Косово как Украина: почему слова Зеленского в Сербии возмутили людей и при чём здесь Россия

Величезний банер "Вільна Україна" на стіні готелю "Гранд" у центрі Приштини був найпомітнішим свідченням щирої, відвертої та безумовної підтримки й співчуття, які албанська більшість Косово висловлює Україні.

Адже для косоварів розпочата Росією війна нагадує те, що вони пережили наприкінці 1990-х років від Сербії – яка досі не покаялася й прагне реваншу.

Демонстративне зняття цього банера амбіційним опозиційним мером Приштини Перпарімом Рамою виглядає популістським, імпульсивним та містечковим засудженням висловлювань Володимира Зеленського в Белграді – адже український президент повторив давню позицію України про невизнання незалежності Косова.

Рама, який раніше працював архітектором у Лондоні, дедалі частіше демонструє амбіції на національній політичній арені. І величезний банер площею 80 квадратних метрів, який його муніципалітет встановив у 2022 році, також допоміг йому продемонструвати себе. Ну а театральне зняття його та відео, яке мер запостив у Facebook, стали частиною нещодавньої серії категоричних і персоналізованих дій, коли Рама критикував і вилучав з публічного простору Приштини проєкти, які йому не сподобалися. 

"Жодна справедлива справа і жодна політика не можуть ґрунтуватися на приниженні державності Косово та жертви його народу", – заявив Рама у своєму дописі у Facebook. 

Хоча тон його допису був стриманим, це, як видається, дало привід для гірких звинувачень у бік України у колі його прихильників.

Огида від обіймів з Вучичем

Рішення мера Приштини завдало шкоди як Косову, так і Україні.

Огида косоварів до того, як президент Зеленський обіймав сербського лідера Вучича – поплічника геноцидної кампанії Мілошевича 1998-1999 років – та його очевидне неприйняття незалежності Косова заважає їм зрозуміти прагматичні, нехай навіть інколи потворні розрахунки (а іноді також прорахунки) нації, яка веде війну за своє виживання.

Насправді Косово має вагомі аргументи для України, щоби та пішла на остаточного визнання його незалежності, а також має вражаючі елементи спорідненості. Але там досі не змогли подолати власний провінціалізм достатньою мірою, щоб ці аргументи були почуті.  

Особливо – на тлі наполегливих аналогій, які Путін проводить між Косово та Кримом і Донбасом.

З іншого боку, протягом останніх чотирьох років Косово намагалося перетворити своє природне співчуття до українців на допомогу, яку дозволяли його скромні можливості: приєднання до всіх санкцій, урядовий проєкт з надання притулку українським журналістам, участь у британській програмі "Операція ІнтерФлекс" з підготовки тисяч українських солдатів, кілька невеликих партій військової допомоги, надісланих через Велику Британію. А також – прийом сотень українських військовослужбовців у міжнародному навчальному центрі з розмінування поблизу міста Пея на заході країни. 

На цьому фоні те, що президент Зеленський – якого вважають героєм – публічно став на бік Сербії, спричинило справжній шок.

Це було боляче. 

Проглядаючи стрічку Facebook, можна побачити, як це розбиває серця косоварів. 

"За " і "проти" зняття банера

Арбана Джарра, журналістка з 90 тисячами підписників, написала про це: "Косово було на боці України. Боляче бачити, що солідарність зіткнулася з політичними розрахунками, які ігнорують нашу власну історію та страждання". 

Навіть сторінка Explore Kosovo, присвячена туризму, не змогла стриматися: "Не хочемо занадто заглиблюватися в політику, але іноді це просто розриває серце". 

Серед 800 коментарів до драматичного допису мера Рами у Facebook, що є переважно схвальними до рішення міського очільника, чимало таких, де виступають за "скасування" України. 

Дехто навіть стверджує, що українці нічим не кращі за сербів.

А деякі згадують, як пілотів українських гелікоптерів залучали для атак на албанську сторону під час короткої громадянської війни 2001 року в Північній Македонії.

Дії мера змусили заговорити також косовський уряд (і відмінність між ними – важлива, у цій історії є також партійна складова).

Мер Приштини Перпарім Рама, який дав вказівку зняти баннер на підтримку України – представляє партію LDK, що посіла третє місце в на виборах у Косово. Ця партія перебуває у конфлікті з чинним урядом (наразі тимчасовим, бо коаліція не створена), який очолює Альбін Курті та його партія Рух за самовизначення "Vetëvendosje!" (LVV). Рама жорстко і послідовно критикує уряд попри те, що керівництво партії LDK, яке перебуває у скрутному становищі, намагалося провести переговори про створення коаліції з LVV.

Виконувач обов’язків міністра закордонних справ Глаук Конюфца опублікував на X розлогу заяву, в якій висловив "жаль" з приводу слів Зеленського в Белграді – нагадавши, що Косово послідовно підтримувало Україну і що його державність була легітимно заснована відповідно до міжнародного права. 

Проте його допис у X поступається за популярністю популістичним діям Рами.

Але підтримка зняття українського баннера – не одностайна.

Водночас у Facebook також з’являється чимало коментарів із занепокоєнням громадян щодо гучного жесту мера Приштини.

Аріаніт Кочі, юрист з великою аудиторією, назвав це "аматорством". Косово має "працювати над тим, щоб переконати Україну змінити свою позицію щодо нас, а не знімати її прапор щоразу, коли її президент каже щось, що нам не подобається", зауважив він.

"Зрештою, якщо слідувати цій логіці, то навіщо ми кілька років тому вивісили там український прапор? Україна тоді теж нас не визнавала", – написав Аріаніт Кочі.

Журналіст Беснік Краснічі закликав повернути банер на місце.

"Косово підтримало Україну, бо знає, що означає війна, що означає бути атакованим, вигнаним, вбитим і коли хтось намагається знищити тебе як народ", – написав він. Жодна підтримка з боку Косово не надавалася "заради того, щоб Україна нас визнала", додав журналіст. На його думку, це не повинно змінюватися через позицію, яку Зеленський повторив у Белграді.

Його колега-журналіст Енвер Робеллі розкритикував заяву Зеленського за "скандальну неповагу до Косова", але також різко висловився щодо дій мера.  "Сьогоднішній популістський трюк із зняттям українського прапора з будівлі в Приштині абсолютно ніяк не допомагає Косову. Це лише демонструє, як місцеві політики, що не здатні прибрати навіть сміття в Приштині, намагаються замість цього піднятися у сфери великої політики", – пише він. 

Вигоди для Кремля

Треба визнати, що для України Сербія має більшу вагу, ніж Косово – як з точки зору потенційної підтримки, так і потенційної загрози.

У своїй багатовекторності Сербія постачає Україні через посередників значну кількість боєприпасів – але водночас тісно співпрацює з Росією, відмовляючись застосовувати проти неї санкції.

При цьому натяки на умови такого балансування звучали достатньо чітко. Протягом 2023 року президент Вучич зробив кілька заяв, з яких випливало, що Сербія утримується від визнання так званої "незалежності" та подальшого так званого "приєднання до Росії" Криму, ДНР та ЛНР в обмін на невизнання Україною незалежності Косово. "Якщо Україна визнає незалежність Косово, вона втратить усе за один день", – заявляв, зокрема, він, додавши, що він сподівається на тверезий розрахунок Зеленського.

Президент Зеленський, до слова, не поспішав робити той коментар, який збурив багатьох.

У Сербії у підготовленій заздалегідь заяві він не згадав про Косово.

Ті слова витягла з нього сербська журналістка, яка ставила заключне запитання на спільній з президентом Вучичем пресконференції, і вони були обережним повторенням чинної позиції Києва – саме з огляду на позицію Сербії щодо окупованих територій України. Що підтвердили і заключні слова президента Вучича, який похвалив Зеленського за "точність". А втрати від їхньої угоди, звісно, понесло Косово. 

Між тим, саме таке дзеркальне відображення "поваги до територіальної цілісності" одна одної з боку України та Сербії насаджується та формується Росією.

Маємо майже павловське негативне рефлексування Києва щодо Косова після згадки про нього.

Парадоксально, але Україна грає нав'язану Росією роль на Балканах.

Україна дозволяє собі піддатися примусу до заперечення Косовської державності, попри численні паралелі цієї країни з власним досвідом. 

І сприяє, таким чином, російському проєкту сіяння розбрату та перешкоджання консолідації регіону, а також надаючи кисень довгостроковій стратегії Сербії – очікуванню геополітичної нагоди для відновлення своїх територіальних втрат у Косово. Сигналом про те, що такі плани не відкинуті – став напад на Банську у вересні 2023 року.

Косово, схоже на Україну

Насправді подібність Косова на Крим обмежується лише тим, що з обома регіонами зробили агресори – примусове захоплення парламенту та масові виселення основного населення: кримських татар Сталіним у 1944 році, косовських албанців Мілошевичем у 1999 році.

Все решта – відмінне від Криму, але схоже на Україну в цілому.

Чи мав Крим у Радянському Союзі статус, що дозволяв висувати та призначати главу держави? А Косово мало  – як одна з восьми федеральних одиниць Югославії. І його найближчим аналогом є саме Україна у СРСР. 

Зараз Росія та Сербія кожна по-своєму закріплюють і обґрунтовують свою ідентичність, спираючись відповідно на середньовічну Україну та Косово, і тим самим не дають спокою жодній із цих територій. 

І сучасна Україна, і Косово виникли на руїнах занепадаючих, роздроблених багатонаціональних соціалістичних федерацій, до яких вони були втягнуті шляхом насильницького завоювання домінуючою у кожній республікою – Росією та Сербією. Які й через століття все ще відмовляються визнавати легітимність та територіальну цілісність відповідно України та Косова.

Протягом десятиліть перебування у складі цих двох федерацій обидві зазнавали як культурного, так і мовного гноблення. 

Так само як у СРСР "культурне потепління" Хрущова 1960-х років було спрямовано переважно на росіян і не поширювалося на українських письменників та митців, які й надалі зазнавали репресій, так і Косово лише вкрай обмежено відчуло на собі лібералізм Югославії. Починаючи з 1980-х років ціле покоління косовських албанців було знищено політичними ув’язненнями. Сербія ліквідувала косовських інтелектуалів Юсуфа Герваллу, Фехмі Агані, Байрама Келменді. 

Можливо, після війни Україна та Косово зможуть взяти до рук достатньо потужні "біноклі", щоб нарешті як слід розгледіти одне одного. 

Автор: Алекс Андерсон,

аналітик та колишній директор Міжнародної кризової групи для Косова,

для "Європейської правди"