Як розповідала "Європейська правда", президент Франції Емманюель Макрон не відступається від ідеї спрямування в Україну французьких (і не лише) військових.

Наразі одна з ключових вразливостей цього плану – брак однозначної підтримки цього кроку з боку французького суспільства. І це не дивно. Але чи є з боку французів однозначне заперечення такого кроку? Чи може це змінитися? І як взагалі зараз пересічні французи ставляться до України?

Про це редактор "ЄвроПравди" Сергій Сидоренко поговорив з французькою політичною соціологинею, доценткою університету Париж Нантер Анною Колан-Лебедев. 

Для тих, кому зручніше сприймати інформацію у відеоформаті – пропонуємо відеозапис нашої розмови, а текстовий виклад пояснень та аргументів від першої особи – в матеріалі "Франція є проукраїнською, але культурний геноцид – це для французів не аргумент". Далі – основні тези політичної соціологині. 

Ставлення Франції до України зараз змінюється, та головна зміна відбулася ще у 2022 році: тоді французи усвідомили, що Україна існує.

Вони почали цікавитися та формувати своє нове ставлення і до України, і до Росії. При цьому суспільний запит був дуже виразним: журналісти, які взагалі нічого не знали про Україну до 2022-го, зверталися до експертів, намагалися розібратися.

Дуже важливим став масовий приїзд біженок-українок. Французи почали спілкуватися з ними, побачили, якими вони є, почули українську музику тощо – і це мало дуже важливу роль для формування враження про українців, а не тільки жахливі новини про бомбування, світлини з війни тощо.

Два роки тому французи відчули, що російське суспільство зрадило їхні очікування.

Звичайно, і до 2022 року у Франції знали про авторитарний режим у Росії, про репресії тощо. Але водночас пересічний француз сприймав Росію також як центр культури, цивілізації. А побачили те, що роблять росіяни в Україні.

Зараз у французькому суспільстві вже немає того колишнього іміджу Росії.

За останні місяці основна трансформація відбулася не у суспільстві, а у владі Франції. Макрон ухвалив рішення бути більш різким з Росією.

Однак ця зміна поки не отримала достатньої підтримки від пересічних французів. Навпаки, вона злякала багатьох у Франції. Ініціативу Макрона про те, щоби колись спрямувати в Україну французьких військових, французи сприйняли дуже неоднозначно.

Утім, це не означає, що Франція не погодиться надіслати контингент в Україну.

Серед французьких політиків підтримка цієї ідеї є вищою, ніж у суспільстві.

Весь центр політичного поля, а також класичні ліві та праві загалом підтримують цю ідею та вже зараз проводять консультації з військовими, а також з соціологами, з політологами. До нас теж надходять запитання про ставлення до ініціативи Макрона. І ми пояснюємо, зокрема, те, що для Росії головний ворог – це не Україна, а колективний Захід, у тому числі Франція як частина Заходу.

Причому цей наратив Росії про Францію як ворога повторюється і повторюється.

Це вже наша війна.

Але є і проблема, що не всі аргументи Києва працюють у Франції. Наприклад, коли Україна каже про культурний геноцид – це для французів не аргумент. Франція теж була імперією, колоніальним центром.

Та попри увесь цей фон, зараз Франція, французьке суспільство є проукраїнськими. Просто тут працюють інші аргументи.

І хоча французи у переважній більшості поки не усвідомлюють, що це також їхня війна, але вони вже розуміють, що ця війна не дуже далека і що вона наближається до Франції.

Докладніше – в матеріалі "Франція є проукраїнською, але культурний геноцид – це для французів не аргумент".