1 липня 2024 року Угорщина отримає додаткову вагу та важелі впливу в ЄС: вона стане головуючою державою Євросоюзу.  

Це важливо також для України, адже ні для кого не є секретом ставлення угорського прем'єра Віктора Орбана до нашої держави. А головування в ЄС має особливі повноваження. У тому числі коли йдеться про розширення Євросоюзу, тобто рух України до вступу.

Але попри це, зараз "угорська загроза" стала менш актуальною. Орбан, схоже, тимчасово відмовився від вето щодо вступу України в ЄС. Щоби пояснити, чому це відбулося, хто змусив Угорщину піти на цей крок та чому не варто мати занадто райдужних очікувань, ми поговорили з Дмитром Тужанським, директором Інституту центральноєвропейської стратегії, та пропонуємо для вас детальні, але зрозумілі пояснення – у відеоформаті та у тексті. Обирайте варіант, який вам більше до вподоби.   

Як Орбану довелося змінювати свої плани щодо України

Угорщина готується і до свого головування, і до того, як його використати стосовно України. Утім, зараз вона змушена змінювати плани.

Початковий план Віктора Орбана, складений ще минулого року, полягав у тому, щоби блокувати все для України. Ми бачили спробу втілити його восени та у грудні, коли Орбан щиро хотів заблокувати відкриття переговорів з Україною, заблокувати 50 мільярдів євро допомоги Україні тощо.

Ці зусилля були частиною його плану на рік, який включав також виборчу кампанію до Європарламенту та об'єднання усіх європейських правих – в ідеалі під проводом самого Орбана. Усе це мало підготувати Європу в тому вигляді, в якому Орбан її бачив, до повернення Трампа до влади в США.

Зараз Віктор Орбан змушений переглядати свої підходи, бо те, на що він розраховував, не склалося.

• Він так і не зміг заблокувати Україну.
• Він не зміг зробити Україну "темою номер один" для європейських виборів.
• Йому не вдається об’єднати європейських правих.

Йому це не дали зробити.

Орбан сильний своєю гнучкістю, і тому зараз, коли він стикнувся з неуспіхом – переглядає плани. Однак його ставлення до України не змінилося, і він готовий, щойно з’явиться можливість, знову посувати червоні лінії в антиукраїнський бік.

Питання в тому, наскільки ми з союзниками утримаємо ці червоні лінії. Бо якщо їх чітко окреслити, Орбан поступається – що ми всі побачили на саміті у грудні. Коли Орбан був змушений "виходити за кавою" для того, щоб Україна отримала рішення про початок вступних переговорів з ЄС.

Євросоюз тоді допоміг угорському лідеру "зберегти обличчя". Зокрема, партнери не змусили його одразу голосувати також за 50-мільярдну допомогу і дали відстрочку на півтора місяця, щоб у Орбана лишилася можливість для якогось пояснення для електорату.

Але Орбан тоді чудово розумів, що програв.

Через це після саміту, коли всі лідери пішли на різдвяні канікули, Орбан з командою мусили давати величезну кількість інтерв'ю та переконувати угорців, що, мовляв, він все одно відстояв угорські інтереси, що його ніхто не принизив, ну і так далі.

Угорське керівництво вдається до таких кампаній лише після своїх відвертих провалів.

Чому Орбан не заблокує початок переговорів про вступ України в ЄС

Угорщина зберігає вето в ЄС і формально ще може все зупинити.

Але для Орбана блокування – не самоціль. Це його інструмент для торгів з Європою, і не тільки за гроші. Там також є складові політичного шантажу, як-от бажання "насолити" президентці Єврокомісії Урсулі фон дер Ляєн, з якою в нього протистояння.

Крім того, з доброї волі Орбан підтримувати Україну не буде.

Однак про "блокування України за будь-яку ціну" також не йдеться. Лише доти, доки шкода для Орбана не починає переважати. І саме це сталося.

Фактор, який змусив його зупинитися – це дуже тверда проукраїнська позиція Парижа і Берліна, а також те, що підтримка України стала основою європейської політики. На цьому зав’язано дуже багато – принципи, амбіції, кар'єри і гроші. Стало зрозуміло, що питанням України ніхто не поступиться.

А Орбану не потрібен відкритий конфлікт з Парижем і Берліном з принципових для них питань.

Навіть на заяви Макрона про війська в Україні Орбан відповів мовчанкою.

Хоча це принципово суперечить його публічній позиції!

Орбан саме на цьому виграв вибори 2022 року – він тоді розкрутив вирвану з контексту фразу угорського лідера опозиції Петера Маркі-Зая про дії у разі, якщо НАТО спрямує війська в Україну. Тоді влада в Угорщині створила справжню істерію з цього приводу. І зараз логічно було би почути заперечення від Будапешта.

Натомість Орбан взагалі проігнорував ці слова Макрона.

Бо у нього з президентом Франції, попри ідеологічні розбіжності, – прекрасні відносини. У них є спільна прихильність до ідеї європейської стратегічної автономії та схильність до антиамериканізму. Орбан не хоче розбивати ці відносини Україною.

З Німеччиною працюють інші фактори: тут важливі не особисті відносини з Олафом Шольцом, а вага німецького бізнесу для Угорщини. І він боїться обмеження інвестицій.

Як Мелоні "перевиховує" Орбана

Ще один потужний фактор впливу на угорського лідера – це його бажання уникнути ізоляції в Європі.

Треба нагадати, що партія "Фідес" Орбана кілька років тому лишилася за межами європейських політичних груп, бо її вигнали з Європейської народної партії.

Через це Орбан, по суті, був позбавлений впливу в європейських політичних колах. А попереду формування нової Єврокомісії, розподіл посад. Тож напередодні нових виборів він шукав для себе нову групу, щоб його інтереси були враховані.

Тут його інтереси збіглися з інтересами Джорджії Мелоні, прем'єр-міністерки Італії, яка прагне розширити свою праву групу реформістів-консерваторів у Європарламенті, яку вона очолює. За участю депутатів Орбана консерватори стали би третьою за чисельністю групою в ЄП.

А оскільки мрія Орбана про об’єднання усіх правих виявилася нездійсненною, він вирішив іти до Мелоні.

Однак керівництво групи консерваторів поставило умову: "Вікторе, якщо ти хочеш до нас у групу, ти маєш змінити свій підхід щодо України. Ти, звісно, можеш не постачати зброю абощо, але використовувати вето в критичних питаннях – це руйнування бази, це неприпустимо".

І Орбану довелося поступитися. В обмін партія "Фідес" у Європейському парламенті має увійти до групи консерваторів.

Крім того, антиукраїнська риторика переслала бути основою передвиборчої риторики "Фідес" на євровиборах в Угорщині.

Тут також треба враховувати особливість Орбана: він намагається не давати обіцянок партнерам, але якщо дав слово – він його зазвичай дотримується. Тож домовленість з Мелоні напевно буде виконана Угорщиною.

Чого чекати від головування Угорщини в ЄС

Тут перед Орбаном стоїть ще один виклик.

Сьогодні неможливо головувати в Євросоюзі з тотально антиукраїнським порядком денним. Бо якщо ти спробуєш це зробити, то будеш фріком і маргіналом і отримаєш від головування лише політичні мінуси. А Угорщина не зацікавлена повністю ізолюватися в ЄС.

Але водночас Орбан не може дозволити собі стати "проукраїнським".

А тому для нього небажано, щоби 1 липня, в день початку угорського головування в Раді ЄС, Україна ще не почала переговори. Бо тоді це означатиме, що саме угорцям треба буде брати на себе цей урочистий процес і оголошувати про початок вступних переговорів з Україною на так званій міжурядовій конференції.

Адже зараз вже очевидно, що заблокувати початок переговорів він не зможе.

Тому для збереження обличчя і репутації Орбана, найімовірніше, цей процес запустять ще до липня. Хоча це і буде непросто, зважаючи на інертність європейської бюрократії – але якийсь шлях можуть знайти.

Ще один "момент істини" – це те, що під час головування Угорщини Орбан, найімовірніше, вже не зможе уникати повноцінної зустрічі з президентом Володимиром Зеленським (що він робить давно і наполегливо).

Про зв’язки Орбана і Росії

Те, що Орбан, попри усе, продовжує робити ставку на Росію, на жаль, важко зрозуміти і пояснити.

Бо ми можемо говорити про гроші, про геополітичний вплив, про намагання тримати баланс – але все це не дає логічних пояснень діям Орбана. Деякі речі – поза будь-якою логікою.

Навіть напівконспірологічна історія про нібито наявний у Росії компромат на угорського прем'єра не пояснює його дій.

А історія про можливий компромат справді циркулює.

За однією з версій, ним із Кремлем поділився кримінальний авторитет Семен Могилевич, і там дійсно є збіг у часі, адже у відносинах між Орбаном і Путіним сталося щось карколомне у період з 2008-09 по 2012-13 рік. Тоді Орбан розвернувся на 180 градусів.

Адже він був антиросійським політиком, і тоді ця його позиція виглядала дуже фундаментальною – але він її повністю розвернув.

Однак деякі дії Угорщини, її напівприниження – це теж не пояснюється вимогами РФ, бо часто Орбан робить те, чого росіяни навіть не потребують, тож навряд чи вимагають. (Прим. "ЄП": і навпаки, Орбан при цьому часом робить деякі речі, що є критично шкідливими для Москви, як-от схвалення санкцій чи зелене світло для України.)

Також складно пояснити логікою роботу Петера Сійярто за російським треком. Тому, до слова, складно уявити, що відносини України і Угорщини зможуть нормалізуватися, доки Сійярто є міністром і веде Україну.

Для нормалізації потрібні інші люди.

Вони, до речі, в Угорщині є, але немає бажання передавати їм український трек. У Будапешті помилково вважають, що Сійярто найкраще розуміє Росію, а отже, й Україну. І ось це – одна з найбільш фундаментальних проблем.

Влада Угорщини досі дивиться на Україну крізь призму Росії.

Вони мислять такими категоріями: "От ми зараз зробимо щось разом з Україною – наприклад, зустрінемося в Ужгороді, – а що на це подумають росіяни?"

І росіяни цю залежність дуже вміло використовують.

Чи можлива революція в Угорщині

Угорщина сьогодні дуже схожа на Україну до 2014 року, і чим далі, тим більше схожостей. І в поведінці лідера (тобто Орбана-Януковича), і в поведінці еліт, і з точки зору залежності від росіян, і в масштабах російського гібридного вплину.

Але відмінністю від України 2013 року є те, що в Угорщині революція навряд чи можлива.

І хоча "вулиця" в Будапешті зараз працює, і навіть подекуди схожа на Майдан, але все ж імовірність революційної зміни влади видається низькою. Радше колись у майбутньому можлива "електоральна революція".

Серед іншого – через те, що в Угорщині російська і орбанівська пропаганда тривалий час зображувала Євромайдан як щось однозначно погане.

Важлива деталь: попри це етнічні угорці Закарпаття виходили на свій Євромайдан і душею підтримували Майдан. Так само як зараз закарпатські угорці підтримують євроінтеграцію України.

І це ті питання, де вони не підтримують позицію офіційної Угорщини.

Так, у грудні був епізод, коли угорська громада Закарпаття написала Орбану лист і попросила почати вступні переговори з Україною та підтримала законодавство щодо меншин. У Будапешті це дуже болісно сприйняли, бо зрозуміли, що вони насправді не контролюють угорську нацменшину.

Між тим відомо також, що минулого року Орбан повідомив своїх однопартійців у розмові в закритому колі, що він не зможе зупинити євроінтеграцію України (згодом про цю розмову дізналися медіа).

Тобто Орбан абсолютно усвідомлює, що Україна стане членом ЄС, що це незворотно.

Але навіть розуміючи, що це неминуче, він прагне чимдуж торгуватися, щоби щось за це отримати. І його вето – це не для того, щоб заблокувати, а щоб відтягнути, довше поторгуватися, більше виторгувати.

Від усіх, не тільки від Брюсселя, від Путіна також.

Це – політика Орбана.

Дмитро Тужанський, директор Інституту центральноєвропейської стратегії, 

тези занотував Сергій Сидоренко, редактор "Європейської правди",

відео Володимира Олійника