Тріумф Трампа, перемога Росії і "допомога" Луценка: яка небезпека прихована в новинах зі США

Понеділок, 25 березня 2019, 16:37 — , для Європейської правди
Фото news.cgtn.com

Отже, розслідування спеціального прокурора Роберта Мюллера завершено. 22 березня він передав свій звіт Міністерству юстиції. Документ вивчили генеральний прокурор Вільям Барр і його заступник Род Розенстін, а в неділю 24 березня Барр направив у Білий дім, Конгрес і пресу executive summary – підсумки звіту, в яких виклав своє бачення його основних результатів.

Зараз відомо лише зміст цього summary, а не повного документа. Його головна новина: свідчень змови кампанії Трампа з Росією в період виборів 2016 року роки не виявлено.

Барр також пише, що Мюллер не виявив доказів втручання президента в хід розслідування.

Для Трампа це – перемога.

Але опозиція президенту, демократи, не вважають тему вичерпаною.

Перш за все, вони справедливо ставлять питання про оприлюднення повного тексту звіту Мюллера. Лише за підсумками аналізу всієї доповіді можна зробити дійсно повні, всеосяжні висновки.

Під тиском демократів

Боротьба за "гласність" щодо даної доповіді велася давно і загострилася в останні тижні. Демократи наполягали на повній публічності, оприлюдненні всього тексту звіту для широкого загалу.

У Білому домі ж розуміють, що таке оприлюднення може дати опонентам президента привід для нових атак на нього. Причому цей привід знайдеться незалежно від змісту звіту, і тому вони пручаються такому оприлюдненню.

Разом з тим, якщо текст залишиться таємницею, це буде приводом ставити під сумнів результати розслідування, що також не вигідно президенту.

В найближчій перспективі лідери демократів мають намір домагатися передачі повного тексту звіту принаймні членам Конгресу, а також планують запросити на слухання в Палату представників генпрокурора, а може, й самого Мюллера.

У цій ситуації стає ще більш очевидним значення перемоги демократів на виборах минулого року. Зараз противники Трампа домінують у нижній палаті Конгресу США, Палаті представників.

Примітно, що Барр був призначений на посаду генпрокурора відносно нещодавно, якраз до завершення розслідування Мюллера, тож про хід розслідування може розповісти небагато. Попередній генпрокурор Джефф Сешнс свого часу свідомо відсторонився від контролю над розслідуванням Мюллера, за що президент не раз його критикував і зрештою відправив у відставку.

А сам Барр не раз публічно висловлював критику щодо самого факту проведення розслідування Мюллера.

Зрозуміло, тут має місце якась етична колізія, якою можуть спробувати скористатися демократи.

Загроза Трампу не минула

Попри завершення розслідування Мюллера, інші розслідування діяльності президента тривають – їх веде ціла група правоохоронних структур.

Основна активність точиться у прокурорських органах штату Нью-Йорк, де базуються ключові підрозділи бізнес-імперії Дональда Трампа. Вони сфокусовані переважно на комерційній діяльності Трампа, можливих правопорушеннях саме в цій сфері, а не на наявності чи відсутності змови кампанії Трампа з Росією.

І якщо результати цих розслідувань будуть негативними для президента, це загрожує йому неприємностями, незалежно від підсумків звіту Мюллера.

І це може бути головною небезпекою для Трампа.

Автор цих рядків протягом останніх двох років схилявся до думки, що основні проблеми у Трампа можуть виникнути саме в разі, якщо будуть знайдені якісь порушення у фінансовій сфері. Американці у своїй масі більш чутливі до відмивання грошей або ухилення від сплати податків, ніж до політичних сюжетів, як, наприклад, секретна співпраця з представниками іншої держави.

Важливо розуміти: і те, й інше навряд чи могло призвести до імпічменту президента або до його відходу від влади в якійсь іншій формі. Але послабити його позиції такі речі цілком здатні.

До слова, про імпічмент.

Спекуляції навколо цієї теми були дуже поширеними, але імпічмент здавався малоймовірним з очевидної причини: партія президента, республіканці, контролює верхню палату Конгресу – Сенат. Республіканці, попри те, що багато хто з них критикує Трампа, не схильні до "здачі" президента, навіть якби постало питання про можливий імпічмент.

Багато хто з критиків Трампа негативно ставляться до перспективи дострокового усунення законно обраного президента від влади, оскільки цей крок міг створити небезпечний прецедент, підірвати стабільність політичної системи, погіршити загальний фон в американському суспільстві й імідж США на міжнародній арені.

Тож можна з великим ступенем імовірності очікувати, що президент залишиться на своїй посаді до кінця терміну.

Українське відлуння американського скандалу

Зрозуміло, що президент Дональд Трамп і його прибічники зараз у стані тріумфу, вони святкують свою перемогу. Вони сподіваються, що результати звіту Мюллера позитивно позначаться на невисоких останнім часом рейтингах.

Ба більше, Трамп і його оточення мають надію, що поточний момент може послужити їм хорошим трампліном до наступних президентських виборів, які відбудуться 2020 року.

У зв'язку з цим слід згадати і нещодавні заяви генерального прокурора України Юрія Луценка.

Читайте також
Луценко проти Америки: чому "атака" на посла США зашкодить самій Україні

"Європейська правда" кілька днів тому вже писала, що означають заяви Луценка в контексті відносин України та США.

З переконливим аналізом цієї теми виступила Альона Гетьманчук.

Залишається погодитися з ключовими висновками цього аналізу, в тому числі з висновком про негативну роль цих заяв для майбутніх відносин Києва і Вашингтона.

Але на тому, як цей скандал вплине на наші взаємини, варто зупинитися окремо.

Склалася досить рідкісна ситуація: якщо до помітної ролі США в політичному розвитку України ми вже якось звикли (хоча вона іноді видається дещо завищеною), то можливість того, щоби певні дії українців відбивалися на політичному житті США – це, швидше, новина.

Причому з усіх заяв українського генпрокурора в цьому контексті важливим є не "список Йованович", про який найчастіше говорять в Україні, і не "зниклі 4 мільйони доларів", а змова між Україною і виборчою кампанією Гілларі Клінтон, яка нібито мали місце на виборах президента США в 2016 році.

У той період Клінтон підтримувала Україну, а її опонент не шкодував компліментів Путіну і навіть говорив, наприклад, про можливе зняття санкцій з Росії за агресію проти України та можливе визнання Криму "російським".

За таких умов симпатії багатьох українців – еліти, експертів і широкої громадськості – дійсно були на боці Клінтон.

Тим більше що тоді багато хто очікував, що Клінтон здобуде відносно легку перемогу.

За таких обставин інформація про недоброчесну діяльність політичного консультанта Пола Манафорта (який на той момент був керівником виборчого штабу Трампа) в Україні знайшла дорогу до кампанії Клінтон і призвела до відставки Манафорта.

Але історія склалася інакше.

Вибори завершилися перемогою Трампа, а президент і його оточення не забули історію з так званою  "змовою" українців з його опоненткою.

Знадобилося чимало зусиль, аби переконати нового президента США, що українці не мають особистих претензій до нього, поважають вибір американського народу і прагнуть до розвитку співпраці з США. Але Трамп і його соратники все одно неодноразово поверталися до теми "змови" України з кампанією Клінтон.

Чи "поховає" Білий дім українську тему?

У минулі роки ця тема була одним із "захисних редутів" проти звинувачень кампанії Трампа у змові з Росією. Але тепер, зважаючи на висновки Мюллера, "українська тема" може стати лінією контратаки президента і його оточення, дати їм можливість спробувати перехопити ініціативу напередодні виборів 2020 року.

Контратака президента спрямована проти демократів, але також і проти американського істеблішменту у сферах зовнішньої політики та національної безпеки.

Між президентом і істеблішментом склалися непрості стосунки.

Трамп давно вже прагне позбутися тих чиновників, які були призначені на свої посади його попередником, Обамою. Серед них – ціла група послів, в тому числі й посол США в Україні Марі Йованович. Тому заяви Луценка проти неї припали до смаку.

Цілком можливо, що заяви Луценка були узгоджені, скоординовані з оточенням Трампа.

Так, відомо, що один із близьких радників президента, колишній мер Нью-Йорка Рудольф Джуліані неодноразово зустрічався з українським генпрокурором.

Втім, довести цю змову неможливо – залишається тільки припускати

Але про те, що заяви Луценка виявилися корисними для президента Трампа і його оточення, можна говорити впевнено.

От тільки хотілося б звернути увагу, що ідея "поховати" тему змови кампанії Трампа з Росією і вивести на перший план замість неї тему змови України та кампанії Клінтон відповідає інтересам не лише нинішнього господаря Білого дому.

Це також ідеально відповідає інтересам Кремля.

Москві вигідно обілити себе і виставити в негативному світлі Україну.

А ідеальним для Москви був би варіант, який зруйнує довіру між Вашингтоном і Києвом, поставить під сумнів їхнє стратегічне партнерство і співпрацю.

І одночасно – зруйнує двопартійну підтримку України в США, яка останніми роками дозволяла ухвалювати в Конгресі проукраїнські рішення навіть без згоди на те Білого дому.

Значення такої співпраці і такої широкої підтримки є особливо великим для України на даному етапі, коли триває агресія Росії.

А тому – хай навіть нинішній скандал не суперечив інтересам Білого дому, Києву не варто радіти.

Навіть якщо сьогодні ці дії отримали схвальні відгуки і твіти з Вашингтона, стратегічно вони не підуть на користь Україні. І вже в найближчому майбутньому уся ця історія може негативно позначитися на українсько-американських відносинах.

Автор: Володимир Дубовик,

директор Центру міжнародних досліджень і доцент кафедри міжнародних відносин
Одеського національного університету імені І. Мечникова

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua