Чому план Маршалла для України має стати і масштабним, і "зеленим" – лист United4Ukraine

П'ятниця, 11 листопада 2022, 09:55 —
Фото: AFP/East News
Активісти Greenpeace піднімають вітряну турбіну напередодні дводенної конференції з відновлення України. Лугано, 4 липня 2022 року

Хід війни змінюється, оскільки Україна повертає свої території, але російська окупація все ще завдає руйнівних людських та економічних збитків. Оскільки напади і руйнування тривають, безпосередніми пріоритетами є військова допомога, гуманітарна допомога та макрофінансова допомога.

Проте ми зобов’язані українському народу вже зараз розпочинати підготовку плану, який допоможе країні відновитися до кращого, сталого європейського майбутнього.

Після того як Україна успішно відбила російську агресію та отримала статус кандидата в члени ЄС, майбутнє України та Європи зараз переосмислюється. Європі потрібне сміливе бачення нового Зеленого плану Маршалла для України.

Такий план має включати значні інвестиції не лише у відновлення базової критичної інфраструктури, як-от доріг, мостів, шкіл і лікарень, а й у модернізацію української економіки, щоб підготувати країну до вступу в Європейський Союз у найближчі роки.

Потрібен амбітний план переоснащення промисловості та економіки України.

Це потрібно не лише Україні, а й самому ЄС. Існує необхідність спроєктувати його в дусі реконструкції після Другої світової війни, щоб відповідати масштабам збитків.

Завдання також полягає в тому, щоб використати цю можливість, щоб зробити Європу міцнішою та більш стійкою перед обличчям загроз енергетичній безпеці та кліматичної кризи.

Ось чому нам потрібен Зелений план Маршалла для України.

Відновлення промисловості як рушій економіки

Промисловість є серцем економіки, тому успішна реконструкція неможлива без відновлення промислових потужностей України. Металургійний сектор України, який сильно постраждав від варварської облоги та знищення Маріуполя, потрібно буде відбудовувати з нуля.

Нові технології сьогодні дозволяють виробляти сталь за допомогою електроенергії та зеленого водню замість вугілля.

Зелена українська сталь буде використовуватися всією Європою для будівництва вітрових турбін, сонячних електростанцій, нової інфраструктури та транспортних коридорів, високошвидкісних поїздів, громадського транспорту та нового військового та оборонного обладнання для захисту наших кордонів.

Поряд із багатими запасами залізної руди Україна має найбільший потенціал сонячної та вітрової енергії в Європі. За наявності відповідних технологій та інвестицій Україна швидко розширить свій сектор відновлюваної енергетики та стане великим виробником і постачальником зеленої енергії на європейські енергетичні ринки.

Українська промисловість також буде задіяна у виробничих ланцюгах для теплових насосів, обладнання для відновлюваних джерел енергії, акумуляторів, електромобілів, енергоефективних приладів та інших рішень, які нам потрібні, щоб скоротити залежність Європи від імпорту викопного палива та досягти нульового забруднення в найближчі кілька десятиліть.

Заміна російського викопного палива українською зеленою енергією

Російська агресія в Україні та енергетичний шантаж Путіна посилили терміновість повної декарбонізації Європи та вимагають від нас прискорити відповідні заходи темпами воєнного часу.

Сьогодні прямі зв’язки між Європейським зеленим курсом та геополітикою незаперечні: енергетичний перехід став критично важливим для безпеки та оборони ЄС.

Для Європи скорочення імпорту викопного палива має сильну моральну основу.

Ми повинні припинити фінансування військової машини Путіна чи будь-якої іншої нафтодиктатури. Просте зміщення від російської нафти і газу до імпорту викопного палива з інших країн із сумнівним дотриманням прав людини лише перенесе геополітичну владу від одного кривдника до іншого.

У нашому баченні майбутнього Зелений план Маршалла дозволить Європі перейти від імпорту російської нафти та газу до децентралізованого місцевого виробництва енергії з відновлюваних джерел та до постачання екологічно чистої електроенергії з України.

Ключові стратегічні сфери для нового плану Маршалла

План Маршалла для України вартістю 750 мільярдів євро закладе основу для швидкого та стійкого економічного розвитку України та всієї Європи у XXI столітті. Щоб досягти успіху, він повинен підтримувати структурні зміни в економіці, інтеграцію до ЄС і вирішувати проблеми в шести ключових стратегічних сферах.

1. Екстрена допомога, відновлення критичної інфраструктури та постраждалих міст.

З ранніх етапів реконструкція України має базуватися на європейських стандартах і відповідати меті набуття членства у ЄС: нова інфраструктура має бути сталою та задовольняти потреби в адаптації до змін клімату, нові будівлі мають проєктуватися з високою енергоефективністю та зменшувати попит на енергію.

2. Сприяння економічній інтеграції та підготовка України до членства в ЄС.

В питаннях кліматичної політики та державного регулювання це означатиме імплементацію законодавства Європейського зеленого курсу в таких сферах, як циркулярна економіка, хімічна безпека, скорочення промислового забруднення та екологічний контроль.

3. Переоснащення промисловості України, щоб зробити її рушієм декарбонізації та економічного розвитку.

Кліматично нейтральне виробництво сталі, добрив та інших товарів має бути відновлено на новій технологічній основі і потребуватиме великих інвестицій.

4. Прискорення енергетичного переходу в усьому регіоні шляхом інтеграції України в європейські енергетичні ринки та виробничі ланцюги доданої вартості екологічних технологій.

Історичний проєкт Енергетичного союзу, спрямований на створення єдиного енергетичного ринку на всьому континенті, має бути втілений. Нам потрібно розширити торгівлю електроенергією з Україною і зробити її центром відновлюваної енергетики в масштабах всього ЄС.

5. Поступове припинення імпорту викопного палива до Європи та заміна його зеленою енергією з України.

Ми маємо передати Україні технології для відновлюваної енергетики та локалізувати виробництво обладнання – вітрових турбін, сонячних панелей, біогазових установок та електролізерів.

Це одночасно сприятиме розвитку економіки України та дозволить їй поділитися величезним потенціалом своєї відновлюваної енергетики з іншими європейськими країнами у формі експорту зеленої електроенергії.

6. Створення потужної хвилі зайнятості з тисячами "зелених" робочих місць як для України, так і для країн-членів ЄС.

Наприклад, будівництво та реконструкція енергоефективного житла, розширення інфраструктури електричного транспорту, створення нових галузей промисловості та виробництва вимагатимуть масової мобілізації робочої сили. Для цього нам потрібна тісна співпраця для професійної підготовки та працевлаштування кваліфікованої робочої сили.

Сьогодні мужність українців захищає Європу та світ, а завтра їхня завзятість, підкріплена європейськими цінностями та ресурсами, перебудують країну на кращому рівні.

Щоб досягти ключової мети Європейського зеленого курсу та зробити Європу першим вуглецево-нейтральним континентом, нам потрібно реалізувати Зелений план Маршалла для України протягом цього десятиліття.

Спільна заява учасників мережі United4Ukraine:

  1. Андрюс Кубілюс, депутат Європейського парламенту
  2. Бернар Гетта, депутат Європейського парламенту
  3. Віола фон Крамон-Таубадель, депутат Європарламенту
  4. Міхаель Галер, депутат Європейського парламенту
  5. Кнут Абрахам, депутат Бундестагу (Німеччина)
  6. Робін Вагенер, депутат Бундестагу (Німеччина)
  7. Олександр Мережко, депутат Верховної Ради України
  8. Хюг Мінгареллі, колишній посол ЄС в Україні
  9. Стюарт Макдональд, член парламенту, Палата громад Великої Британії
  10. Влодзімеж Цімошевич, депутат Європейського парламенту
  11. Пауло Касака, колишній депутат Європейського парламенту
  12. Жорж Даллемань, член парламенту, Палата представників Бельгії
  13. Андерс Аслунд, економіст, письменник, колишній старший науковий співробітник Atlantic Council
  14. Василь Юрчишин, директор економічних програм Центру Разумкова, Україна
  15. Міхал Камінський, віцемаршалок Сенату Республіки Польща
  16. Франциско Алмейла Лейте, державний секретар із закордонних справ і співробітництва Португалії
  17. Андреас Умланд, Стокгольмський центр східноєвропейських досліджень
  18. Скотт Маркус, старший науковий співробітник Bruegel
  19. Раса Юкневічене, депутат Європарламенту
  20. Андре Гаттолен, член парламенту Сенату Франції
  21. Ліза Ясько, депутат Верховної Ради України
  22. Александру Мурару, депутат Палати депутатів парламенту Румунії
  23. Ерік Кросс, депутат парламенту Естонії
  24. Маріус Матійошайтіс, депутат парламенту, Сейм Литви
  25. Петрас Ауштрявічюс, депутат Європейського парламенту
  26. Роланд Фройденштайн, віцепрезидент, голова GLOBSEC у Брюсселі
  27. Павел Гавлічек, науковий співробітник Науково-дослідного центру АМО
  28. Неріюс Удренас, незалежний експерт, колишній радник президента Литви Валдаса Адамкуса
  29. Олів'є Дюпюї, колишній депутат Європейського парламенту, журналіст
  30. Сергій Кальченко, депутат Верховної Ради України
  31. Влад Георге, депутат Європейського парламенту
  32. Іварс Іябс, член Європейського парламенту
  33. Домагой Гайдукович, депутат парламенту Хорватії
  34. Інесе Вайдере, депутат Європейського парламенту
  35. Грегорі Жульєн, голова Європейської стратегічної ініціативи
  36. Антуан Аряковський, директор з досліджень Коледжу Бернардинів (Париж, Франція)
  37. Френсіс Фіцджеральд, депутат Європейського парламенту
  38. Максим Чепелєв, економіст-дослідник, Центр аналізу глобальної торгівлі, Університет Пердью
  39. Марк Демесмакер, член Парламентської асамблеї ОБСЄ, член міської ради Галле
  40. Богдан Проць, доц. проф. д-р, генеральний директор "Дунайсько-Карпатської програми"
  41. Андрій Мартинюк, виконавчий директор ГО "Екоклуб"
  42. Діого Лео, депутат Республіканської асамблеї Португалії
  43. Беата Кемпа, депутат Європейського парламенту
  44. Владислав Теофіл Бартошевський, депутат Сейму Польщі
  45. Ольга Полуніна, координатор, аналітичний центр DiXi Group
  46. Андреас Ловердос, колишній міністр освіти та науки Греції
  47. Карін Карлсборо, депутат Європейського парламенту
  48. Єва Квісторп, колишній депутат Європейського парламенту
  49. Карен Мельхіор, депутат Європейського парламенту
  50. Єжи Бузек, депутат Європейського парламенту
  51. Ромас Шведас, литовський дипломат, незалежний експерт
  52. Мартін Екснер, депутат Палати представників парламенту Чехії
  53. Ребекка Гармс, колишній член Європейського парламенту
  54. Міхаела Шойдрова, член Європейського парламенту
  55. Леся Василенко, депутат Верховної Ради України
  56. Гедрюс Сурпліс, депутат Сейму Литви
  57. Девід Лега, депутат Європейського парламенту
  58. Сандра Калнієте, депутат Європейського парламенту
  59. Міріам Лексманн, депутат Європейського парламенту
  60. Радан Канев, депутат Європейського парламенту
  61. Натія Сескурія, науковий співробітник Королівського інституту об’єднаних служб
  62. Іван Штефанец, депутат Європейського парламенту
  63. Юозас Олекас, депутат Європейського парламенту
  64. Олена Шафранова, координатор, коаліція "Досить труїти Кривий Ріг"
  65. Катарина Вольчук, науковий співробітник програми "Росія та Євразія", Chatham House, професор Бірмінгемського університету
  66. Альона Гетьманчук, директор аналітичного центру "Нова Європа".
  67. Владлена Марцинкевич, керівник проєктів, CEE Bankwatch Network
  68. Наталія Гозак, виконавча директорка Центру екологічних ініціатив "Екодія"
  69. Віктор Загреба, керівник Vision Zero fo Ukraine
  70. Світлана Романко, директорка Razom We Stand

Заяву вперше оприлюднено на сайті Euractiv

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Реклама: