Як РФ дестабілізує Молдову через Гагаузію і як Україна може допомогти це зупинити

Коли згадують про проросійський, лояльний до Кремля регіон Молдови – то зазвичай кажуть про Придністров'я, тому що там розташована і російська воєнна база, і проживає значна частка громадян Росії, яким Москва спеціально для цього роздавала паспорти.

Але вибори щоразу свідчать, що у Молдові є регіони з іще вищим рівнем підтримки Кремля – це Гагаузька автономія на півдні Молдови.

Про витоки проросійськості гагаузів та про те, як Україна може долучитися до боротьби з гібридним впливом Кремля, розповідає Іван Капсамун – журналіст, ветеран війни проти Росії та етнічний гагауз, який дуже щільно працює з гагаузами Молдови. Текстовий виклад його головних тез – в матеріалі Що таке Гагаузія у Молдові, як Росія змогла її "окупувати" та що варто робити Україні. Далі – скорочена версія цього тексту. 

Попри те, що Молдова – унітарна держава, Гагаузія має всі інструменти автономії.

Вони обирають свого башкана (посада, що є аналогом президента). Башкан очолює місцевий уряд ("Виконавчий комітет" або Bakannık Komiteti), а також стає членом уряду Молдови. У Гагаузії є свій парламент ("Народні збори" або Halk Topluşu). Також є багато атрибутики автономії.

Від початку ідея полягала у тому, щоби зберегти гагаузький народ і дати поштовх розвитку гагаузької мови.

Але в реальності регіон опинився під впливом Росії.

Від проголошення незалежності Молдови російська пропаганда працювала над тим, щоб гагаузи були орієнтовані на Москву, а автономія стала "резервацією русского міра".

У Гагаузії здавна діє правило: щоби прийти до влади – ти маєш публічно любити Росію.

Зараз Кишинів намагається зруйнувати цю російську вертикаль. Башканка Євгенія Гуцул сидить у тюрмі за звинуваченнями у незаконному російському фінансуванні, а частина її соратників – у бігах.

Але Росія зберігає вплив. Казати про деокупацію Гагаузії поки зарано.

Керівництво автономії треба переобрати, але оголосити нові вибори поки неможливо.

Місцеве законодавство про вибори суперечить оновленому виборчому кодексу Молдови, і депутати Народних зборів не хочуть виправляти невідповідності.

Зараз потроху налагоджується діалог між Комратом і Кишиневом про те, як це зробити. Вони домовляються про спільні підходи, і хочуть вийти на вибори десь восени. Хоча Кремль цьому дуже противиться і через підконтрольних людей в Гагаузії поки не дає прийняти компромісне рішення. 

Головна задача Кишинева – зробити, щоби вибори знову не купила Москва.

Молдова має бути впевнена, що "вбила" мережу підкупу з боку проросійського олігарха-утікача Ілана Шора. Треба створити механізми контролю чесності цих виборів, та такі правила, за яких не підконтрольні Кремлю сили та політики захочуть піти на вибори і матимуть на них шанси. А здорові сили у Гагаузії є. 

Далеко не всі гагаузи "ватники" – навіть суто з тієї причини, що гагаузи живуть не лише у Молдові, а й також в Україні. Звісно, і серед українських гагаузів є різні люди. Але велика кількість з них люблять Україну і є громадянами нашої держави в усіх сенсах.

Тож гагаузи України точно не чекають тут "русского міра". Наш приклад варто використати, щоби допомогти Гагаузії змінитися.

Але тут потрібні спільні дії Кишинева і Києва. Потрібна інформаційна кампанія. До певної міри – навіть контрпропаганда, протидія багаторічній пропаганді Росії.

Крім того, визнання гагаузів з боку Києва корінним народом України надасть інструменти для того, щоб ми збереглися як народ, і дозволить державі посилити підтримку гагаузької самобутності. Це допоможе нам зберегти, врятувати свою мову і створить позитивний приклад, альтернативу для гагаузів у сусідній Молдові.

І, зрештою, важливим є спільний шлях України і Молдови до Європейського Союзу.

Більше тез Івана Капсамуна – Що таке Гагаузія у Молдові, як Росія змогла її "окупувати" та що варто робити Україні.