Допомога всупереч Трампу? Як у Конгресі США схвалили "український закон" та що це змінює

"Це наш "момент Черчилля", і ми маємо витримати це випробування", – такими словами конгресмен-республіканець Дон Бейкон підсумував перше процедурне голосування щодо законопроєкту Ukraine Support Act. Палата представників його витримала. Після кількох голосувань, що відбувалися протягом двох днів, конгресмени схвалили цей законопроєкт. Це – вперше за півтора року президентства Дональда Трампа – наблизило Сполучені Штати до відновлення військової допомоги Україні. 

Ініціатива передбачає не лише надання безпекової допомоги Києву, а й участь США в економічному відновленні після війни, запровадження санкцій проти Росії та нову процедуру пом’якшення санкційного тиску.

Фінальне голосування, що відбулося за українським часом вночі 5 червня, дало неочікувано велику кількість голосів – 226 "за" та 95 "проти". У тому числі за його підтримку проголосували 18 республіканців, однопартійців Трампа.

Конгресмени зважилися на цей крок попри тиск Білого дому та лідерів партії.

Утім, це рішення не є фінальним.

Попереду розгляд законопроєкту в Сенаті, де шанси на його затвердження у нинішньому вигляді – украй невисокі, хоча вони таки є. Значно більш реальним є варіант компромісного закону, про який тепер мають домовитися дві палати. Але саме нинішнє голосування відкрило для цього шлях.

У разі остаточного затвердження Конгресом "український закон" має закласти основу довготривалої підтримки України Вашингтоном та може зменшити вплив президента на цей процес. Тому проєкт напевно зіштовхнеться з опором Трампа та його команди.

Втім, те, що Ukraine Support Act пройшов перше схвалення всупереч волі Білого дому, вже є значною перемогою прибічників України. Це свідчить про гучність голосів друзів України у Конгресі та про неготовність "червоної" партії одностайно слідувати волі президента в цьому питанні. Це своєю чергою може скоригувати позицію Білого дому, для якого важливо уникнути підриву авторитету Трампа.

Що являє собою грандіозний законопроєкт Ukraine Support Act, які бюрократичні процедури вдалося здолати прихильникам України у Конгресі та яка подальша доля документа – читайте далі.

Що в законопроєкті?

Законопроєкт Ukraine Support Act представили 14 квітня минулого року. Його ініціатор, конгресмен від Демпартії Грегорі Мікс (штат Нью-Йорк), тоді наполягав, що Сполучені Штати не мають права відмовлятися від підтримки Києва навіть в умовах активізації мирних переговорів. 

"США повинні залишатися відданими зміцненню здатності України домовитися про справедливе, прийнятне завершення цієї війни та притягнути Росію – і тих, хто підтримує її незаконне вторгнення, – до відповідальності… Владімір Путін припинить цю незаконну війну лише тоді, коли світ змусить його до цього", – заявляв тоді Мікс, презентуючи свій законопроєкт.

Документ на понад 90 сторінок ґрунтовно регулює всі напрямки підтримки України Сполученими Штатами – від політичних декларацій про засудження вторгнення Росії та її воєнних злочинів в Україні до військової допомоги Києву та антиросійських санкцій.

Зокрема, документ пропонує продовжити Закон про ленд-ліз, запроваджений ще за Байдена у травні 2022 року, як інструмент, що дозволяє швидко і без бюрократичної тяганини передавати Україні озброєння на умовах, що Київ поверне його або виплатить США його вартість пізніше. Цей механізм, що так і не був застосований, пропонується поновити і продовжити його дію до 2028 фінансового року.

Втім, навіть у разі затвердження це положення може лишитися суто декларативним, адже рішення про передачу техніки за лендлізом має ухвалювати президент, а Трамп не демонструє зацікавленості у цьому.

Крім того, документ передбачає надання Україні прямих позик на військове обладнання на суму щонайбільше $8 млрд. Також йдеться про продовження до 2027 року дії Ініціативи з надання безпекової допомоги Україні (USAI), яка дозволяє Міноборони США замовляти озброєння для України безпосередньо в американських виробників, та виділення на USAI по $300 млн у 2026 та 2027 роках.

Ще однією ключовою частиною документа є санкційний блок. 

Законопроєкт регулює, зокрема, умови ухвалення та причини можливого скасування санкцій, причому санкційний тиск має посилитися негайно. 

За ним, протягом 15 днів після ухвалення закону та кожні 90 днів після того, президент має ухвалювати формальне рішення про те, чи змінилися умови та підстави для запровадження санкцій, а саме – чи беруть участь Росія та її союзники у веденні загарбницької війни проти України; чи відмовляється Москва вести переговори щодо мирної угоди.

А також – чи йдеться про порушення мирного договору, якщо той буде укладений з Києвом.

У разі якщо якийсь з індикаторів дотриманий (наприклад, якщо війна досі не припинилася), США мають запровадити санкції проти низки банківських установ Росії, включаючи заборону доступу до системи SWIFT; проти всіх підприємств нафтової та гірничовидобувної промисловості; всього політичного та військового керівництва РФ; осіб, залучених до будівництва, ремонту та технічного обслуговування так званого Кримського мосту; осіб, причетних до "підриву операційного контролю України" над Запорізькою АЕС; російської атомної енергетики, зокрема "Росатому"; проти російського суверенного боргу; проти осіб, причетних до депортації українських дітей тощо.

А ще – у стилі тарифних війн Трампа – передбачене зобов’язання підвищити мита на всі товари та послуги з Росії до ставки не менше 500%.

Та найцікавішим є те, що проєкт встановлює умови скасування та послаблення санкцій, що наразі є прерогативою президента та його уряду. 

Передбачено, що президент може припинити дію санкцій лише у разі, якщо він офіційно засвідчить Конгресу, що Росія повністю припинила свою війну проти України та не порушує мирних угод. У разі відновлення російської агресії санкції повертаються негайно. 

Відтак глава держави не має права одноосібно зняти або послабити санкції проти Росії. 

Президент отримує це право, лише подавши звіт до Конгресу і лише у разі, якщо дві палати не заблокують його спільним рішенням (Joint Resolution of Disapproval). Якщо Конгрес буде проти зняття санкцій, президент може ветувати його рішення, але й у такому разі законопроєкт забороняє йому ухвалювати будь-які санкційні рішення протягом 10 календарних днів після ветування – щоби Конгрес мав змогу подолати президентське вето. 

Таким чином, Ukraine Support Act закриває лазівки для послаблення санкцій проти Росії, до чого часом вдається адміністрація Трампа, особливо на тлі війни в Ірані.

Окрему увагу автори приділили участі США в економічному відновленні України після війни. З цією метою пропонується створити Трастовий фонд реконструкції України (Ukraine Reconstruction Trust Fund), який підпорядковуватиметься державному секретарю, для асигнувань на реконструкцію, відбудову, гуманітарну допомогу, сприяння економічному зростанню та забезпечення прозорого управління економікою. Окремо пропонується створити посаду Спеціального координатора питань реконструкції України.

Складний шлях до рішення

Як вже йшлося, проєкт був поданий понад рік тому. 

Але процедури у Конгресі побудовані так, що навіть потенційно маючи достатньо голосів для схвалення, автори проєктів не мають змоги включити їх до порядку денного. В американській системі особливу вагу має комітет з питань регламенту та передусім спікер Палати, який самостійно (а в чинній реальності – під впливом Білого дому) ухвалюють рішення про те, який з проєктів виносити на розгляд. Зараз цю посаду обіймає Майк Джонсон, послідовний противник військової допомоги Україні, який підтримує зовнішньополітичну лінію Дональда Трампа.

Але шлях в обхід спікера існує, і конгресмен Мікс до нього вдався. Це – механізм discharge motion (дослівно – клопотання про звільнення), який дозволяє законодавцям винести на розгляд законопроєкт в обхід керівництва Палати. 

Збір підписів під цим клопотанням забрав у Мікса трохи менш як рік. У цьому процесі очевидним було партійне забарвлення прихильників – підписи за розгляд законопроєкту про підтримку України ставили здебільшого демократи.

Та у травні 2026 року двопартійними зусиллями прихильникам України вдалося зібрати 218 підписів, необхідних для винесення законопроєкту на розгляд до Палати представників – рідкісний випадок, коли ініціатива демократів змогла здолати опір республіканців, які від початку другої каденції Дональда Трампа диктують порядок денний в обох палатах Конгресу. 

Петицію підписали 215 демократів та два республіканці – Дон Бейкон з Небраски та Браян Фіцпатрік з Пенсільванії, відомі своєю підтримкою України. Незалежний представник (тобто конгресмен, який не входить до жодної з партій) від Каліфорнії Кевін Кілі став останнім підписантом, необхідним для проведення процедурного голосування (слід зазначити, що до цього року він був республіканцем). 

"Для успіху дипломатії потрібні важелі впливу. Конгрес може діяти двопартійно, щоби сприяти встановленню міцного миру, який захищає інтереси Сполучених Штатів та наших союзників", – заявив законодавець, оголошуючи про свою підтримку законопроєкту.

Успішний збір голосів занепокоїв спікера Джонсона.

Він намагався переконати своїх однопартійців, що російсько-українська війна рухається до завершення, а тому Конгресу, мовляв, не слід поспішати з такими ініціативами. 

"Війна, схоже, йде на спад, зменшується, наближається до завершення. Гадаю, Владімір Путін сам про це говорив останніми днями, тож Конгресу варто поспостерігати, як це розвиватиметься. Я збираюся поговорити про це зі своїми колегами", – сказав він 13 травня, після збору достатньої кількості підписів.

Тиск на республіканців був також безпосередньо з Білого дому.

"Напередодні розгляду Білий дім надіслав республіканцям у Конгресі листа, застерігаючи їх від підтримки ініціативи. Мовляв, законопроєкт втручається у дипломатичні зусилля адміністрації щодо України та Росії, а також збільшує бюджетні витрати на підтримку Києва, що не відповідає чинним пріоритетам Білого дому", – розповів після голосування Остап Яриш – комунікаційник американської організації Razom, яка була тісно долучена до просування цього проєкту.

За даними ЗМІ, спікер Палати представників Майк Джонсон на закритій зустрічі закликав конгресменів-республіканців виступити проти цієї ініціативи, щоб дати Трампу простір для переговорів з Росією.

Втім, навіть їхні спільні зусилля не дозволили дотиснути конгресменів. 

Вже 3 червня Палата представників схвалила процедурну пропозицію 218 голосами проти 204, відкривши шлях до остаточного голосування за законопроєкт. Ukraine Support Act підтримали всі присутні у залі демократи, незалежний конгресмен Кілі та шестеро республіканців – Майк Лоулер, Майкл Маккол, Макс Міллер, Джо Вілсон та двоє, які ставили свої підписи під петицією – Дон Бейкон та Браян Фіцпатрік.

А ввечері 4 червня, після кількох процедурних кроків, Палата представників остаточно затвердила документ.

Цього разу на підтримку Ukraine Support Act висловилися на восьмеро законодавців більше, ніж при першому голосуванні. 226 конгресменів – з яких 18 республіканців та один незалежний – проголосували за ініціативу. Демократка Ільхам Омар єдиною серед своїх однопартійців виступила проти законопроєкту.

Такий результат можна сміливо назвати успіхом, враховуючи внутрішню ситуацію у Республіканській партії та вплив Трампа, підтримка з боку якого є украй необхідною для усіх конгресменів-республіканців, що хочуть знову обратися до Палати на виборах, що відбудуться у листопаді 2026 року.

Чи схвалять "український" закон у Сенаті США та що для цього потрібно

Втім, шанси на те, що сенсаційно схвалений проєкт набуде чинності у нинішньому вигляді, є практично нульовими.

Тому в Палаті не надто переймалися, що текст проєкту, написаний рік тому, місцями є неактуальним. Приміром, The Hill зазначає, що у частині про USAI пропонується виділяти 300 млн доларів щорічно, однак у 2026 році Конгрес проголосував за виділення 400 млн євро на цю ініціативу в рамках Закону про національне оборонне фінансування (NDAA). 

Річ у тім, що у США законопроєкт стає законом лише після затвердження двома палатами Конгресу. Отже, його ще має підтримати Сенат, а далі – підписати президент.

У Сенаті також є лояльна до Трампа більшість (53 республіканці, 45 демократів та двоє незалежних). Причому вважають, що сенатори-республіканці зазвичай обережніші за колег із Палати і вагаються діяти без підтримки президента. Тут варто нагадати, що у Сенаті вже більше року лежить без розгляду та навіть без просування за процедурою законопроєкт про санкції від республіканця Ліндсі Грема. 

До слова, Грем, коментуючи Ukraine Support Act у травні, заявив, що у ньому "є частини, які подобаються, і є частини, які ні".

Формально Сенат затверджує закони простою більшістю (51 голос), але на практиці цього недостатньо. Спірні законопроєкти мають подолати філібастер – процедуру, за допомогою якої сенатори здатні заблокувати ухвалення рішень шляхом поправок, процедурних затримок тощо. Для подолання філібастера потрібно щонайменше 60 голосів, що виглядає малоймовірним за теперішнього розкладу сил у Сенаті.

Тому варіант, за якого Сенат схвалить Ukraine Support Act, не розглядають всерйоз.

Однак є можливість, що сенатори вийдуть із зустрічним проєктом або зі змінами до проголосованого.

Саме цей варіант зараз розглядається як найбільш реальний для України та її друзів у Вашингтоні. І саме на нього зараз спрямовані головні зусилля.

Так, альтернативний проєкт від Сенату, якщо з'явиться, гарантовано буде менш амбітним та таким, що не містить суттєвих обмежень повноважень президента США. Це важливо, бо навіть якщо сенатори знайдуть необхідні голоси – ухвалення законопроєкту може заблокувати президентське вето, для подолання якого необхідні дві третини голосів в обох палатах (тобто варіант ухвалення закону всупереч вето можна сміливо викреслювати). 

У Конгресі є стала практика затвердження таких компромісних законопроєктів після схвалення однією з палат та у разі опору другої. У такому разі створюється переговорна група і сторони домовляються про компромісний документ, який потім знаходить підтримку і у Палаті, і у Сенаті. Якщо Конгрес дійсно піде цим шляхом, то серед ініціаторів сенатського проєкту мають бути передусім республіканці, адже саме ця партія має більшість в обох палатах (нагадаємо, автором схваленого Ukraine Support Act був демократ). 

І врешті-решт, буде потрібна згода Білого дому на це. 

Хоча у разі переконливої двопартійної та двопалатної підтримки навіть проєкту, що обмежував би Трампа, його ветування виглядало б ознакою слабкості президента. Але настільки тверда підтримка проукраїнських ініціатив видається малоймовірною.

А втім, навіть попри непевність із тим, чи набуде чинності Ukraine Support Act та в якому вигляді, голосування 4 червня має суттєве значення.

І не лише для прихильників України на Капітолійському пагорбі, а й для позицій американського президента. 

Голосування за закон про підтримку України всупереч тиску Білого дому стало викликом його зовнішньополітичній лінії щодо російської війни. А те, що вісімнадцятеро республіканців підтримали ініціативу, яка обмежує повноваження президента, є ознакою того, що партія вже не має такої монолітності та одностайності, як на початку президентського терміну Трампа. У тому числі з українського питання. 

Це особливо показово перед проміжними виборами до Конгресу цієї осені, на яких демократи готуються повернути собі контроль принаймні над однією з палат. Тож проміжний успіх ініціативи "синіх" щодо підтримки України попри опір адміністрації та керівництва Палати представників став ще одним елементом політичної боротьби у США.

Авторка: Ольга Ковальчук,

журналістка "Європейської правди"