Криза європейської Румунії: які проблеми вийшли назовні з відставкою уряду

Четвер, 7 жовтня 2021, 13:40 — , для Європейської правди
Фото AFP/East News
"Антиковідні" протести румунських ультраправих. Бухарест, 2 жовтня 2021 року

Очікуване сталося. Парламент Румунії висловив вотум недовіри уряду на чолі з націонал-лібералом Флоріном Кицу.

Тим самим країна опинилася перед вибором – або переговори та новий правоцентристський уряд, або дострокові вибори.

І все це на тлі чергової хвилі поширення COVID-19, яка накриває Румунію. Країна пасе задніх у справі вакцинації, поступаючись у цьому питанні лише сусідній Болгарії. Щеплення отримали трохи більше ніж третина жителів країни та лише близько 40% медиків.

Неефективність у боротьбі з пандемією була одним із основних звинувачень на адресу уряду.

Проте причиною падіння правоцентристського кабінету стала не тільки і не стільки безпорадність у боротьбі з інфекцією, скільки конфлікт амбіцій і інтересів.

У тугий вузол протиріч ув’язалися суперництво всередині Націонал-ліберальної партії, чвари між основними партнерами – націонал-лібералами (PNL) та блоком партій Союз порятунку Румунії та Партією свободи, єдності та солідарності (USR-PLUS), зростання рейтингів опозиційної партії соціал-демократів і економічне погіршення, викликане пандемією.

Парад ліберальних амбіцій

На парламентських виборах у грудні минулого року при владі опинилася правоцентристська коаліція PNL, USR-PLUS та Демократичного союзу угорців Румунії.  

Соціал-демократична партія (PSD) набрала найбільше голосів, проте перейшла до опозиції. Так само не увійшов до коаліції правий Альянс за об’єднання Румунів (AUR), який зіграє не останню роль у нинішній кризі.

Гра на поглиблення кризи: куди заведе Румунію конфлікт усередині коаліції

Невтішні результати спонукали лідера PNL прем’єр-міністра Людовіка Орбана подати у відставку, і новим прем’єром став колишній банкір Флорін Кицу.

Втім, майже від самого початку всередині самої коаліції почалися тертя. У квітні Кицу звільнив з посади міністра охорони здоров’я Влада Войкулеску, який представляв USR-PLUS.

Далі відносини лише загострювалися. Останньою краплею стало звільнення прем’єр-міністром міністра юстиції Стеліана Йона, якого Кицу звинуватив у блокуванні масштабного плану з фінансування місцевої інфраструктури.

В USR-PLUS вважали, що цей план служить безпосереднім інтересам прем'єр-міністра, який у такий спосіб прагне задовольнити попити мерій, які контролюються націонал-лібералами.

Річ у тім, що PNL знаходилася на шляху до партійного конгресу, на якому мало бути обране партійне керівництво. Не було секретом, що Кицу збирається вибороти місце керівника партії у Людовіка Орбана і підтримка мерій мала б йому в цьому допомогти.

У відповідь на відставку міністра юстиції USR-PLUS відкликала своїх міністрів з уряду. Більш того, вона пішла на союз із правою партією AUR і подала на розгляд парламенту резолюцію про вотум недовіри. Ще одну резолюцію підготували опозиційні соціал-демократи.

Румунський прем'єр на тиск не піддався.

Натомість Кицу звільнив всіх державних секретарів, префектів та субпрефектів від USR-PLUS.

Ситуацією спробував скористатися його опонент Людовік Орбан, який заявив, що був би не проти повернення на посаду прем’єр-міністра.

Весь цей процес завершився цілком логічно – Кицу переміг на виборах лідера націонал-лібералів, а вже за кілька днів втратив посаду прем’єра. За вотум недовіри проголосував 281 депутат, хоча потрібно було лише 234 голоси.

Націонал-ліберали бойкотували голосування, а Демократичний союз угорців утримався. 

                       

Криза європейського консенсусу

Ані сам Кицу, ані президент Румунії Клаус Йоганніс не приховували емоцій. Головним винуватцем, зрозуміло, були оголошені колишні партнери по коаліції.

Йоганніс недвозначно натякнув на "цинічних політиків, деякі з яких маскуються під реформаторів".

В USR відповіли, що неприємно здивовані тим фактом, що президент Йоганніс виправдав "поспішні, хаотичні та непродумані" дії Флоріна Кицу, які спонукали їх вийти з коаліції.

На тлі взаємних звинувачень мають розпочатися консультації щодо формування нового уряду.

Якщо протягом 60 днів уряд двічі не отримає підтримку, президент буде змушений розпустити парламент і призначити дострокові вибори.

Результат цих виборів може стати не лише провальним для правоцентристських партій, але й породити нові проблеми для Румунії.

За рахунок критики уряду суттєво наростили рейтинг соціал-демократи, які частково зуміли позбутися корупційного шлейфа.

На лівому фланзі в них практично немає конкурентів. Колишній лідер PSD Лівіу Драгня, який був засуджений до ув’язнення за звинуваченням у корупції, влітку вийшов на свободу і заявив про підтримку партії Альянс за Батьківщину націоналістичного спрямування.

Схоже також, що Румунію не оминув і загальноєвропейський тренд поправішання.

Соціологічні опитування показують зростання популярності правої партії AUR, яка відома своєю антивакцинаторською позицією та єврскептицизмом. Передвиборча програма  партії базувалася на чотирьох стовпах  - "традиційна сім'я", "християнська віра", "нація" та "свобода".

Партія виступає за об'єднання Румунії та Молдови ("Велика Румунія"), проти перетворення Європи на "федеральну наддержаву з єдиним урядом", протистоїть політкоректності, атеїзму, мультикультуралізму та "гендерній ідеології".  

Треба зазначити, що донедавна Румунія залишалася своєрідним острівцем, де панував суспільний консенсус щодо європейської інтеграції. Пандемія і викликана нею економічна криза підірвали цей консенсус.

І це далеко не єдиний новий ризик.

Зміцнення позицій AUR сприятиме посиленню ідеї "Великої Румунії" із ймовірними претензіями на українські території.

Свого часу заяви румунських правих із претензіями на південні райони Одеської області та Чернівецьку область успішно використовувала російська пропаганда, і не виключено, що вона скористається цією нагодою і зараз, аби вбити клин між Україною та Румунією.

Натомість правоцентристські партії, які входять до коаліції, суттєво втратили. Після поразки на виборах лідера партії колишній очільник лібералів Людовік Орбан наразі нищівно критикує президента, і не виключено, що піде шляхом створення власної партії.

Тим часом відбувся процес злиття Союзу порятунку Румунії та Партії свободи, єдності та солідарності в єдину партію, яка отримала назву "За порятунок Румунії". Лідером партії став лідер PLUS Дачіан Чолош, який виграв у Дана Барни, колишнього лідера USR.

Це дає певну надію на пошук компромісу і збереження правоцентристської коаліції. Щоправда, існує питання – що "рятівники" вимагатимуть натомість?

Подейкують, що USR була б не проти отримати портфель міністра закордонних справ, який досі був у "незалежного" Богдана Ауреску. Чи піде на це Клаус Йоганніс, який прагне контролювати МЗС?

Втім, обговорюється можливість формування націонал-лібералами міноритарного уряду за повної чи часткової підтримки соціал-демократів. Але подібний варіант робить уряд заручником позиції PSD, які у будь-який зручний для себе час можуть відмовитися від підтримки.

* * * * *

Отже, Румунія вступає в період турбулентності.

І це в ситуації, коли попереду зима, ціни на енергоресурси лихоманить, зростає кількість хворих на COVID-19.

Чи зможуть румунські політики приборкати власні амбіції, стане відомо доволі швидко.

Автор: Артем Филипенко,

завідувач сектора досліджень Південного регіону Національного інституту стратегічних досліджень           

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Реклама: