Перемогу на парламентських виборах у Словаччині 30 вересня отримала партія Smer-SD колишнього прем’єра Роберта Фіцо, а партії, які вважають головними потенційними партнерами Smer-SD, здобули достатньо мандатів, щоб разом сформувати більшість.

Це – вкрай неприємний розвиток подій для України.

Про те, чи дійсно результати виборів у Словаччині стали катастрофою та чи залишився шанс уникнути формування уряду за участю антиукраїнських сил, читайте у статті редактора "ЄвроПравди" Юрія Панченка Словаччина за крок до проросійського розвороту: чи зупинять появу "нового Орбана" у ЄС.

Лідер партії Smer-SD, колишній прем’єр Роберт Фіцо обіцяв не лише зупинити військову допомогу Україні, але й притягнути до відповідальності членів попереднього уряду за те, що ті передали Києву винищувачі МіГ-29.

Перемоги Фіцо також активно чекали в Угорщині – прем’єр Віктор Орбан сподівається отримати союзника для боротьби з євроінституціями.

"На цих виборах Фіцо пішов ва-банк. Він пожертвував репутацією своєї партії (колись респектабельної лівоцентристської партії влади. – ЄП) та перейшов на ультраправі гасла, більш електорально привабливі. Все для того, щоб увійти до нової коаліції та захистити себе від кримінальних звинувачень, пов’язаних із його попереднім прем’єрством", – так за пару тижнів до виборів коментував ситуацію експерт Словацької асоціації зовнішньої політики Александр Дулеба.

Вже зараз можна сказати, що ставка Роберта Фіцо спрацювала.

Радикалізація Smer-SD дозволила відтягнути голоси від "Республіки". Ця по суті неонацистська партія боролася за третє місце, під час кампанії їй прогнозували результат аж до 12%. Однак у день голосування вона показала несподівано провальний результат і не зможе пройти 5-відсотковий виборчий бар’єр.

Втім, до парламенту пройшла інша партія, яка майже гарантовано буде коаліційним партнером Smer-SD. Йдеться про Словацьку національну партію (СНП) колишнього спікера Андрея Данко (5,63%). Ці партії раніше вже були коаліційними партнерами. До того ж Данко вже давно озвучує проросійські тези, подібні до нової риторики Фіцо.

Прозахідні сили можуть похвалитися лише другим місцем партії "Прогресивна Словаччина" (17,96%), а також проходженням до парламенту двох правоконсервативних партій: SaS (6,32%) та Християнсько-демократичного руху (6,82%).

Втім, ані коаліція Smer-SD та СНП, ані тріо "Прогресивна Словаччина"-ХДР-SaS не матимуть голосів більшості у парламенті.

Досягнути її можливо, лише залучивши до коаліції "бронзового призера" перегонів – партію "Голос" ще одного колишнього прем’єра Петера Пеллегріні (14,7%).

Саме ця політична сила отримала "золоту акцію".

По суті, від рішення її керівництва залежатиме подальший зовнішній вектор Словаччини.

Люди, що добре його знають, уточнюють – Пеллегріні не має проросійських сентиментів та в принципі симпатизує Україні під час війни. Інша річ, що він не афішував такі погляди під час виборчої кампанії, боячись втрати голосів.

Тож приєднання "Голосу" до проєвропейської коаліції не можна виключати. Але для реалізації цього сценарію Пеллегріні мають також запропонувати щось суттєве – тобто посаду прем’єра.

Що означатиме для України сценарій формування коаліції за участю (та за лідерства) Роберта Фіцо?

Перш за все, з великою ймовірністю можна очікувати, що Словаччина зупинить передачу військового обладнання та приєднається до табору країн, які вимагатимуть скорішого початку мирних переговорів із РФ. 

Інша справа – виготовлення для ЗСУ бронетехніки та боєприпасів, а також ремонт військової техніки. Ці послуги Братислава робить не безкоштовно, а отримає платню від ЄС. За оцінками експертів, Фіцо навряд чи піде на скасування цих угод, оскільки вони вигідні для самої Словаччини.

Ще один ризик – новий уряд з великою ймовірністю загострить конфлікт з Україною щодо зерна. 

Проте найбільшим ризиком від нового словацького уряду для нас стане його позиція з питання санкцій проти РФ.

Докладніше – у матеріалі Юрія Панченка Словаччина за крок до проросійського розвороту: чи зупинять появу "нового Орбана" у ЄС.