Країна, з її нинішнім вантажем економічних, а відповідно, і всіх інших пов'язаних проблем, може здійснити економічний стрибок в основному за рахунок інвестиційного компонента ВВП.

Будь-які мантри на кшталт, мовляв, давайте різко наростимо наш експорт, різко збільшимо урядові витрати для стимулювання економіки і піднімемо внутрішнє споживання – не спрацюють. Дуже шкода, але це саме так.

Як мінімум, вони не спрацюють у короткостроковій перспективі (навіть, якщо ця короткострокова перспектива – на кілька років).

Єдиний компонент, який може допомогти економіці України вирватися з "полону тотальної бідності" – це інвестиції.

Ринок і особливо фінансовий ринок часто працює абсолютно ірраціонально. Це тим більш правда, якщо говорити про короткострокову перспективу. Як це не дивно звучить, але значна кількість інвесторів має обмежене уявлення про країну застосування своїх інвестицій.

Але разом з тим, багато інвесторів (незначні порівняно з великими стратегами, які вкладають в економіку країни мільярди доларів) уважно відстежують поведінку "лідерів". Іншими словами, стратегія дуже багатьох незначних інвесторів (які оперують десятками і сотнями мільйонів доларів!) залежить виключно від поведінки великих гравців.

Ось чому виник термін smart money approach (підхід розумних грошей). Його суть зводиться до ірраціональної логіки – йти за "розумними грошима".

Логічний ланцюжок такий: "Великий гравець за визначенням є розумним. Він знає, що робить. Він заходить в економіку країни тому, що володіє інформацією, недоступною дрібному гравцеві.

Ірраціональний висновок напрошується один: йди у фарватері розумного – і ти не помилишся". Враховуючи цю ірраціональну логіку інвесторів, можна дійти висновку:

один із можливих шляхів різко змінити траєкторію руху української економіки – це заманити в країну декількох великих інвесторів.

В ідеалі – інвесторів-стратегів.

Перелік такого роду компаній, які все ще продовжують стукати в двері України, не такий вже й великий. Це, насамперед, кілька великих гравців на енергетичному ринку.

Наприклад, американська компанія Westinghouse, нідерландсько-британська Royal Dutch Shell. Кілька великих гравців аграрного ринку. Тут насамперед йдеться про виробників насіння і добрив. Можливо, ще кілька секторів, але не більше.

Наступний висновок знову ж таки очевидний. Необхідно спробувати таргетувати саме цю групу стратегів.

Замість створення нової агенції із залучення інвестицій треба їхати або намагатися запросити, або спробувати скористатися можливостями "друзів України" і "затягнути" хоча б на "серйозну розмову" на найвищому рівні саме таких "зірок".

Супутня порада – топ-менеджери цих компаній набагато більш "прохані", ніж багато прем'єрів і президентів.

Але порятунок країни – досить благородна мета, яка вимагає "наступити на горло" своїм амбіціям.

Пам'ятайте: не ми їм потрібні, а вони нам. Вони нам роблять послугу, а не ми їм. Тому і лінія поведінки має бути відповідна.

Якщо все спрацьовує нормально і "цікаві" Україні зоряні топи згодні на зустріч, готуйтеся почути вкрай неприємний "райдер".

Немає сумнівів, що в ньому буде і різко зменшений рівень корупції, і знижені адміністративні бар'єри для ведення бізнесу, і лібералізація руху капіталу, і поліпшена система державного управління, і забезпечення верховенства права.

Не намагайтеся "залучити" їх до чергової консультативної ради, комітету або групи. Вони не для цього нам потрібні. Виробіть із ними план, сутність якого має бути зведена до такого:

Україна виконує всі умови "зоряного райдера" – вони починають активну реалізацію своїх інвестиційних проектів.

І ось тоді в Україну прийдуть реальні великі гроші.

І це не просто гроші. Це нова культура ведення бізнесу. Це технології. Це, зрештою, робочі місця.

Чи треба додатково розвивати думку про те, що приплив валюти дасть можливість "з полегшенням зітхнути" гривні? Думаю, це очевидно.

Як очевидно і те, що ці інвестиції будуть саме тими smart money, які стануть флагманським кораблем для інших, дрібніших інвесторів.

Зважаючи на зовсім незначний розмір української економіки, ВВП якої за результатами 2016 року буде близько $100 млрд, такого роду "інвестиційний шок" дасть можливість з силою відштовхнутися від дна і почати показувати не мізерне зростання на 1-2% (як це оптимістично прогнозується в 2016 році), а бажані 7% і вище.

І останнє. Ця можливість видається цілком доступною. Та "вікно можливостей" для цього шансу невблаганно закривається.

Саме тому хочеться сказати уряду: припиніть втрачати можливості! Не зволікайте! Дійте, нарешті! Адже потім може бути пізно!

Автор: Олег Устенко,

виконавчий директор
Міжнародного фонду Блейзера

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора