Как Украина будет внедрять Европейскую гарантию для детей

Під час повномасштабної війни питання захисту прав дитини в Україні набуло стратегічного значення. Ідеться не лише про реагування на наслідки — втрати, переміщення, розрив соціальних зв’язків, — а про здатність держави забезпечити сталість розвитку дитини навіть у кризових умовах.

Саме в цій логіці Україна розпочала впровадження Європейської гарантії для дітей — ініціативи Європейського Союзу, спрямованої на подолання дитячої бідності та соціального відчуження.

У 2021 році Рада ЄС схвалила відповідну рекомендацію, а країни-члени отримали завдання розробити національні плани до 2030 року. Україна як країна-кандидатка офіційно підтвердила готовність долучитися до цієї ініціативи та розпочала підготовку власного Національного плану.

Частина заходів розрахована на 2026-2028 роки, інші — до 2030 року, що формує середньострокову рамку змін у сфері забезпечення прав дитини.

Це рішення стало продовженням вже розпочатих змін — передусім реформи системи догляду та підтримки дітей, яка передбачає перехід від інституційного догляду до сімейних форм виховання та розвитку соціальних послуг у громадах.

А разом із тим — продовженням роботи щодо приведення українського законодавства до норм acquis ЄС за переговорним розділом 19, що охоплює соціальну політику та зайнятість та передбачає впровадження мінімальних стандартів у сферах забезпечення рівності, здоров’я, боротьби з дискримінацією, соціального захисту та соціальної інклюзії (мінімального доходу, догляду за дітьми, соціальної інклюзії для осіб з інвалідністю тощо). 

Затвердження Кабінетом міністрів України Плану заходів з реалізації Національного плану щодо впровадження Європейської гарантії для дітей до 2030 року стало наступним етапом цього процесу. Він визначає напрям змін і фіксує конкретні інструменти реалізації — з визначенням відповідальних органів, строків, індикаторів виконання та показників результативності.

Ключова відмінність затвердженого Плану полягає у його структурі. Він побудований не за галузевим принципом, а навколо доступу дитини до базових послуг — соціальних, освітніх, житлових і пов’язаних із забезпеченням базових потреб.

Це означає, що політики, які раніше розвивалися окремо, будуть інтегруватися в єдину систему.

Зокрема, у напрямі забезпечення доступу до соціальних та інших послуг у територіальній громаді передбачено розвиток соціального супроводу сімей, у яких виховуються діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування. А разом із тим — удосконалення механізмів державного контролю за дотриманням прав дитини, розширення пакета соціальних послуг у громадах, а також розвиток альтернатив інституційному догляду.

Важливим компонентом є також розвиток системи правового захисту, включно з доступом до безоплатної правничої допомоги та розбудовою мережі центрів захисту дитини за моделлю "Барнахус".

Цей термін взято з ісландської мови, де barna hús означає "будинок для дітей". Йдеться про місце, де багатопрофільна міжвідомча команда, до якої входять представники правоохоронних органів, кримінального судочинства, служб захисту дітей, а також медичні працівники і працівники сфери захисту психічного здоров’я, співпрацює, щоб забезпечити дітям — жертвам та свідкам насильства — скоординований ефективний захист, послуги та правосуддя, дружнє до дітей.

У сфері дошкільної освіти План передбачає системні зміни — від розширення доступу до послуг догляду за дітьми раннього віку до розвитку мережі інклюзивних груп у закладах дошкільної освіти, запровадження програми "єСадок", підтримку громад у створенні нових форматів послуг та розвитку системи раннього втручання.

У загальній середній освіті акцент зроблено на забезпеченні доступу до навчання для всіх дітей, включно з тими, хто проживає на тимчасово окупованих територіях, а також на створенні безпечного освітнього середовища, розвитку інклюзивного навчання та позашкільних заходів, забезпечення закладів середньої освіти шкільними автобусами, утворення державної установи "Центральний інклюзивно-ресурсний центр" для забезпечення функціонування єдиної системи управління, методичного супроводу та моніторингу якості інклюзивного навчання тощо.

Окремі напрями Плану стосуються забезпечення доступу до здорового харчування, зокрема, через систему безоплатного гарячого харчування у школах, а також доступу до належного житла. Саме ці компоненти формують базові умови для життя дитини.

Що це все означає на практиці? 

Затвердження Плану є початком наступного етапу, який визначить його ефективність. Йдеться про складний процес, що включає одночасну розробку нормативно-правових актів, розвиток інфраструктури послуг, підготовку фахівців та забезпечення міжвідомчої координації.

Особливу роль у цьому процесі відіграють територіальні громади, оскільки саме на цьому рівні забезпечується фактичний доступ дитини до послуг. Водночас План передбачає систему індикаторів та показників результативності, що дозволяє перейти до регулярного моніторингу виконання і оцінки досягнутих результатів.

В умовах війни реалізація такого документа пов’язана з додатковими викликами.

Йдеться і про нерівномірну доступність послуг, і про переміщення дітей, і про обмежені ресурси. Водночас саме ці умови підсилюють необхідність системного підходу, який дозволяє не лише реагувати на кризові ситуації, а й формувати стійку модель підтримки.

Європейська гарантія для дітей у цьому контексті виступає як принцип організації державної політики, що створює рамку, в межах якої різні сектори діють узгоджено, забезпечуючи послідовну підтримку дитини — від раннього віку до переходу у доросле життя.

Публікації в рубриці "Колонки" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору авторів