Іспанія готова до радикалів. Чи зміниться влада у Мадриді та як це може вплинути на Україну
Трохи більше ніж за тиждень в Іспанії відбудуться дострокові вибори.
Чинний прем’єр-міністр Педро Санчес оголосив їх 5 жовтня на тлі масштабних протестів, пов'язаних із кризою житла. Щоправда, ще раніше він втратив більшість у парламенті – тож дочасне голосування може бути для глави уряду також і способом перезавантаження себе у владі.
"На нас чекає історична мобілізація, що призведе до епічного відродження прогресивної Іспанії, яка знову переможе реакційні сили на виборчих дільницях", – заявляв Санчес на передвиборчому заході у Севільї.
Однак перспективи для його Соціалістичної партії (PSOE) виглядають похмуро.
Популярність соціалістів значно підірвали низка корупційних скандалів, міграційна криза у Сеуті, а також кілька смертоносних катастроф на залізниці.
Опитування свідчать: Іспанія рухається вправо.
Як виглядає, в результаті виборів лише коаліція консервативної Народної партії (PP) та ультраправої Vox може здобути абсолютну більшість і сформувати уряд.
Це означатиме кінець восьмирічної каденції Санчеса і крах останнього великого соціалістичного уряду в Європі. Більше того – вперше з часів правління генерала Франциско Франко в уряд Іспанії можуть увійти радикали.
Втім, попри несприятливі прогнози представники соціалістів зберігають оптимізм і розраховують на виборців, які ще не визначилися, за кого голосуватимуть. У передвиборчій агітації соцпартія робить ставку на соціальні права та невдоволення житловою кризою.
Санчес та PSOE сподіваються, що їхні зусилля щодо її вирішення – а також той факт, що відповідні плани були зірвані в парламенті PP, Vox та каталонською Junts – мобілізують лівих виборців і забезпечать їм ще один чотирирічний термін.
У цій статті "Європравда" намагається з’ясувати, чи справдяться надії Санчеса і чи зможе він здійснити неймовірне та зберегти владу. А також – що чекатиме на Україну у разі формування в Іспанії консервативного уряду.
Ризик для Санчеса
Педро Санчес має репутацію людини, що любить ризикувати та діяти несподівано для опонентів.
Тож скориставшись вибухом житлової кризи – масових протестів проти багаторічного поступового здорожчання житла в Іспанії – оголосив дочасні вибори. Паралельно подавши до парламенту законопроєкти, спрямовані ніби як на покращення ситуації з житлом.
Які, звісно ж, не пройшли – більшості у Санчеса в парламенті давно вже немає. Уряд меншості формують PSOE та ще одна ліва політсила Sumar.
Цей тривалий вже параліч підірвав структури управління в Іспанії. Зокрема, країна продовжує жити за держбюджетом-2023, оскільки парламент протягом трьох років не спромігся жодного разу ухвалити новий.
Не маючи стабільної парламентської більшості, Санчес дедалі частіше покладається на укази, перетворюючи надзвичайні законодавчі процедури на звичний засіб управління.
Влада також зазнала жорсткої критики через кризу в іспанському північноафриканському ексклаві Сеута, що спалахнула, коли близько 80 тисяч людей протягом 48 годин перетнули кордон із сусіднього Марокко (про це йшлося у статті "ЄвроПравди" "Подвійна атака на Іспанію").
Ба більше, уряд Санчеса, його партія та найближче оточення протягом останніх двох років були втягнуті у звинувачення в корупції, що стало ще одним значним ударом по репутації як самого прем’єра, так і соціалістів загалом.
З огляду на все це Санчес, можливо, вирішив, що передвиборча кампанія, базована на обуренні громадян ситуацією з житлом, буде кращим вибором, ніж глухий кут у парламенті та постійна різка критика з боку опонентів та медіа.
Втім, вже під час кампанії уряд та Санчес зазнали нового удару – 28 жовтня в Урді, неподалік Толедо, зіткнулися потяги, в результаті чого загинуло 69 осіб.
Причому ці аварії безпосередньо стосувалася сфери відповідальності соціалістів. Міністр транспорту Оскар Пуенте був не лише членом уряду, а й одним із головних публічних представників PSOE у передвиборчій кампанії – очолював партійний список у провінції Вальядолід.
Спочатку Санчес продовжував публічно підтримувати міністра. Водночас визнавав, що два масштабні залізничні інциденти протягом одного року – неприйнятна ситуація.
Зрештою, 6 листопада Оскар Пуенте подав у відставку – PSOE спробувала подати це як доказ готовності брати на себе політичну відповідальність. Санчес назвав рішення міністра "актом гідності" та наголосив, що уряд діє прозоро.
Аж тут знову виринула проблема дорогого житла – 11 листопада відбулися нові масштабні протести.
Санчес скористався цим, щоб знову нагадати про свої соціальні ініціативи. І 12 листопада в Іспанії ухвалили один із запропонованих урядом надзвичайних житлових декретів.
Санчес та його союзники сподіваються, що цей крок продемонструє іспанцям, що він працює в їхніх інтересах. А обіцянка Народної партії скасувати цей декрет у разі приходу до влади допоможе мотивувати виборців.
Іспанський лідер також намагається грати на результатах недавніх виборів у Бразилії та США.
"Це сталося в Бразилії, це сталося в Сполучених Штатах, і це станеться й в Іспанії. Ключ – у мобілізації", – сказав він.
Втім, поки що опитування громадської думки показують, що навряд чи "це станеться". Хоча соціалісти й дещо скоротили розрив із "народниками".
Що кажуть опитування
Згідно з оприлюдненим 18 листопада опитуванням Народна партія набрала б на виборах 32,2%, PSOE – 30,7%, а Vox – 17,0%.
Втім, попри скорочення розриву перспективи для соціалістів вимальовуються не найкращі.
У середньому опитування показують, що PP і Vox разом набирають орієнтовно 193 місця у 350-місному парламенті. Цього буде достатньо для того, щоб сформувати уряд.
Соціалістам же прогнозують десь 110 місць.
При цьому так і не змогли об'єднатися традиційні союзники PSOE – ультраліві сили, які могли би стати потенційними партнерами соціалістів у новій урядовій коаліції.
Політсила "Широкий фронт" сформувалась незабаром після оголошення виборів з метою об’єднати кілька партій, що у політичному спектрі стоять лівіше за PSOE. Однак після бурхливих дебатів до об’єднаного списку відмовилася приєднатися впливова Podemos.
Опитування прогнозують "Широкому фронту" від 9 до 14 місць, Podemos на межі проходження в парламент. Це майже не залишає для PSOE перспектив формування уряду після виборів.
А найімовірнішим прем’єром на сьогодні виглядає очільник Народній партії Альберто Нуньєс Фейхоо.
Розумний і "трохи нудний" управлінець
Він – лідер консервативної опозиції з 2022 року.
Головним аргументом Альберто Нуньєса Фейхоо є досвід і репутація компетентного управлінця: з 2009-го він 13 років очолював уряд північно-західного регіону Галісія.
"Це називається управління: саме цим я вмію займатися, хочу займатися, і саме таких змін потребує Іспанія", – заявляє він виборцям.
Фейхоо безперервно обіймає державні посади з 1991 року. 2023-го Народна партія з ним на чолі здобула найбільше місць у парламенті – однак не абсолютну більшість. Тож уряд сформували соціалісти.
Свою кампанію, як зазначає Politico, консерватори проводять під гаслом: "Повірте нам. Ми – тверезо мислимо, розсудливі – навіть трохи нудні – управлінці".
Щоправда, прем’єр представляє Іспанію і на міжнародній арені – але на відміну від Санчеса Фейхоо в світі знають дуже мало.
До того ж, він не володіє англійською.
Фейхоо визнає, що докладав мало зусиль для її вивчення – але водночас переконує, що "величезні проблеми", з якими стикаються іспанці всередині Іспанії, є важливішими.
"Я не знаю англійської, але знаю, як керувати країною", – заявляє Фейхоо.
Цю виважену політичну стратегію консерваторів підриває руйнівна кампанія ультраправої та антимігрантської Vox – бо саме до неї консерваторам треба буде звертатися, щоб сформувати парламентську більшість і уряд.
Нині Vox (перекладається як "Голос") посідає впевнене третє місце. 50-річний лідер політсили Сантьяго Абаскаль пишається тим, що йому вдалося вивести партію у мейнстрім, здобувши рекордні рейтинги.
Але політичну кар'єру він починав саме в Народній партії – вступив до неї ще 18-річним. Спочатку став депутатом місцевої ради, а потім – депутатом регіонального парламенту Країни Басків.
У 2013 році покинув консерваторів і наступного року заснував Vox. А вже у 2019 році вона стала першою за останні десятиліття ультраправою партією зі значною присутністю в іспанському Конгресі – 24 місця.
Vox перейняла гасло американської MAGA і Трампа – "Зробимо Іспанію знову великою".
Ультраправі відстоюють суто централізовану концепцію держави.
Політичні оглядачі відзначають, що під час нинішньої кампанії Vox вдається до концепції "політичної драми".Звинувачує уряд у тому, що він є "зграєю шахраїв", які планують "вкрасти вибори".
Vox була єдиною партією, яка продовжила проводити передвиборчі мітинги одразу після залізничної катастрофи в Толедо, у дні жалоби.
Вона також відверто ворожа до міграції. Репатріація мігрантів, які перебувають "у нелегальному становищі", та "реміграція" іноземців, які не роблять внесок у розвиток Іспанії, є головними темами для Абаскаля.
Він також звинуватив Педро Санчеса у тому, що саме політика прем'єра призвела до "акту вторгнення" до Сеути.
Абаскаль пообіцяв задіяти іспанський військово-морський флот для захисту національних кордонів і "надіслати світові сигнал, що тут немає місця для всієї Африки та всієї Америки".
Агресивна риторика Vox створює дві ключові проблеми для PP. По-перше, репутація консерваторів як спокійних і врівноважених управлінців може бути підірвана запальною політикою Vox. По-друге, ультраправі можуть відібрати частину голосів, на які розраховують консерватори.
Але наразі PP і Vox не демонструють навіть і натяку на можливі розбіжності чи суперництво за електорат. Вони виглядають об’єднаними єдиною метою: повалити нарешті уряд Санчеса.
Зокрема, один з кандидатів від Vox Енріке Гарсія-Маїкес зазначив, що "двом партіям, готовим усунути Санчеса, було б розумно не наступати одна одній на ноги на танцмайданчику".
Втім, політологи не вірять у довговічність союзу між PP і Vox. Зокрема прогнозують, що ультраправі чинитимуть тиск на консерваторів, змушуючи їх іти на поступки.
***
Як іспанські вибори та їхні можливі результати можуть вплинути на Україну?
Найперше варто відзначити, що тема російсько-української війни під час нинішньої кампанії в Іспанії майже не порушується.
З іншого боку, вже після оголошення дострокових виборів з візитом у Мадрид приїздив президент України Володимир Зеленський. Прем'єр Педро Санчес тоді повідомив, що Іспанія виділяє Україні новий пакет військової допомоги на 437 мільйонів євро. Після цього глава іспанського МЗС Хосе Мануель Альбарес заявив, що Іспанія теж має бути за столом переговорів між Україною та Росією.
Це що стосується теперішньої влади. Потенційний прем’єр-міністр Фейхоо також висловлює цілком проукраїнські погляди.
Із самого початку повномасштабного вторгнення він наголошував, що Росія є агресором.Послідовно підтримує надання Україні фінансової і військової підтримки.
Фейхоо також виступав проти домовленостей, які передбачають поступки Росії за рахунок України.
Звісно, постає питання щодо ймовірних союзників PP Vox, яка не підтримує збільшення допомоги для України.
І тут варто відзначити, яких змін зазнала позиція Абаскаля щодо війни в Україні.
Якщо у 2022 році Vox підтримувала Україну, постачання їй озброєння та жорсткі санкції проти Росії, то згодом партія почала виступати проти подальшої військової допомоги, відмовилася підтримувати відправлення іспанських військових в Україну. її позиція щодо завершення війни стала ближчою до позиції Дональда Трампа.
Зокрема, Абаскаль звинуватив європейських лідерів у тому, що вони нібито хочуть продовження війни заради власних політичних інтересів, а також писав, що "лише Трамп може допомогти Україні захиститися і відбудуватися".
Втім, у разі створення коаліції з РР ультраправі матимуть статус молодшого партнера. Тож можна сподіватися, що їхній голос щодо України у потенційно новому уряді Іспанії не буде визначальним.
Авторка: Ірина Кутєлєва,
журналістка "Європейської правди"