"Міністр – політична фігура. Це має бути не іноземець, а українець"

П'ятниця, 28 листопада 2014, 08:20 — , Європейська правда

Сучасна Словаччина – одна з найуспішніших країн "нової Європи". Досягти цього їй дозволили реформи, проведені на межі тисячоліть урядом Мікулаша Дзурінди.

Проте автором цих реформ вважається Іван Міклош, який працював у тому уряді міністром фінансів.

Читачі ЄвроПравди пам'ятають його колонку, присвячену словацькому досвіду реформ. Інтерв'ю з непересічним реформатором дало нам можливість отримати відповіді на жорсткіші питання. З'ясувалося, що позиція Міклоша часто суперечить заявам українських чиновників.

Він вважає, що ключ до успішних реформ – у швидкості їх ухвалення і готовності влади брати на себе політичну відповідальність. На його думку, Україна стала прикладом того, як не можна робити.

Однак зараз найкращий час, щоб все змінити, впевнений Міклош.

– Насамперед розкажіть про свій візит до Києва.

– Тут був такий собі  "мозковий штурм", організований Європейським банком реконструкції та розвитку і групою економістів VoxUkraine.

В ньому брали участь представники влади, бізнесу, громадських організацій, експерти. Я отримав можливість розповісти про словацький досвід реформ і про те, наскільки він придатний для України. На мій погляд, такі реформи сприятимуть розвитку вашої країни, а це - саме те, чого зараз потребує Україна.

– Як ви оцінюєте ті реформи, які були проведені в Україні за останні півроку?

– Реформи проводились, але вони були недостатніми. Багато в чому це пов'язано з відсутністю політичного мандата в перші місяці роботи нової влади – одразу після Євромайдану було необхідно провести нові вибори, що і дозволяє отримати такий мандат на реформи.

В цілому напрям реформ в Україні вірний, однак повноцінний мандат нова влада отримає лише після формування проєвропейської парламентської коаліції.

Тепер можна сподіватися, що у влади з'явиться такий реформістський драйв.

– Наразі економічне становище України дуже складне. Чи можливо проводити різкі економічні реформи без значного скорочення соціальних витрат?

– Дійсно, ситуація в Україні є вельми складною. Це і падіння економіки, і девальвація гривні, і висока інфляція. Однак я хочу підкреслити – ці проблеми в жодному разі не повинні сприйматися як привід  відкласти реформи. Навпаки – вони мають стимулювати вас до швидшого їх проведення. Тільки реформування поверне довіру до України та її майбутнього – як з боку іноземних інвесторів, так і з боку громадян країни. І в цьому європейські інститути і МВФ готові вам допомогти – як у вигляді технічної допомоги, так і фінансово.

Що стосується соціальних стандартів, то треба визнати – Україна потребує скорочення бюджетних видатків. Вони зараз дуже високі – понад 50% ВВП.

У Словаччині ця сума набагато нижча – до 39% ВВП. У такій ситуації необхідно шукати шляхи, як зробити таке зниження мінімально болісним. Наприклад – скорочувати дотації на енергоресурси, які отримують не тільки малозабезпечені, але й часто забезпечені і навіть багаті люди. Лібералізація енергетики та вирівнювання цін прибере деформацію ринку, яка призводить лише до зростання корупції.

Однак це має супроводжуватися виплатами компенсацій справжнім малозабезпеченим – це підвищить витрати на компенсацію, але в цілому бюджет отримає суттєву економію.

– Чи потрібно в такій ситуації змінювати ставку оподаткування, наприклад – у бік зменшення, як це робила свого часу Грузія?

– Свого часу ми пішли на зменшення кількості податків, провадивши плоску шкалу оподаткування. Це не лише дозволило спростити систему податків і збільшити обсяг надходжень від них, але й стимулювало економічне зростання. Подібна реформа – (не однакова, а подібна!), на мій погляд, була б корисною і для України.

– Як уряду залучити іноземних інвесторів в умовах воєнного часу? Можливо, шляхом надання окремих гарантій?

– Згадайте Грузію.

Завдяки вдалим реформам війна (2008 року. – ЄвроПравда) не заважала їм залучати інвестиції.

Звичайно, важко розраховувати на прихід інвесторів на територію конфлікту, проте більшу частину країни конфлікт не зачіпає. І ще одне.

Україна, звісно, повинна відновити свою територіальну цілісність, проте проведення реформ – ще важливіше завдання. І військові дії не повинні бути виправданням.

– Ваша оцінка – чи є інструменти, які дозволять швидко покращити економічну ситуацію?

– Для відновлення довіри інвесторів потрібні реформи, а для їх проведення необхідна політична воля уряду і парламенту. Крім того, потрібен лідер, який візьме на себе завдання реалізації реформ і не лякатиметься відповідальності.

– Петро Порошенко або Арсеній Яценюк на цю роль підходять?

– Це не обов'язково має бути прем'єр-міністр і тим більше – президент. Як показує досвід країн, які проводили реформи, зазвичай "лідер реформ" займає нижчу посаду.

Наприклад, у Польщі, Чехії реформи здійснювали міністри фінансів. Аналогічна ситуація була і в Словаччині, реформи впроваджує тандем прем'єра Мікулаша Дзурінди і міністра фінансів – тоді цей пост займав я.

Тому реформатором не повинен бути ані Порошенко, ані майбутній прем'єр-міністр – це має бути хтось третій.

Важливо лише, щоб він мав підтримку і президента, і прем'єра.

– Не так давно український прем'єр-міністр заявив, що одну з ключових посад у новому уряді, пов'язану в тому числі і з впровадженням реформ, може зайняти іноземний громадянин. Такий експеримент може мати успіх?

– Мені не здається, що це хороша ідея. Такі люди можуть бути радниками або консультантами, але міністр – це політична фігура.

Тому це має бути українець, можливо, той, що тривалий час жив за кордоном, працював там, але обов'язково громадянин України.

Існують приклади, коли іноземці займають високі пости. Наприклад, главою центробанку Ізраїлю є американець. Однак це не політичний, а технічний пост. Тим більше, якщо ми говоримо про людину, яка повинна бути "лідером реформ". Опозиція категорично проти всіх його ініціатив, а головне – звичайним громадянам здаватиметься, що проведені ним реформи нав'язані їм ззовні.

– Це характерно для України. У нас основним драйвером реформ є МВФ і його вимоги...

– Це погано. У такій ситуації політики знімають із себе відповідальність і такі реформи сприймаються як нав'язані ззовні. Хіба можна тоді говорити про їхню успішність? Реформи можуть призвести до оздоровлення української економіки та поліпшення життєвого рівня громадян лише в тому випадку, якщо щодо них у суспільстві є консенсус.

Ще одна думка, яку я виклав на згаданому мозковому штурмі.

В Україні реформи проводилися і раніше, за багатьох попередніх президентів. Але ці перетворення були половинчастими і не давали бажаного ефекту. Чому? Тому що їх вносили зверху і проводили в парламенті, який насправді їх не підтримував.

Іноземці можуть допомагати порадами, але політичну відповідальність повинні брати на себе українські політики.

– Якщо ми вже згадали МВФ, то чи вважаєте ви успішною роботу і рекомендації фонду під час нинішньої кризи?

– Я відповім, виходячи з досвіду нашої співпраці з МВФ. Їхні поради в цілому правильні. Вони спрямовані на те, щоби фінансова ситуація в Україні стабілізувалася, економіка знову почала зростати, а отже – Україна змогла повернути Фонду всі залучені кредити.

– Але ж Латвія в 2008-2009 роках не виконувала поради МВФ і змогла швидко вийти з кризи!

– Вірно, але Латвія відповіла лише формальною відмовою. Фактично вона проводила ті самі реформи, ще й набагато швидше, ніж вимагав фонд.

Вони відмовилися проводити девальвацію, але вони провели різке зниження бюджетних витрат, у тому числі – і зарплатних. Україна погодилася виконувати умови МВФ – а це непрості умови, і вчинила правильно. Якби ваш уряд продовжував вести з ними переговори, домагаючись пом'якшення цих вимог – згодом їм довелося б проводити ще більш болючі реформи.

Приклад Латвії дуже хороший, але він показує зовсім не те, що вимоги МВФ потрібно ігнорувати. Навпаки – він свідчить, що успіху досягає уряд, який здійснює реформи, ще більш жорсткі, ніж вимагає МВФ.

Я вам розповім таку історію – коли ми здійснювали податкову реформу в Словаччині, в МВФ нас підтримали, але рекомендували проводити її протягом трьох років. Але ми їх фактично обдурили, провівши ці реформи в один момент. Це дозволило нам досягти більшого економічного ефекту.

Тому моя порада стосовно МВФ – його рекомендації слід виконувати, але набагато жорсткіше, ніж вимагає фонд.

Саме так ви досягнете успіху.

– Наприклад, МВФ наполягає на поетапному підвищенні тарифів на газ для населення. За вашою логікою, ці тарифи повинні бути збільшені миттєво...

– Я радив би підвищувати ці тарифи одразу. Рекомендації МВФ робити це поетапно – дуже погані, це як відрізати собаці хвіст маленькими шматочками.

Чим швидше ви це зробите – тим швидше відчуєте позитивний економічний ефект. Якщо ми вважаємо, що нинішня ситуація – це деформація ринку, яка вигідна спекулянтам, то її треба усунути якомога швидше.

– Однак такі поради позбавлять уряд підтримки населення!

– По-перше, не забувайте про механізм компенсацій.

Однак головне – те, що реформи неможливо провести без шоку для населення!

Саме тому потрібна швидкість – чим радикальнішими будуть перетворення, тим швидше почнеться відновлення економіки, а отже – коротшим буде шоковий період. Про це свідчить досвід Словаччини, Польщі, балтійських країн.

Але найнебезпечніше – половинчасті реформи. Власне, Україна є яскравим прикладом, якими небезпечними є такі реформи. Саме тому вам необхідні комплексні і радикальні перетворення.

Інтерв'ю взяв Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Реклама: