У відносинах України з США з’явилася нова дійова особа – і, за всіма ознаками, дуже впливова. 14 вересня президент Джо Байден призначив Пенні Пріцкер на новостворену посаду спецпредставниці з питань економічного відновлення України.

Що входить у мандат посадовиці? Як переконати західний бізнес інвестувати в Україну ще під час війни? І що її пов’язує з Україною? Про це і не тільки редактор ЄвроПравди Сергій Сидоренко поговорив із Пенні Пріцкер. Далі – тезовий виклад відповідей спецпредставниці США. 

Для мене цей шанс представляти Сполучені Штати справді є особистим. Особливо в часи цієї жахливої війни.

Моя сім'я втекла з України наприкінці 1800-х років з Київської області – з території, яку тепер хочуть захопити росіяни. І те, що тепер я отримала можливість допомагати Україні від імені Сполучених Штатів, щоб залишатися незалежною демократичною державою, просуваючись до європейської інтеграції, – це покликання найвищого порядку.

В Україні моя сім'я була власниками зерносховищ. Але вони були змушені виїхати звідси через погроми, які відбувалися тоді у царській Росії.

Коли мій прадід Ніколас приїхав до США, він не знав англійської мови. Ані він, ані моя прабабуся не мали особливих ресурсів. Але вони змогли здобути освіту, і мій прадід пройшов шлях від молодого хлопця, який вивчав англійську, продаючи газети на Максвелл-стріт у Чикаго, до фармацевта, а потім адвоката.

А моя прабабуся заснувала в Чикаго клуб під назвою Nickel Club, який полягав у тому, що щотижня жінки з її громади відкладали на допомогу новим іммігрантам з України по п'ять центів (у США п’ятицентова монета має назву Nickel).

Тож це велика частина моєї особистої історії.

У портфель моїх повноважень входить робота з урядом України, з урядом США та послом Бріджит Брінкс і, звичайно ж, з нашими союзниками – щоби спільно прискорити економічне відновлення України.

Буде окремий фокус на реформах, що стосуються прозорості та підзвітності відбудови – це зміни регуляторного середовища, правоохоронних органів, судової системи, у сфері боротьби з корупцією, управління держпідприємствами тощо.

Іншою важливою частиною моїх повноважень є робота з приватним сектором. Я прагну переконати компанії в різних секторах економіки інвестувати в Україну. Треба, щоби бізнес зрозумів, що зараз є можливості для інвестицій в Україну.

Крім того, я за посадою входитиму до міжвідомчої донорської координаційної платформи, де працюватиму з урядами держав-партнерів, з Єврокомісією та міжнародними фінансовими установами, а також з приватним сектором.

І, звичайно, це вимагає спілкування як з Конгресом, де я комунікуватиму успіхи України зараз та після війни, так і з діаспорою в США щодо можливостей, які існують в Україні.

Отже, сфера моїх повноважень буде широкою та економічно орієнтованою.

Російські гроші, які мають бути конфісковані для фінансування відновлення України, теж частина політики уряду США: ми рішуче налаштовані на те, що ті, хто уможливив путінську війну, мають допомогти компенсувати втрати.

США зосереджені на задоволенні потреб України зараз, а також на довгостроковому відновленні та безпеці України.

Однак для того, щоби отримувати кошти від Сполучених Штатів, тепер будуть певні умови. Це не повинно дивувати нікого в Україні. Причина – те, що наш уряд хоче бачити, як Україна досягає прогресу в різних сферах. Ми хочемо бачити середовище, сприятливе для приватних інвестицій.

По-перше, це будуть умови, які гарантуватимуть, що ви будете належним чином розпоряджатися грошима.

А по-друге, йдеться про втілення реформ, необхідних для того, щоб Україна стала членом ЄС та західного торговельного блоку, чого Україна сама прагне.

Економічне відновлення України відбувається вже зараз! Будується житло, інвестується в інфраструктуру, інвестується в енергетику.

Україна продемонструвала велику стійкість у воєнний час. А я маю довести гравцям приватного сектора, що є те, у що вони можуть вкладатися вже зараз.

Повне інтерв’ю – у матеріалі "Тепер, щоб Україна отримувала кошти, США висуватимуть умови щодо реформ".