Росія втрачає Вірменію: як Кремлю не вдалося заблокувати рух Єревана на захід
Це були найскладніші вибори у політичній кар’єрі чинного прем’єр-міністра Вірменії Нікола Пашиняна. Росія неприховано втручалася у виборчий процес у Вірменії, намагаючись добитися зміни влади.
У Кремлі відверто не шкодували на це коштів – і навіть досягли певного успіху.
Результат підрахунку голосів показав, що партія чинного прем’єра "Громадянський договір" зберігає одноосібну більшість у парламенті, але не матиме, як сподівався Пашинян, конституційної більшості. Це ускладнить внесення змін до Конституції, що є ключовою вимогою Азербайджану для укладання мирної угоди.
Також в новому парламенті посилиться проросійська опозиція. Вона матиме політичну трибуну і певні, хоча й обмежені, важелі впливу, щоби опиратися розвороту зовнішнього курсу Вірменії на захід.
Щоби досягти цього, Москва не лише мобілізувала противників чинної влади всередині Вірменії. У країні побудували розгалужену систему підкупу виборців. Росіяни організували також масове підвезення виборців з РФ (а оскільки кордону з Росією Вірменія не має, то виборців возили літаками).
Частину зусиль РФ вдалося нейтралізувати – але це викликало звинувачення у нелегітимності виборів, які можуть додатково розколоти суспільство.
Одночасно прозахідна партія Пашиняна пояснювала своїм виборцям, що це історичне голосування, яке визначає долю країни – і також максимально мобілізувала своїх прихильників. Як результат, явка на нинішніх парламентських виборах була найвищою із 2007 року, майже 59% (у 2021 році було 49,4%).
Зараз Пашинян святкує перемогу і намагається "зацементувати" її за допомогою міжнародної підтримки, яка є дійсно тотальною – якщо не брати до уваги обурену Москву.
Питання про те, якою буде змістовна реакція РФ, залишається відкритим. Зокрема – чи будуть спроби покарати Вірменію за її вибір та чи має Росія реальну можливість це зробити.
"Партія миру" проти "партії війни"
Виборча кампанія у Вірменії проходила під гаслом "нам треба уникнути перемоги партії війни". Політики пояснювали, що це загрожує Вірменії ще більш кривавим сценарієм, аніж програні Єреваном карабахські війни.
Але нюанс у тому, що опозиція називала "партією війни" чинну владу, а влада казала рівно те саме про опозицію.
І дійсно, для прихильників чинного прем'єр-міністра Нікола Пашиняна перемога опозиції означає, що Єреван ставить хрест на мирних перемовинах з Баку, що тривали останні роки, і скасовуєдосягнуті Пашиняном домовленості. А зважаючи на заяви опозиції про можливість повернення Карабаху – прихильники прем'єра передбачали навіть початок нової війни з Азербайджаном у разі зміни влади.
Цю думку активно підтримував і сам Нікол Пашинян, який охрестив "триголовою партією війни" три ключові опозиційні сили: партію "Сильна Вірменія" російського олігарха вірменського походження Самвела Карапетяна (на яку в першу чергу робила ставку РФ), блок "Вірменія" експрезидента Роберта Кочаряна, а також партію "Процвітаюча Вірменія" Гагіка Царукяна.
Натомість проросійська опозиція грала на страху війни Вірменії з Росією.
Вона відкрито звинувачувала Пашиняна у провокуванні конфлікту з РФ.
Також опозиції стали в пригоді заяви російських урядовців про те, що Вірменія може піти "українським шляхом", якщо збережеться чинна влада. Це однозначно сприймалося як погрози війною, що лунають з Москви.
А на додачу, в останні тижні перед вирішальним голосуванням Росія розпочала неприхований економічний тиск на Єреван. "Росспоживнагляд", що має давній досвід у ролі геополітичного торгового молоту Кремля, раптом почав "знаходити" нібито порушення норм, на кшталт перевищення показників шкідливих речовин у різних вірменських продуктах. Інформація про нові "порушення" з'являлася буквально щодня, і у результаті було заборонено імпорт з Вірменії мінеральної води, продукції низки коньячних заводів, квітів, овочів, фруктів, сухофруктів, а також риби.
Також у РФ погрожували денонсувати угоду про постачання газу та обмежити чи заборонити трудову міграцію.
Всі ці заходи не могли не вплинути на настрої виборців. Чимало вірмен вагалися щодо того, який з варіантів несе більшу небезпеку.
Соціологічні опитування за пару тижнів до дня виборів фіксували більш ніж впевнену перемогу партії Пашиняна – але водночас був певний відсоток тих, хто ще не визначився із вибором.
А відповідно, розраховувати на впевнену перемогу Пашинян міг лише за низької явки – тоді як погрози РФ мали "розбудити" той електорат, який вибори зазвичай ігнорує.
Ключовим контраргументом Пашиняна тут стала підтримка Заходу.
В першу чергу – Європейського Союзу, який на фоні економічного тиску РФ підтримав Вірменію. Зокрема, допомігши із поставками тих товарів, імпорт яких РФ заборонила, на європейський ринок. "У телефонній розмові зі мною голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн передала одну дуже важливу інформацію: сільськогосподарська продукція республіки експортуватиметься до Європейського союзу без мит", – пообіцяв Пашинян, хоча підтвердження саме таких намірів Брюсселя наразі немає.
Втім, в Єврокомісії анонсували готовність спростити торгівлю "деякими видами вірменських товарів" (не уточнюючи, як само), а одночасно – оголосили про намір надати фінансову допомогу для компенсації втрат у тих сферах, які найбільше постраждали від обмежень РФ. На це планується видлілити 50 млн євро.
Проте не менш вагомою була й підтримка від Сполучених Штатів. Мова йде не лише про відкриту підтримку Пашиняну, висловлену перед виборами президентом США Дональдом Трампом.
До цього, на початку червня, було підписано рамкову угоду щодо реалізації проекту "Маршрут Трампа для міжнародного миру та процвітання" (TRIPP). Залучення Сполучених Штатів до цього є одним із найбільших успіхів уряду Пашиняна – у Єревані розраховують, що це стане й потужним фактором безпеки для Вірменії.
Виборчий туризм та військові збори
"Громадяни Вірменії, які прибувають з Росії за хабарі голосувати за Само з Калуги (Самвела Карапетяна та його партію "Сильна Вірменія"), будуть призвані на 25-денні навчальні збори. А хто відмовиться – буде притягнутий до кримінальної відповідальності", – таку заяву зробив 3 червня заступник апарата прем'єр-міністра Вірменії Тарон Чахоян.
Така погроза мала протистояти плану РФ організувати масове завезення виборців з Росії.
Тут варто додати, що Вірменія не організовує голосування за кордоном – навіть у посольствах. Тому віддати голос на виборах можна лише якщо повернутися до країни фізично.
Раніше Reuters на підставі своїх джерел писав про наміри Росії відправити до Вірменії на голосування до 100 тисяч потенційних виборців. Зважаючи на те, що Вірменія не має кордону із РФ, організувати таке перевезення можливо лише авіарейсами – джерела агенції стверджували, що на організацію перевезень виділили близько $50 млн.
Для Вірменії 100 тисяч – достатньо висока кількість. На виборах 2021 року проголосувало 1,28 млн виборців, тож могло йтися про майже 8%. Аеропорт Єревана за рік пропускає 5,5 млн пасажирів, тож перевезення 100 тисяч за допомогою чартерів було задачею амбітною, але реальною. Причому влада не могла відмовити їм у в'їзді, адже йдеться про громадян Вірменії, що їдуть додому.
Але вірменська влада відразу знайшла, як цьому протидіяти.
В уряді оголосили, що виборців пустять – але організують для них спеціальну програму.
"Ці люди нам потрібні, адже зараз проходять військові збори, і буде дуже добре відправити з цих ста тисяч десь тисяч тридцять-сорок на збори", – заявив міністр економіки Геворг Папаян на додачу до згаданої вище заяви заступника апарату прем'єр-міністра Вірменії Тарона Чахояна.
Ці погрози почали оперативно втілювати.
Вже 3 червня у аеропорту Єревану було зафіксовано масову роздачу повісток прибулим чоловікам. Одночасно в уряді погрожували заборонити після 7 червня виїзд із країни усім військовозобов'язаним чоловікам.
Втім, ці погрози спрацювали лише частково – в останні дні перед голосуванням чимала кількість виборців із РФ все ж прибули до країни і стали серйозним електоральним підкріпленням для опозиції. Зрештою, приїзд жінок влада таким чином зупинити не могла в принципі.
Показовим стало розслідування фактчекерської платформи FIP.am. Журналіст під легендою офіцера російського ФСБ телефонував керівникам регіональних відділень "Союзу вірмен Росії" та цікавився про успіхи в мобілізації виборців. Втім, окрім підтвердження факту організації "виборчого туризму" на кошти РФ для підтримки трьох опозиційних партій (так званої "російської команди"), спливла й справжня сенсація – до кола вірменських політичних сил, за які мали голосувати виборці з РФ увійшла також партія "Крила єдності" на чолі із правозахисником Армана Татояна. Показово, що ця партія не лише не має іміджу проросійської, але й досі сприймалася скоріш як прозахідна.
Ймовірно, така опція була потрібна РФ на випадок зняття з перегонів когось із основної опозиції. Шанси на такий сценарій вважали досить високими, особливо – зважаючи на зафіксовані масові підкупи виборців, насамперед – представниками "Сильної Вірменії".
В останні дня перед днем голосування питання зняття партії "Сильна Вірменія" з перегонів розглядалося Центрвиборчкомом, однак зрештою було прийнято рішення на їх користь. Втім, це не завадило російському МЗС заявити про "злочини проти демократії", а найбільш одіозні представники російської влади, такі як експрезидент Дмітрій Мєдвєдєв, поспішили назвати вибори у Вірменії нелегітимними.
Чи прийме Путін поразку?
"За результатами виборів перемогла партія "Громадянський договір". Партія одноосібно сформує уряд",– таку заяву Нікол Пашинян зробив ще в ніч на 8 червня, коли Центрвиборчком підрахував лише дані з 20% дільниць.
На користь таких висновків свідчили і перші результати підрахунків, за якими "Громадянський договір" мав біля 60% голосів. Прихильники партії оперували також і даними екзит-полів, які обіцяли їй 54-56% – однак було невідомо, хто ці опитування проводив.
В опозиції сприйняли заяву Пашиняна як спробу узурпації влади. І дійсно, чим більше виборчих дільниць було підраховано, тим гірше ставав результат його партії. А попереду були столичні дільниці, де було багато виборців із РФ де підтримка Пашиняна є нижчою, ніж у регіонах.
Втім, сенсації не вийшло. Єдиний успіх опозиції – фінальний результат "Громадянського договору" виявився нижчим за 50% – лише 49,8%. Але з урахуванням голосів за партії, що не подолали виборчого бар’єру, це забезпечить владі більш ніж стійку більшість.
Також до парламенту проходить головна надія РФ – партія "Сильна Вірменія" – за них віддали голоси 23,3% виборців. Ще 9,9% віддали голоси за блок "Вірменія", на чолі якого стає друг Путіна експрезидент Роберт Кочарян.
Натомість партія "Процвітаюча Вірменія" набрала лище 3,996%, зупинившись за крок до проходження 4-відсоткового прохідного бар’єру. Також не проходить у парламент і партія "Крила єдності" (2,3%).
Ще один успіх Пашиняна – міжнародне визнання результатів виборів. Причому звертає увагу, що одним із перший його привітав із перемогою президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв. Це можна тлумачити як сигнал найближчих союзників РФ про те, що там не хочуть подальшого загострення відносин із Вірменією.
Проте, чи готовий Путін зупинити конфлікт із Вірменією – невідомо. З одного боку, є свідчення того, що торгові обмеження останніх днів лише погіршили відносини вірмен до Росії та одночасно – покращили відношення до ЄС, який прийшов на допомогу.
Проте маса критичних заяв російського МЗС про нібито порушення виборчого процесу у Вірменії не дає РФ можливості "зробити добру міну при поганій грі" та прийняти результати цих виборів.
А одночасно, ці результати означають для Кремля програну битву, але не війну за Вірменію. Попереду – новий виклик, проведення референдуму про зміни до конституції. Ухвалення їх має призвести до підписання мирної угоди з Азербайджаном, що істотно знизить залежність Вірменії від РФ.
Як вважається, тоді рух Вірменії до ЄС може офіційно постати на порядку денному Єревана. А відповідно – у Кремлі зроблять все можливе, щоб заблокувати цей процес.
Тож не виключено, що завершення виборів у Вірменії стане лише переходом до нової фази її протистояння з Росією.
Автор: Юрій Панченко, співзасновник "Європейської правди"