності угоди - через нові мита, зриви контрактів, проблеми з експортом та імпортом, невизначеність ринків, падіння курсу фунта та інше.

Прихильники жорсткого Brexit заявляють, що все це лише страшилки уряду, і намагаються применшити будь-які ризики, називаючи їх політичними аргументами, а не реальною загрозою. Але дії, які вже проводять шпиталі, мережі супермаркетів, аптеки та служби надзвичайних ситуацій, говорять про інше.

* * * * *

Після голосування найбільш популярним іменем у Twitter виявилось не "Тереза Мей", а "Девід Кемерон" - прем'єр-міністр від консерваторів, який довів справу до референдуму 2016 року, програв його і наступного дня подав у відставку. Як зрозуміло, твіти не були прихильними. Хтось цікавився, а де ж його реакція, хтось звинувачував у зраді нації, хтось писав, що у 2016 році він поставив партійні інтереси вище інтересів держави.

Два наступних місяці для більшості британських політиків також будуть вибором між партією, державою та майбутнім.

Автор: Ганна Шелест,

кандидат політичних наук, головний редактор UA: Ukraine Analytica,

член правління Ради зовнішньої політики "Українська призма"