Проблемный друг Украины: какие изменения обещает новая власть Словении и в чем может быть угроза Киеву
"Ми отримуємо уряд, за який виборці не голосували. Це результат обману, порушених обіцянок і маніпуляцій", – таку заяву про наступний уряд Словенії зробив один із лідерів Руху "Свобода" Борут Сайович. Його партія виграла вибори, але готується перейти в опозицію.
Голосування за нового прем’єра заплановано на 22 травня. Вже немає сумнівів, що ним – вже вчетверте – стане лідер Словенської демократичної партії (SDS) Янез Янша.
Голосувати за вотум довіри його уряду планують навіть ті політичні сили, які перед виборами виключали для себе співпрацю з Яншею. А на додачу – за обрання Янші буде голосувати партія Resni.ca (Істина) на чолі з проросійським спікером Зораном Стевановичем (хоча формально ця політична сила не буде входити до коаліції).
Янез Янша має дуже неоднозначну репутацію у Словенії – про його звивистий політичний шлях йтиметься в цій статті.
Зараз він обіцяє словенцям податкові пільги, менше втручання держави в економіку, а також анонсує фінансові обмеження для громадських організацій. Разом із тим від його нового уряду очікують справжню революцію у зовнішній політиці.
Але, попри певні ризики, є підстави сподіватися на збереження курсу Любляни щодо підтримки України.
Янез Янша раніше зарекомендував себе як друг України, і немає підстав сумніватися в такій його позиції зараз. Однак є і невизначеність. Вона насамперед пов’язана з участю проросійської Resni.ca у формуванні політики майбутнього уряду.
Уряд революційних змін
Парламентські вибори, що відбулися 22 березня 2026 року, не стали тріумфом Янеза Янші.
Його партія, яка весь виборчий цикл демонструвала істотний відрив від Руху "Свобода" прем’єра Роберта Голоба, несподівано поступилася йому, зайнявши друге місце, хоч і з мінімальним відставанням.
Також існували чималі сумніви щодо здатності SDS залучити коаліційних партнерів – багато партій напередодні виборів заявили про категоричне несприйняття ідеї створювати коаліцію з Яншею.
І нарешті – Конституційний суд досі розглядає питання іноземного впливу на вибори. Йдеться про витік записів розмов оточення прем’єра Голоба, як вважається – здійснений ізраїльською приватною розвідувальною компанією Black Cube (Чорний куб) на замовлення Янеза Янші.
Не виключено, що цей скандал, що розгорівся за кілька днів до голосування, привів до протилежних результатів, а на додачу – теоретично може призвести до висунення Янші офіційних звинувачень та навіть до скасування результатів виборів.
Тож результати виборів 22 березня виглядали як мандат Роберту Голобу на нову прем’єрську каденцію. Проте сталося геть інакше.
10 квітня новообраний парламент обрав спікером проросійського популіста та лідера партії Resni.ca Зорана Стевановича. Це дало підстави говорити про формування нової коаліції, де партію Янші підтримали всі правоцентристські сили ("Нова Словенія", "Демократи", Рух "Фокус"), а голоси, що дозволять отримати більшість, надасть Resni.ca.
Щоправда, остання політсила формально не братиме участі у коаліції. Однак ЗМІ стало відомо, що вона щонайменше тримає руку на пульсі підготовки коаліційної угоди, отримуючи всі проєкти документів.
А у другій половині травня, коли термін формування нового уряду почав добігати кінця, Янша та його партнери узгодили коаліційну угоду та оголосили, що 22 травня відбудеться голосування за вотум довіри новому уряду.
Про що вдалося домовитися правій коаліції?
Одна з найбільш дискусійних ініціатив – скасування бюджетного фінансування для більшості неурядових організацій, що викликало гостру критику громадського сектора.
Її порівнюють із практиками угорського уряду часів Віктора Орбана.
Також в рамках боротьби з корупцією передбачається створення окремого органу SKOK, що займатиметься розслідуванням корупційних злочинів та злочинів організованої злочинності, вчинених посадовцями та керівниками держкомпаній. Щоправда, для багатьох ця реформа виглядає як послаблення боротьби з корупцією, адже зараз нею займається незалежна від уряду Комісія із запобігання корупції (яка увійде до складу SKOK), а новий орган не матиме такої незалежності.
Ще більші новації плануються у податковому законодавстві. Зокрема, планується скасувати найвищу, 50-відсоткову, ставку податку на прибуток, а також запровадити спеціальну пільгу з податку на прибуток для молоді віком до 29 років у розмірі 3 тисячі євро на рік.
Революційні зміни чекають і управління державною власністю. Тепер всіма державними активами буде опікуватися новостворений фонд, з якого фінансуватимуть виплату пенсій.
Серед інших ініціатив нової коаліції – спрощення дозволів на будівництво, обмеження користування мобільними телефонами у школах, а також щорічне тестування чиновників на наркотики.
Не менш революційні зміни заплановані у зовнішній політиці.
"Першим не витримає і впаде палестинський прапор на будинку уряду", – так словенські ЗМІ описують очікування від зовнішньої політики уряду Янші.
Дійсно, за прем’єра Роберта Голоба Словенія була в авангарді боротьби за права палестинців та одним із найжорсткіших критиків Ізраїлю. Янша обіцяє все це змінити.
Зокрема, за нового уряду Словенія може відкликати своє визнання незалежності Палестини. А також – перенести столицю з Тель-Авіва до Єрусалима.
І майже напевно новий уряд скасує санкції, накладені на низку ізраїльських урядовців, включно з прем’єром Беньяміном Нетаньягу – урядом Голоба вони були оголошені персонами нон грата у Словенії.
Проте чи зачепить ця зовнішньополітична "революція" відносини з Україною?
Друзі України, але є нюанси
Проєвропейська орієнтація, підтримка України та повага до верховенства права – саме такими принципами має керуватися новий уряд Словенії. Про це заявив Манфред Вебер, лідер Європейської народної партії, до політичної родини якої входить SDS Янеза Янші.
Чи обґрунтовані такі очікування? Значною мірою так.
Зокрема, Янез Янша і в 2022 році на посаді прем’єра, і потім в опозиції послідовно підтримував надання Україні допомоги та запровадження санкцій проти РФ. В тому числі – критикуючи уряд Роберта Голоба за недостатній рівень підтримки.
Більш того, така позиція виникла у нього далеко до 2022 року. "Україна має повну підтримку моєї партії і більшості словенського населення, це поза сумнівом", – заявив він в інтерв’ю "ЄвроПравді" ще у травні 2015 року.
Свідченням незмінності його позиції є кандидатура на посаду міністра закордонних справ у новому уряді.
Спочатку на цю посаду планували призначити колишнього посла Словенії у США Тоне Кайзера. Цікавий факт – за прем’єрства Голоба його було відкликано з посади після того, як стало відомо, що він копіював конференційні міністерські документи та передавав їх Янші. У цьому контексті таке призначення виглядало винагородою за лояльність – проте могло не дуже добре бути сприйняте в інших країнах.
Тому зараз на посаду глави МЗС розглядається колишня кандидатка у президенти Словенії, а нині – євродепутатка та віцепрезидентка SDS Романа Томц.
Попри те, що в Європарламенті вона працювала у комітеті з питань зайнятості та соціальних питань, її позиція щодо України не викликає сумнівів.
"Боротьба України – це наша власна боротьба",
заявляла вона, закликаючи до збільшення військової допомоги Києву.
Так само Томц підтримує вступ України до ЄС і голосувала за всі резолюції з підтримки України та засудження РФ.
Тож є всі підстави очікувати, що новий уряд Словенії не буде "розвертати" свою політику щодо України. Проте є два фактори ризику для України.
Перший – залежність нової більшості від голосів партії Resni.ca.
Формально коаліція вже розрахувалася за цю підтримку, проголосувавши за призначення спікером лідера цієї партії Зорана Стевановича.
Проте на новій посаді Стеванович вже почав діяти явно всупереч зовнішньополітичним пріоритетам майбутнього уряду.
Зокрема – вже анонсував свій візит до Москви.
І постає питання: чи зможе він нав’язувати коаліції вимоги в обмін на голоси своєї фракції? Або ж Янша сподівається у зовнішньополітичних питаннях на голоси прозахідної опозиції, насамперед – на Рух "Свобода" Роберта Голоба?
Як вважається, першою перевіркою для нової коаліції може стати питання санкцій проти колишнього президента Республіки Сербської Мілорада Додіка.
ЄС так і не запровадив проти останнього свої санкції через вето Віктора Орбана. Натомість уряд Голоба ввів проти Додіка національні санкції, оголосивши його персоною нон грата у Словенії.
Спікер Стеванович виступає проти цих санкцій.
І очевидно – буде категорично проти підтримки Словенією санкцій ЄС проти Додіка, до чого у Євросоюзі можуть незабаром повернутися. Тож стійкість нового голови уряду у цьому питанні має показати незалежність Янші від проросійських "попутників".
Другий фактор ризику – орієнтація Янші на президента США Дональда Трампа. Він, як відомо, не є симпатиком України, а на додачу – має слабкість до авторитарних лідерів, передусім до Владіміра Путіна.
Тож бажання мати добрі відносини з Трампом можуть змушувати новий уряд Словенії бути обережнішим у заявах та діях з підтримки України. Принаймні – до проміжних виборів у Сполучених Штатах.
Та, можливо, досвід допоможе йому пройти між крапельками. Адже політична кар’єра Янеза Янші є надзвичайно довгою та одночасно – суперечливою.
Герой та корупціонер
67-річний Янез Янша – справді непересічна особистість. Він – один із найбільш досвідчених словенських політиків.
До політики він прийшов ще у часи Югославії, вступивши у 1975 році до Ліги комуністів та ставши одним із лідерів її молодіжного крила. Проте його погляди часто суперечили комуністичній ідеології – у 1983 році Яншу виключили з партії.
Згодом Янша став дисидентом, йому було заборонено працювати у держустановах чи державних компаніях. Він також перебував під наглядом югославської таємної поліції.
1988 року Яншу звинуватили у зберіганні секретного югославського військового документа та покарано на 18 місяців позбавлення волі. Одна з можливих причин – на хвилі демократизації Янша намагався балотуватися на посаду голови Ліги соціалістичної молоді Словенії, і влада намагалася цьому запобігти.
У 1989 році Янша став співзасновником Словенського демократичного союзу – однієї з перших незалежних партій республіки, а в першому уряді незалежної Словенії обійняв посаду міністра оборони. Тож став ключовим організатором оборони Словенії під час короткотривалої війни за незалежність у червні-липні 1991 року.
Проте після війни Яншу звинуватили у зловживанні міністерськими повноваженнями, а також непрозорій торгівлі зброєю.
У 1994 році його звільняють з посади міністра оборони. На той час він покинув Словенський демократичний союз, приєднався до Словенської соціал-демократичної партії, а згодом – очолив її. Більше Янша партій не змінював, проте під його керівництвом партія поступово рухалася вправо і згодом була перейменована на Словенську демократичну партію.
Шанс повернутися до влади Янша отримав лише у 2004 році – він очолив уряд відразу після вступу Словенії до ЄС. Втім, його уряд, який пропрацював до 2008 року, супроводжували звинувачення в авторитарності, в тому числі – у тиску на медіа.
Другий шанс приходу до влади Янші дала економічна криза, а точніше – її наслідки.
На тлі ослаблення словенської економіки та незадоволення заходами жорсткої економії, SDS у 2012 році виграє вибори. Втім, другий уряд Янеза Янша пропрацював недовго – вже наступного року створена ним коаліція розпалася через корупційні скандали.
Яншу звинуватили у використанні коштів невідомого походження. А також у тому, що купівлю ним об'єкта нерухомості було частково профінансовано будівельною компанією, яка є великим державним підрядником.
А після відходу в опозицію Яншу було засуджено до двох років ув’язнення.
У 2006 році він нібито вимагав близько 2 мільйонів євро комісійних від фінської фірми Patria, пропонуючи допомогу у виграші військового контракту. Проте у 2015 році цей вирок скасував Конституційний Суд.
Востаннє Янша перебував на посаді прем’єра у 2020-2022 роках. Серед іншого, відзначився підтримкою України.
Зокрема, 15 березня 2022 року разом із головами урядів Польщі та Чехії Янша відвідав Київ – це було першим візитом західних лідерів в Україну після початку повномасштабного вторгнення РФ.
Для багатьох громадян Словенії нове прем'єрство Янші виглядає як справжня катастрофа. Корупційні скандали, що тягнуться за ним десятиріччями, дружба з Віктором Орбаном, орієнтація на Дональда Трампа – все це створює портрет, вкрай неприємний для значної частини суспільства.
"Викриття щодо справи "Чорний куб" демонструє, що він готовий зрадити будь-кого, навіть власну країну, заради влади", – так Яншу характеризує нинішній голова уряду Роберт Голоб.
Проте варто пам'ятати й інше. Янша не на словах знає, якою непростою буває боротьба за незалежність і як колишня імперія готова вбивати, щоб не випустити твою країну зі свого впливу.
Можливо, саме тому він був серед тих лідерів ЄС, які на початку повномасштабної агресії РФ першими заявили про підтримку України.
Тож є всі підстави очікувати, що Янез Янша не стане ані "новим Орбаном", ані "новим Фіцо". Залишившись натомість політиком, який був готовий ризикнути життям, щоб підтримати Україну.
Автор: Юрій Панченко,
співзасновник "Європейської правди"